Вплив інфляції на визначення суми товарно-матеріальних запасів

На управління товарно-матеріальними запасами впливає інфляція. У літературі зазначається, що помірна інфляція (під такою розуміється тривідсоткове щорічне зростання цін) не впливає на формування запасів і в прогнозуванні вона не враховується. За стабільних темпів інфляції використовується модифікований варіант моделі ЕООЗ. Темп інфляції, виражений у відсотках, віднімається від суми поточних витрат на одиницю виробу. У нашому прикладі (див. с. 215) передбачувані поточні витрати становлять 20 %, з урахуванням інфляції (10 %) вони становитимуть 10 %, або 0,1 дол. Знаменник скорочується, тому показник ЕООЗ зростає. Проте якщо темпи інфляції високі, що тягне за собою зростання процентів поточних витрат на одиницю виробу, показник ЕООЗ може зрости незначно і навіть скоротитися. Інфляція, що розвивається, як правило, призводить до збільшення запасів, оскільки управляючі прагнуть купити необхідні вироби, сировину та інше до чергового витка цін. На зростання запасів також впливає зростання цін на імпортовану сировину, напівфабрикати тощо, невизначеність постачання і курсів валют.

Коефіцієнт, оборотності товарно-матеріальних запасів (Inventory/Sales ratio) у США значно зростав у роки криз.

При цьому варто особо відзначити, що найвищі показники спостерігалися з урахуванням інфляції¹.

Показник	1960	1970	1974	1980	1982
Без урахування інфляції	1,56	1,65	1,61	1,53	1,53
З урахуванням інфляції	1,59	1,72	1,78	1,74	1,76

10.6. Оцінка політики корпорацій з формування і використання оборотного капіталу Цілі фінансового аналізу оборотного капіталу

Фінансові аналітики корпорацій постійно відслідковують результати проведеної політики по формуванню і використанню оборотного капіталу. Звичайним інструментарієм, застосовуваним для аналізу, є метод коефіцієнтів. Особлива увага приділяється питанням забезпечення ліквідності, оскільки обіг капіталу обмежений щодо коротким терміном — до 1 року. Детальному вивченню піддаються всі статті поточних активів із погляду їх оборотності.

Відповідно до основних завдань управління оборотним капіталом виділимо такі групи коефіцієнтів:

• коефіцієнти ліквідності;

• коефіцієнти оборотності.

Коефіцієнти ліквідності

Ліквідність корпорації, тобто її спроможність сплачувати у встановлені терміни за поточними зобов’язаннями визначається співвідношенням поточних активів і поточних пасивів. Відомі три коефіцієнти ліквідності:

• коефіцієнт поточної ліквідності (current ratio);

• коефіцієнт швидкої ліквідності або “лакмусового паперу” (quick ratio);

• коефіцієнт забезпеченості реалізації оборотним капіталом (working capital to sales ratio);

• коефіцієнт покриття короткострокових зобов’язань потоком коштів (sales to current liabilities ratio).

Фундаментальним, базовим показником ліквідності є коефіцієнт поточної ліквідності. Він визначається за формулою:

.

Цей показник у фінансовій літературі називають також коефіцієнтом покриття, тому що він визначає, в скільки разів короткострокові зобов’язання покриваються короткостроковими активами.

Припустимо, що в корпорації коефіцієнт поточної ліквідності становить 1,8. У такому разі за рахунок реалізації 55,6 % поточних активів можна погасити всі поточні борги (1 / 1,8 · 100 = 55,6 %). Традиційною нормою є співвідношення 2/1, що показує хороший стан короткострокової фінансової позиції.

Для аналізу співвідношення поточні активи/поточні пасиви, недостатньо використовувати тільки один коефіцієнт. Структура оборотного капіталу визначається особливостями виробництва, тому деякі компанії і за високих показників можуть потрапити в неліквідне становище. З цією метою використовується другий коефіцієнт “лакмусового паперу” — коефіцієнт швидкої ліквідності. Його відмінність полягає в тому, що з поточних активів відраховуються найменш ліквідні, наприклад товарно-матеріальні запаси:

.

Фінансові менеджери широко використовують обидва коефіцієнти. Залежно від структури оборотних активів перший коефіцієнт може дати неповну картину і спотворити справжній стан ліквідності. У тих випадках, коли в корпорації накопичуються ТМЗ, їх частка в структурі поточних активів зростає. Цей недолік усуває коефіцієнт швидкої ліквідності. Обидва коефіцієнти, як і всі показники такого роду, обчислюються на підставі балансових даних на визначену дату. Тим часом у проміжках між упорядкуванням балансу платіжна ситуація може погіршуватися. Деякі автори¹ пропонують визначати грошовий коефіцієнт ліквідності (cash ratio), вужчий, ніж коефіцієнт “лакмусового паперу”, за такою формулою:

Показник визначає наявну ліквідність, тобто гроші і легко реалізовані цінні папери можна негайно використовувати для погашення зобов’язань.

З метою наближення до найбільш точного визначення ліквідності корпорації використовується коефіцієнт забезпеченості реалізації оборотним капіталом, який обчислюється за формулою:

.

У цьому коефіцієнті в чисельнику використовується нетто оборотний капітал, тобто чистий працюючий капітал, віднесений до обсягу продажів. Він показує забезпеченість реалізації оборотним капіталом. Рух нетто працюючого капіталу співвідноситься з рухом потоку коштів, який одержують корпорації протягом року, тобто ліквідність прив’язується до результатів господарської діяльності.

Менеджери корпорації постійно відстежують вищезгаданий коефіцієнт. Його зниження може попередити про небезпеку можливого браку грошових коштів для фінансування поточних потреб, виникнення неплатежів за рахунками постачальників і навіть про загрозу банкрутства. У таких випадках менеджер повинен знайти вихід, наприклад, можливий випуск довгострокових зобов’язань. Проте слід розрізняти два принципово важливих положення, що визначають коефіцієнт забезпеченості: нестачу коштів унаслідок різних обставин і високопрофесійне управління працюючим капіталом. Останнім часом намітилося поточне зниження показника забезпеченості реалізації оборотним капіталом, що пояснюється впровадженням прогресивних методів управління поточними активами і поточними пасивами.

Четвертий коефіцієнт визначає покриття короткострокових зобов’язань потоком грошових коштів. Він обчислюється за формулою: .

Чим вищий виторг від реалізації за одночасного скорочення короткострокових зобов’язань, тим вище покриття. Як і інші згадані вище показники, він варіюється залежно від галузі економіки.

Розглянемо коефіцієнти ліквідності за фінансовими документами корпорації “Кока-Кола”. Тут ми впевнимося, що практика завжди складніша теорії. За балансами корпорації за п’ять років — із 1996 до 2000 р. — поточні пасиви перевищують поточні активи, тобто короткострокові зобов’язання корпорації не покриваються інвестиціями в поточні активи за відносно низьких сум вкладень у ТМЗ.

Таблиця 10.6