Глава 1

теми державно-правової дійсності певних галузей або сфер з властивими тільки їм специфічними закономірностями роз­витку та вивченні їх у відносній самостійності щодо держа­ви і права у цілому. Отже, з впевненістю можна говорити про те, що жодна з галузевих або спеціальних юридичних наук, ні всі вони разом узяті, не мають можливості забезпе­чити дослідження загальних закономірностей виникнення, розвитку та функціонування держави і права. Необхідністю досягнення вказаної мети і є існування та призначення саме такої юридичної науки, як теорія держави і права.

Всі галузеві юридичні науки, такі, як: наука конституц­ійного права, наука адміністративного права, наука цивіль­ного права, наука кримінального права, наука цивільного процесу, наука кримінального процесу тощо, керуються роз­робленими теорією держави і права положеннями про сутність, типи, форми та функції держави і права, загаль­ними поняттями права, держави, державного механізму, норми права, галузі права тощо. У той же час всі згадані положення спираються на аналіз та синтез відповідних да­них різних галузевих юридичних наук про державу і право. Саме їх фактичний матеріал і теоретичні узагальнення є одним з найважливіших джерел існування та розвитку те­орії держави і права.

Теорія держави і права посідає чільне місце у системі юридичних наук. Вона дає найширші за обсягом і найглибші за змістом знання про державно-правові явища. Ці знання фіксуються у поняттях і теоретичних конструкціях, що є найбільш загальними та абстрактними у порівнянні з по­няттями інших юридичних наук. Але висновки теорії дер­жави і права не є вторинними, похідними, які виникають внаслідок узагальнення результатів галузевих юридичних наук. Загальність її висновків заснована на дослідженнях власного предмета — загальних закономірностей державно-правових явищ. Вона не дає конкретних, готових рішень з питань, що досліджуються галузевими юридичними наука­ми, але сприяє з'ясуванню ними важливих керівних відправ­них точок досліджень, які дозволяють уникнути однобічності при розв'язанні галузевих наукових проблем. Таким чином забезпечується методологічна єдність досліджень у галузе­вих юридичних науках. Висновки і положення теорії дер-

ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК 35

ясави і права виступають як єдині теоретичні засади та го­ловні орієнтири при розробленні цими науками спеціаль­них питань і рекомендацій для практики. Зв'язком з юри­дичною практикою, здатністю задовольняти запити остан­ньої багато у чому визначаються життєвість і соціальна значущість теорії держави і права та всіх галузевих право­вих наук. Юридична практика, досвід функціонування дер­жави, численні факти державно-правової діяльності слугу­ють невичерпним джерелом розвитку юриспруденції. Прак­тика ж обумовлює мету та цілі дослідження держави і права, тобто теоретичне й практичне пізнання державно-правових явищ здійснюється також для того, щоб сама практика роз­вивалася на науковій основі. Ігнорування здобутків науки в процесі державно-правового будівництва спричиняє у наш час чимало негативних наслідків. Теорія держави і права, вивчаючи та узагальнюючи практику, формулює поняття і визначення державно-правових явищ, виробляє наукові ре­комендації та висновки, генерує нові ідеї, які дозволяють не тільки зрозуміти сутність, зміст і форми держави і пра­ва, а й вміло застосовувати їх з метою прогресивного роз­витку суспільства. Теоретичні положення мають широко ви­користовуватися фахівцями у правотворчій і правозасто-совчій діяльності, при вирішенні питань вдосконалення правового виховання населення тощо. Державно-правова дійсність, політико-правові процеси, що досліджуються те­орією держави і права, належать до найскладніших та най­важливіших суспільних сфер, від яких багато у чому зале­жить життєдіяльність суспільства. їх наукове осмислення — об'єктивна потреба українського соціуму на сучасному етапі його існування та розвитку, адже теорія держави і права як фундаментальна наука є вагомим джерелом правового про­гресу, справляє величезний вплив на розвиток суспільного юридичного мислення та зростання юридичної активності як всього суспільства, так і кожної особи у ньому.

МЕТОДОЛОГІЯ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ

37

Методологія юридичної науки