13.8. Випуск акцій, пов’язаних із приватизацією Цілі приватизації державної власності

У країнах ЄС протягом 80—90-х років проводилася широка приватизація державної власності. Програми приватизації в цих країнах передбачали такі цілі:

• залучення додаткових державних доходів для покриття дефіциту бюджету;

• створення нових джерел державних капітальних вкладень і субсидування НДДКР;

• розширення кола власників акцій;

• дерегулювання економіки;

• ліквідацію державних монополій у галузях інфраструктури і створення мобільних і менш капіталоємних підприємств.

У Франції прийнята в 1986 р. програма приватизації передбачала передання з державних у приватні руки 65 компаній на загальну суму понад 200 млрд фр. У цьому ж році були приватизовані найбільші компанії “Сен-Гобен”, “Женераль д’електрисітіс”, банківські групи “Паріба”, “Сосьєте Женераль” та ін. У Німеччині, Нідерландах, Бельгії та інших країнах ЄС відбувалася приватизація аеропортів, телекомпаній, морських портів, залізниць, пошти й інших підприємств інфраструктури.

Методи проведення приватизації

Приватизація відбувалася через випуск акцій державних об’єднань і розпродаж їх на фондовому ринку. У Франції розміщення значних емісій акцій приватизованих компаній збіглося з біржовою кризою в жовтні 1987 р., коли загальний курс акцій знизився на 34,2 %, а акції приватизованих компаній — на 26 %. Фінансування приватизаційного процесу, який відбувався в складних умовах, призвело до того, що контрольними пакетами акцій оволоділи фінансово-промислові групи. У ці роки була створена нова сильна фінансово-промислова олігополія, сукупний капітал якої в той час у 3 рази перевищував державний бюджет Франції.

У Великобританії приватизаційний процес починається в 1977 р., коли уряд запропонував відкритий продаж акцій компанії “Брітіш петролеум”, у якій він мав контрольний пакет. На продаж було запропоновано 17,2 % оплаченого капіталу. У жовтні 1979 р. і вересні 1983 р. уряд розпродав кілька партій акцій компанії. У жовтні 1987 р. на продаж була запропонована частина оплаченого капіталу, що залишився, — 31,5 %. У відкритий продаж надійшло 1369 млн звичайних акцій номіналом по 25 пенсів за емісійною ціною 3,3 ф. ст. за одну акцію. Акції продавалися на виплат, 1,2 ф. ст. покупець сплачував під час подання заяви на купівлю, 1,05 — ф. ст. — до 30 серпня 1988 р., і 1,05 ф. ст. — до 27 квітня 1989 р. Однак реалізація була невдалою, вона, як і у Франції, збіглася з біржовим крахом у жовтні 1987 р. Більшу частину акцій андеррайтери не змогли розмістити. Для підвищення курсу акцій компанії на біржі Банк Англії запропонував купити будь-які партії акцій, випущених урядом за ціною 70 пенсів. Купівля продовжувалася до 1 січня 1988 р.

Крах на Нью-йоркській біржі в жовтні 1987 р. ускладнив розміщення акцій “Брітіш петролеум” за фіксованою ціною. Проте уряд Кувейту погодився купити 13 млн акцій за раніше установленою фіксованою ціною. Він також був готовий придбати в період із 21 жовтня 1987 р. до 11 березня 1988 р. додатково 1316 млн акцій, виходячи з того, що ринкова ціна акцій “Брітіш петролеум” упала, а ліквідна позиція Кувейту на міжнародному ринку капіталів стабілізувалася. Проте 4 жовтня 1988 р. представник уряду Великобританії повідомив уряд Кувейту, що його частка акцій у “Брітіш петролеум” має бути протягом 12-ти місяців скорочена з 21,6 до 9,9 %. Свої дії уряд Великобританії пояснив тим, що Кувейт, маючи більше однієї п’ятої голосів, одержує можливість впливати на рішення компанії і використовувати їх для власної вигоди, що буде впливати на суспільні інтереси Великобританії. В англійській літературі ці аргументи зазнавали критики. Проте, безперечно, вони демонстрували факт захисту національних інтересів приватизованих компаній¹.

