Глава 12

Дещо інший підхід до поняття механізму правового регу. лювання має А. Малько, який розглядає його як певну сис­тему юридичних засобів, організованих послідовно, що ма­ють за мету подолання перешкод, які стають на шляху за­доволення інтересів суб'єктів права¹.

Отже, за допомогою механізму правового регулювання обґрунтовується необхідність здійснення правового регулю­вання в суспільстві, впорядковуються явища правової дій­сності, забезпечується їх єдність, взаємозв'язок та взаємо­дія, відбувається процес трансформації правових приписів щодо реальної поведінки суб'єктів права.

Розрізняють змістовну та формальну ознаки механізму правового регулювання.

Змістовна ознака механізму правового регулювання пе­редбачає наявність цілей правового регулювання, досягнен­ня яких дає можливість вести мову про ефективність право­вого регулювання².

Під цілями В. Карташов розуміє сукупність уявлень про моделі майбутнього результату, здатного задовольнити вихідні потреби в умовах існування можливостей, оцінених за результатами минулого досвіду³.

Цілі правового регулювання класифікують за певними критеріями: за значимістю (головні та другорядні), за часом (перспективні і найближчі), за результатами (кінцеві та без­посередні).

Цілі правового регулювання стосуються не тільки окре­мих суб'єктів, а й забезпечують закріплення та стимулю­вання розвитку суспільних відносин, створюють умови для виникнення нових суспільних відносин, запобігають виник­ненню суспільно шкідливих відносин.

Досягнення цілей правового регулювання здійснюється за допомогою певних засобів, що є шляхами юридичного впливу на поведінку суб'єктів. Сукупність даних засобів, які є різними за своєю природою та функціональним при-

¹ Малько А.В. Теория государства и права в вопросах и отве- тах. — М.: Юристі,, 1998. — С. 167.

² Самощенко И. С. Цели правових норм — масштаб их еффективно- сти // Уч. записки ВНИИСЗ. — М., 1969. — Вьш. 19.

³ Карташов В. А. Система систем. Очерки общей теории и методоло- гии. М.: Юристі,, 1995. — С. 69.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЯК ОСОБЛИВА ФОРМА... 307

„лаченням, і складає формальну ознаку механізму правово­го регулювання.

Ці правові засоби повинні відповідати певним вимогам: — вони складають певну систему, але не є прив'язаними до однієї сфери суспільних відносин;

вони покликані забезпечити соціальну свободу та ак­ тивність поведінки суб'єктів (дозволи), чи, навпаки, поклас­ ти на осіб пасивний обов'язок утримуватись від вчинення тих дій, які перешкоджають інтересам особи (заборони), пе­ редбачати поведінку певного роду, бути гарантією викорис­ тання суб'єктивних прав іншими суб'єктами (зобов'язання);

• ці засоби повинні містити позитивні стимули щодо здійснення суб'єктами своїх суб'єктивних прав та виконан­ня покладених на них обов'язків;

• вони мають бути спрямовані на досягнення певного резуль­тату — забезпечення ефективності правового регулювання;

• вони пов'язані з суб'єктивними правами чи даної осо­би (дозволи), чи інших осіб (зобов'язання, заборони);

• ці засоби тісно взаємопов'язані не тільки один з одним, а і з такими різновидами правових норм, як уповноважу­ючі, зобов'язуючі та забороняючі, і визначають форми реа­лізації права (дотримання, виконання та використання).

Характеристика механізму правового регулювання до­зволяє встановити його складові елементи, забезпечити їх єдність та взаємоузгодженість¹. Потреба у різних правових засобах обумовлюється неоднозначністю задоволення інте­ресів різних суб'єктів права. Слід зазначити, що ці засоби як певні інструменти правового впливу повинні бути різно­манітними та взаємопов'язаними, являти собою певну сис­тему і у своїй сукупності бути спрямовані на досягнення ефективності правового регулювання.

Сучасна юридична наука характеризується наявністю двох підходів до визначення елементів механізму правового ре­гулювання.

