Закони про цінні папери у Великобританії

У західноєвропейських країнах також були ухвалені закони, які захищають інвесторів у цінні папери та встановлюють контроль і нагляд над фінансовим ринком. Розглянемо законодавство Великобританії. У 1958 р. було прийнято “Акт про попередження шахрайства щодо операцій з інвестиціями”, у 1979 р. — “Банківський акт”, у 1975 р. — “Акт про захист тримачів страхових полісів”. Відомі також Акт 1985 р. “Про компанії”, Акт 1986 р. “Про будівельні товариства”. У 1986 р. було також ухвалено “Акт про фінансові послуги”. Крім законів, у 1968 р. був прийнятий Кодекс Сіті щодо поглинань і злиття, який містить звід правил проведення злиття і поглинань компаній. Контроль за дотриманням Кодексу Сіті покладено на Комітет з поглинань і злиття, котрий публікує відповідні правила. З 1978 р. Комітет є робочим органом Ради індустрії цінних паперів — недержавного органу нагляду і регулювання ринку цінних паперів.

Особливе значення має “Акт про фінансові послуги” 1986 р., що поклав початок діяльності саморегулюючих організацій.

Саморегулюючі організації в сша

Особливу увагу слід звернути на закони щодо створення саморегулюючих організацій.

Операції на ринках цінних паперів обчислюються трильйонами грошових одиниць. Природно, що державне регулювання охопити всю систему ринків не в змозі. Вихід було знайдено у створенні системи регулювання і контролю саморегулюючих організацій. Професіонали фондового ринку дістали право створювати свої власні системи — саморегулюючі організації, зі своїми статутами, правилами, фінансовими і моральними вимогами. В американській літературі відзначається, що конгрес домагався, щоб національні ринки цінних паперів були значною мірою саморегулюючими. За Законом 1934 р. єдиними саморегулюючими організаціями були фондові біржі. Біржа є класичною саморегулюючою організацією, її статут і правила сприяють виконанню всіх угод.

У 1938 р. була ухвалена поправка до закону 1934 р. (розділ 15А), який називають Законом Мелоні (Meloney Act). Відповідно до цього закону для регулювання позабіржової діяльності був створений спеціальний саморегулюючий орган — Національна асоціація дилерів з питань цінних паперів (National Association of Securities Dealers — NASD). Нині вона є найбільшим регулятором ринку в США.

Торгівля цінними паперами здійснюється через систему електронного зв’язку — Автоматизовані котирування Національної асоціації дилерів з питань цінних паперів — НАСДАК (National Association of Securities Dealers Automated Quotations). Система зв’язує між собою всіх брокерів і дилерів, що є членами цієї організації. По ній передаються в реальнім часі поточні котирування курсів цінних паперів, укладаються угоди. Перевага цієї системи полягає в тому, що вона не потребує організації операційного залу, як фондова біржа, що створює зручності для торговців цінними паперами, котрі у своїх офісах вирішують питання купівлі-продажу, і знижує їхні операційні витрати. За оборотом торгівлі акціями НАСДАК посідає друге місце у світі після Нью-йоркської фондової біржі, у 1995 р. він становив 2398 млрд дол. При цьому система постійно посідає перше місце у світі за числом акцій, що котируються за кількістю акцій, що котируються. Кількість емітентів, котрі користуються її послугами, становила в 2001 р. 4063, із них 445 — іноземні емітенти. У 2001 р. НАСДАК була на першому місці у світі за вартістю проданих акцій — 10934 млрд дол.

Відповідно до Закону 1975 р. були створені дві значні і важливі за своїм значенням саморегулюючі організації: Національна клірингова корпорація з питань цінних паперів (National Securities Clearing Corporation — NSCC) і Рада з управління ринком муніципальних цінних паперів (Municipal Securities Rulemaking Board — MSRB). Варто звернути увагу на те, що Рада має широкі повноваження визначати стандарти ведення чесної і справедливої торговельної політики, створювати правила торгівлі муніципальними цінними паперами для банків і фондових бірж. Порушення встановлених правил розглядається як порушення закону.

Підкреслимо дуже важливий принцип саморегулювання — недопущення в галузь некваліфікованих осіб. У літературі відзначається, що основні базові стандарти вимог, які ставляться до брокерів та інших фахівців з ринку цінних паперів, вищі, ніж відповідні вимоги до претендентів на роботу в банках, страхових установах чи торгівлі нерухомістю.