Джерела фінансування дефіциту бюджету грошових коштів

Для того щоб підтримати ліквідність, тобто безперервність в оплаті платежів, фінансовому відділу необхідно вишукати зовнішні джерела фінансування. У розглядуваному прикладі фінансовий відділ корпорації визначив мінімальну суму грошового потоку в 75 млн дол. З цією метою корпорація планує одержати короткостроковий кредит у банку. У березні сума кредиту становитиме 66 млн дол. (75 – 9), у квітні передбачається одержати додатково 39,5 млн, сума короткострокової заборгованості банку зросте до 105,5 млн дол. З травня починається погашення боргу на 15,5 млн, заборгованість скорочується до 90 млн; у червні погашується 28,5 млн, заборгованість на початок липня становитиме 61,5 млн дол. за умови, що сума грошових коштів підтримуватиметься на рівні 75 млн дол.

Фінансовий відділ корпорації може планувати погашення дефіциту іншими способами. Зокрема, якщо умови для залучення короткострокового боргу для корпорації несприятливі, то вона може вдатися до відстрочки капітальних витрат або продати певну частину активів. Суть планування бюджету грошових доходів і видатків корпорації в тому й полягає, що воно дає змогу запобігти можливим неплатежам покупця. Якщо на певні дати виникають надмірні суми залишків грошових потоків, то на основі прогнозів кошти спрямовуються на купівлю ринкових цінних паперів. У разі дефіциту грошових потоків вони можуть бути реалізовані.

На практиці відбуваються відхилення від запланованих сум як доходів, так і видатків. Тому фінансовим відділам рекомендується розробити кілька альтернативних бюджетів. Один із них ґрунтуватиметься на можливому зниженні загальної економічної кон’юнктури, другий — навпаки, на позитивній тенденції розвитку. Варіанти прогнозів будуть ураховувати зниження або підвищення сум продажів, скорочення або продовження строку між пред’явленням рахунку та його оплатою. Прогнози мають також ураховувати можливість реалізації активів для компенсації зниження грошових потоків (наприклад, продаж на фінансових ринках придбаних раніше цінних паперів або інші схожі дії). Використання ЕОМ дає змогу добути з пам’яті машини потрібний варіант, що підходить для певної економічної і фінансової ситуації. Завдяки інформації, що міститься в серії прогнозних бюджетів, корпорація може швидко коригувати свою фінансову політику.

В економічній літературі пропонуються різні моделі складання бюджету грошових доходів і видатків корпорації.

Бюджети грошових доходів і видатків можуть передбачати необхідність залучення не тільки короткострокових кредитів, а й довгострокових. У такому випадку поточне планування буде прямо пов’язане зі стратегією розвитку. Г. Бірман і Дж. Хасс пропонують три варіанти прийняття рішень. Перший: якщо в компанії є можливість гасити борги в строк і вона має хорошу фінансову репутацію, то короткострокову заборгованість можна автоматично поновлювати. Наприклад, корпорація може періодично випускати облігації й потім викуповувати їх. Комерційний банк може відкрити корпорації так звану кредитну лінію (credit line): кредитувати до певної максимальної суми на постійній основі.

Другий варіант рішень ґрунтується на залученні фондів фінансового ринку. Для цього корпорація може продати свої довгострокові папери або випустити нові акції. Цей варіант звичайно використовують великі корпорації; дрібні корпорації, як відомо, не мають доступу до фінансових ринків. Для них джерелом зовнішнього фінансування, тобто кредиторами, можуть бути постачальники, якщо ті замінять розрахунки за встановленими рахунками на розрахунки за короткостроковими цінними паперами, що мають триваліший строк погашення.

Третій варіант полягає в тому, щоб змінити деякі показники, які б поліпшили прибутковість, темпи зростання, темпи надходжень коштів у розрахунках тощо. Проте поліпшення одного показника може призвести до погіршення іншого. Наприклад, можна дати знижку покупцю, якщо він прискорить строки оплати за відвантажені товари і в такий спосіб збільшить частку продажів з негайною оплатою. Тому у разі зміни показників застосовується аналітичний метод, який називається “аналіз чутливості” (sensivity analysis) кон’юнктури. Цей метод дає можливість показати, як зміна одного фактору залежить від іншого, і навпаки.

Корпорації, як правило, приймають рішення з урахуванням усіх можливих варіантів.