Перший з них — широкий підхід, що характеризується наявністю сукупності елементів, які беруть участь у процесі впорядкування суспільних відносин, а саме:

Зайчук О. В., Оніщенко Н. М. Правове регулювання та правовий плив: взаємозумовленість та відмінність // Законодавство України. Про­блеми та перспективи розвитку. — К., 2005. — С. 6—10.

308 _ ^ ________ ІЖ^ВА 12

— норма права, яка визначає моделі можливої та необ­ хідної поведінки суб'єктів суспільних відносин;

— нормативно-правовий акт — юридичний документ, щ₀ надає правовій нормі формально-визначеного, офіційного та обов'язкового характеру;

— юридичні факти — конкретні життєві обставини, які спричиняють дію норми права;

— правовідносини — різновид суспільних відносин, Що регламентуються правовою нормою та виконують функцію взаємодії правової норми з конкретним суб'єктом і функцію визначення конкретної поведінки для персоніфікованих суб'єктів;

— тлумачення — діяльність із визначення дійсного змісту норми права у разі її незрозумілості чи невідповідності ви­ могам юридичної техніки;

— реалізація права як можливість втілення правової нор­ ми шляхом дотримання, виконання, використання та за­ стосування;

• законність як один з принципів реалізації правових приписів через дотримання вимог норми права суб'єктами права;

• правосвідомість як рівень усвідомлення суб'єктами права правових приписів;

• правова культура як різновид загальної культури, що складається з духовних та матеріальних цінностей, які на­лежать до правової дійсності;

• правомірна поведінка — усвідомлена діяльність суб'єк­тів, яка відповідає нормі права та соціально корисним цілям і знаходиться в установлених законодавством межах;

• протиправна поведінка — та, що протирічить право­вим приписам;

• юридична відповідальність — це міра державного при­мусу (особистого, майнового чи організаційного характеру)» яка застосовується до суб'єктів, котрі вчинили правопору­шення, та пов'язана з покладенням на них нового додатко­вого обов'язку.

Другий підхід до елементної будови механізму правового регулювання є вузьким та включає лише елементи, які скла­дають основу регулятивної функції права. Серед них виді­ляють: норми права, нормативно-правові акти, правовідно­сини, реалізацію права, законність. Кожен з елементів да-

_прА ВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЯК ОСОБЛИВА ФОРМА- 309

₀Ї системи виконує специфічну функцію у задоволенні інте-песів суб'єктів, в регулюванні суспільних відносин, у досяг­ненні ефективності правового регулювання.

С. Бобровник елементи механізму правового регулюван­ня поділяє на основні та факультативні і пов'язує їх із ста­діями механізму правового регулювання¹.

Розмежування обов'язкових та факультативних елементів механізму правового регулювання дає можливість за допомо­гою норми права контролювати модель обов'язкової, дозво­леної поведінки різних суб'єктів правовідносин. Обов'язкова стадія передбачає необхідність врегулювання певних суспіль­них відносин, які, насамперед, моделюються, виникають та реалізуються в певних суб'єктивних правах та юридичних обов'язках. Факультативна стадія включає необхідність офі­ційного тлумачення норми права в процесі її застосування.

В. Нерсесянц виділяє статичну та динамічну стадії пра­вового регулювання². Статична має місце у тому разі, коли норма права існує у абстрактно-загальній формі, не застосо­вується до певної поведінки суб'єкта у певних умовах. Ди­намічна стадія знаходить прояв за умови, що норма права набуває конкретизованої форми та застосовується до конк­ретної поведінки конкретної особи.

Динамічна та статична стадії мають певний механізм правового регулювання, що відображається в логічній побу­дові норми права, яка впливає на конкретні суспільні відно­сини та врегульовує певний їх тип.

Поділ на стадії досить умовний та відображає вплив пра­ва на суспільні відносини на різних рівнях його реалізації.

Перша стадія пов'язана з процесом правотворчості, з фор­муванням норми права, як правила поведінки загальнообов'яз­кового, формально-визначеного характеру, що регулює най­важливіші види суспільних відносин, встановлюється та охо­роняється державою. Правова норма встановлює зміст суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, ступінь їх взаєм­ності, здійснює регулятивний вплив на суспільні відносини, визначає форми взаємодії суб'єктів суспільних відносин.

