Показники оцінки ринком дохідності акцій

На вторинному ринку під впливом попиту і пропонування щодня формуються поточна ціна (курс) на кожну акцію, що обертається. Курс акції визначає привабливість акцій для інвесторів. Вона визначається через два показники:

1. мультиплікатор курсу акції, або коефіцієнт Р/Е;

2. мультиплікатор дивіденду акції.

Коефіцієнт Р/Е визначається за формулою:

.

Коефіцієнт Р/Е — співвідношення ціни і прибутку на одну акцію є фундаментальним показником привабливості акції для інвестора. У довгостроковій перспективі корпорація-емітент зі стабільно високими коефіцієнтами прибутковості забезпечує привабливість своїх акцій для інвесторів. Коефіцієнт викликає особливий інтерес в інвесторів, які розраховують у майбутньому одержати приріст капіталу вкладеного в акції. Як зазначається у фінансовій літературі, високий показник знижує можливість поглинання корпорації її конкурентами. І навпаки: корпорація розширює свої можливості купувати інші фірми шляхом обміну акціями¹.

Для корпорації Кока-Кола коефіцієнт Р/Е становить 47,15 / 1,6 = 29,47, тобто курс акції перевищує її дохідність у 29,47 разів, що свідчить про високий ступінь довіри до акцій Кока-Кола.

Коефіцієнт Р/Е публікується щодня в біржових бюлетенях і фінансовій пресі.

Другий показник — мультиплікатор дивіденду акції — характеризує відношення поточної ціни акції до дивіденду. Він визначається за формулою:

.

Для корпорації Кока-Кола коефіцієнт становить 47,15 / 0,72 = 64,5 раза, що показує багатократне перевищення курсу акції над одержуваним дивідендом.

Зростання курсу акцій корпорації на фінансовому ринку підвищує капіталізацію акцій, вартість фірми зростає. За 10 років (1990—2000 рр.) ринкова вартість акціонерного капіталу корпорації Кока-Кола підвищилася майже в 5 разів.

Показники, що характеризують дивідендну політику корпорації Кока-Кола підтверджують слова одного з її топ-менеджерів: “корпорація робить багато чого, щоб акціонери були задоволені”.

8.6. Розподіл прибутку в корпораціях сша і дивідендна політика

У попередніх розділах ми ознайомилися з теоретичними питаннями дивідендної політики і практичними рішеннями дивідендних проблем в одній з американських корпорацій. Перейдемо до вивчення розподілу прибутку в корпораціях США і дивідендної політики з нею пов’язаною в усіх корпораціях США разом узятих, тобто піднімемося в нашому дослідженні до макрорівня.

Розподіл прибутку в корпораціях США являє собою таку картину (див. табл. 8.3). На підставі офіційних даних за 1989—2000 рр. можна зробити ряд висновків.

Зростання частки корпораційного прибутку у ввп і національному доході

Перший висновок полягає в тому, що протягом аналізованого періоду спостерігається чітка тенденція зростання частки корпораційного прибутку у ВВП і національному доході.

За 1989—2000 рр. корпораційний прибуток зріс у 2,76 раза, тоді як ВВП і національний дохід відповідно в 1,9 і 1,88 раза, що призвело до зростання частки прибутку у ВВП із 6,9 до 9,5 %, у національному доході — з 8,5 до 11,8 %. Слід зазначити, що абсолютні і відносні показники доходів некорпоративних одноособових власників також систематично зростають. Якщо в 1990 р. вони становили 367 млрд дол., або 8,2 % у національному доході, то до 2000 р. відповідно 710 млрд, або 8,9 %. У структурі національного доходу США переважають заробітна плата, жалування і прирівняні до них доходи працівників найманої праці, наприклад внески роботодавців у фонд соціального страхування. У 1990 р. вони становили 73,7 %, до 2000 р. їх частка скоротилася до 70,5 %.