У 1984 р. приватизується найбільша державна компанія “Брітіш Телеком”. У листопаді було випущено 3012 млн звичайних акцій номіналом 25 пенсів за емісійною ціною 130 пенсів (1,3 ф. ст.). Акції були продані на виплату. 50 пенсів покупець платив готівкою, подаючи заявку на придбання акцій, 40 пенсів — до 24 липня 1985 р. і 40 пенсів — до 9 квітня 1986 р. Продажу акцій передувала масова рекламна кампанія і заклики купувати акції. Дрібним інвесторам були надані пільги. У грудні 1991 р. Казначейство продало додатково 1597,5 млн звичайних акцій через компанію “Британський Паблік Офферз” і через міжнародну тендерну організацію.

У результаті приватизації капітал корпорації на 31 березня 1996 р. складався з 6281,5 млн звичайних акцій номіналом 25 пенсів кожна.

Одна привілейована акція номіналом 1 ф. ст. зі спеціальними правами, але без права голосу, належить номінальному інвестору Міністерства фінансів і може бути передана тільки міністру або будь-якій іншій особі, яка представляє інтереси верховної влади. Вона може бути погашена за паритетом у будь-який час за бажанням її тримача. Володіння такою акцією дає можливість Міністерству фінансів накладати вето на рішення зборів акціонерів компанії, якщо воно стосується істотних змін у статутному фонді й інших пов’язаних із ним питань. У літературі таку акцію називають “золотою”.

Оплачений капітал компанії на 31 березня 1996 р. становив 12 678 млн ф. ст., неконтрольований пакет акцій в інших підрозділах компанії — 180 млн ф. ст. Компанія нараховує величезну кількість акціонерів, які володіють звичайними акціями, — 2 385 369 осіб. Компанія має стійку позицію на фондових ринках. Вона стабільно виплачує дивіденди. У 1996 р. дивіденди, виплачувані на одну звичайну акцію, становили 14,062 пенсів мінус 20 % податку — 11,25 пенсів. Акції компанії високо котируються на Лондонській фондовій біржі: наприкінці 1995 р. вища ціна 25-пенсової акції становила 414,0 пенсів, нижча — 341,0 пенсів. За доходу на одну акцію (обчислений за сумою від регульованого прибутку) 35,1 пенсів, коефіцієнт (Р/Е) становив 10,8. Поточна дохідність акції, обчислена за нижчою ціною, — 9,237 %, за вищою — 7,6 %¹. Акції “Британський Телеком” котируються також на Нью-йоркській фондовій біржі у формі американських депозитарних акцій, кожна з яких подає 10 звичайних акцій Телеком. Американські депозитарні акції — форма міжнародної торгівлі акціями з 1927 р. Іноземні акції депонуються в один із банків США, замість них на американський фондовий ринок випускаються американські акції.

Розміщення акцій приватизованих компаній дало можливість знизити, а потім ліквідувати дефіцит державного бюджету Великобританії. Це створило сприятливіші фінансові умови для проведення податкової реформи, спрямованої на зниження податків. Британська приватизація призвела до розширення власників акціонерного капіталу. За роки проведення приватизації питома вага акціонерів збільшився з 7 до 25 % дорослого населення. Продаж акцій зайнятим на приватизованих підприємствах проводився на пільгових умовах із метою охоплення якомога більшого числа робітників та службовців.

Продаж акцій приватизованих підприємств широкій публіці не можна розглядати як мобілізацію фінансових ресурсів для реорганізації структури або відновлення капіталу підприємства. Реалізацію акцій проводять державні органи, які одержують кошти, що йдуть в основному на формування державних доходів. По суті, відбувається обмін старих акцій на нові для нових акціонерів.