Ьобровник С. В. Правове регулювання суспільних відносин та реа­лізація права // Правова держава. — Вип. 7. — К., 1996. — С. 106. іп« "^еР^сесянц В.С. Общая теория права и государства. — М.: Юрист-ь, 1999. - с. 476.

310

ГЛАВА і₂

З точки зору П. Недбайло, саме з моменту видання нор. ми права слід вести мову про вступ у дію механізму право­вого регулювання¹.

Однак правове регулювання здійснюється за допомогою комплексу правових норм. Він складає певну систему, дл_я якої властиві певна організованість, єдність, координаційні та субординаційні зв'язки.

Організованість правових норм передбачає їх внутрішню узгодженість, заснованість на єдиних принципах. Даний принцип побудови правових норм тісно пов'язаний з ієрар­хічним підпорядкуванням приписів за їх юридичною силою та єдністю правових норм щодо їх єдиної спрямованості по­єднати інтереси суспільства з інтересами окремих індивідів, врегулювати найважливіші сфери суспільних відносин, фун­кціонування яких неможливе без використання юридичних засобів.

Системність норм права знаходить вияв у нормативно-правовому акті. На думку Л. Явича, саме з моменту видан­ня нормативно-правового акта здійснюється правове регу­лювання суспільних відносин².

Вступаючи в правові відносини на основі певних юри­дичних норм, суб'єкти набувають суб'єктивних прав та юри­дичних обов'язків за власним бажанням (активна форма реалізації суб'єктивних прав і юридичних обов'язків) чи на основі правозастосовчого акта (складна форма реалізації суб'єктивних прав та юридичних обов'язків). Як вважають А. Вітченко та Ю. Толстой, норма права починає регулюва­ти поведінку суб'єктів не з моменту видання норми права, а з часу настання юридичних фактів, передбачених даною нормою³.

На цьому етапі настає друга стадія правового регулюван­ня, що пов'язана з правовими відносинами, які забезпечу­ють можливість реалізації суб'єктивних прав та юридичних

¹ Недбайло П.Е. Применение советских правових норм. — М.: Юриз- дат, 1960. — С. 96.

² Явич Л. С. Советское право — регулятор общественньїх отношений в СССР: Автореф. дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.01. — Л., 1960. — С. 18.

³ Витчєнко А. М. Механизм правового регулирования социалисти- ческих общественньїх отношений, его понятие и структура // Вопросьі государства и права. — Саратов, 1968. — С. 92; Толстой Ю. К. К теорий правоотношений. — Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1959. — С. 7.

дрАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЯК ОСОБЛИВА ФОРМА... „311

обов'язків і за допомогою котрих норми права набувають лерсоніфікованого характеру, стосуються конкретного суб'єк­та та безпосередньо впливають на процес правореалізації.

Залежно від характеру правових норм виникають різні види правових відносин, серед яких важливе місце належить регу­лятивним, що формуються на основі норм цивільного, адміні­стративного, земельного та інших галузей права, і охорон­ним, які виникають в результаті вчинення правопорушення.

Деякі вчені пов'язують з даною стадією акти безпосеред­ньої реалізації прав та обов'язків суб'єктів (дотримання ви­мог заборон, виконання обов'язків, використання прав) і акти опосередкованої реалізації прав та обов'язків (застосу­вання права)¹.

Інші науковці вважають, що видання актів реалізації права слід розглядати як кінцевий результат правового ре­гулювання, який передбачає юридично значимі дії суб'єктів із здійсненню прав та обов'язків, що випливає з конкрет­них правових відносин та за їх допомогою досягаються цілі правового регулювання².

За умови, що поведінка суб'єктів є правомірною, механізм правового регулювання вичерпує свою дію; і тільки за не­правомірної поведінки суб'єктів вступає у дію механізм по­кладення на суб'єктів юридичної відповідальності, основ­ним елементом якої є акти застосування норм права, що встановлюють юридичну відповідальність конкретної особи за конкретне правопорушення.

Враховуючи наведене вище, слід зазначити, що ці мірку­вання тільки здаються суто теоретичними. Вони потребу­ють переосмислення та практичного втілення з метою до­сягнення ефективності правового регулювання.