§ 4. Причини правопорушень

Причини правопорушень — це комплекс явищ об'єкти ного і суб'єктивного характеру, здатних детермінувати цп типравну поведінку суб'єктів права.

Розуміння самого поняття «причина» є досить багатограп ним. М. Бунге стверджує, що кожен філософ і вчений КОПИ стується своїм власним визначенням причини, навіть якщ₀ йому не вдалося чітко його сформулювати¹. У філософсько­му словнику під причинами розуміють події чи явища, що породжують наслідки².

Філософія права визначає причинність як об'єктивний загальний, генетичний зв'язок між явищами. Процес фор­мування причинності послідовно розвивається в часі, і при­чина в часі завжди попереджує наслідок.

Неоднозначність у розумінні причин правопорушень по­яснюється наявністю цілого ряду факторів, а саме: різнома­нітністю досліджуваних явищ, складністю взаємозв'язків між ними, особливостями суб'єктного складу тощо. Самі правопорушення, як і їх причини, історично мінливі і різні не тільки у кожній соціально-економічній формації, але навіть часом у різних регіонах держави.

Важливе значення у процесі дослідження даної пробле­ми має комплексний підхід до вивчення даного явища. У юридичній літературі виділяють декілька рівнів досліджен­ня: 1) індивідуальний рівень; 2) на рівні колективу; 3) на рівні суспільства в цілому.

Індивідуальний рівень. На індивідуальному рівні аналі­зуються причини протиправної поведінки окремої людини, які зводяться до неузгодженості поведінки особи та оточую­чого її середовища. Причини цього неузгодження залежать як від деформації особистості, антигромадської спрямова­ності в діяльності особи³ так і від особливостей впливу сер довища на поведінку суб'єкта⁴.

¹ Бунге М. Причинность. — М.: Изд-во иностр. лит., 1962. ^'₉ор

² Философский словарь. — М.: Междунар. отношения, 2000. ^ ___

³ Волков Б. С. Детерминистическая природа преступного поведея Казань: Изд-во Казан, ун-та, 1975. — С. 58. мГУ>

⁴ Кузнецова Н. Ф. Преступление и преступность. — М.: Изд-во 1969. — С. 174.

493

ЯОМІР^НА ПОВЕДІНКА. ПРАВОПОРУШЕННЯ

Яя рівві соціальних груп. Основними причинами проти-

«мх діянь є несприятливі умови формування особистості, ярави^ил ■"■ . .

акож ті протиріччя, конфлікти і життєві труднощі, що

⁸ ють місце в оточуючому середовищі. Важливу роль відігра-

і дефекти буденної свідомості, зокрема притаманні малій

пупі стереотипи поведінки, що відхиляється від норми.

На рівні суспільства в цілому причини правопорушень пов'язують із змінами, що відбуваються у соціальній, еко­номічній, культурно-психологічній системах суспільства¹.

Негативні явища у системі, що розвивається, безпосеред­ньо пов'язані із історичними умовами її формування, внут­рішніми і зовнішніми протиріччями її розвитку. Виходячи із наукових досліджень, можна сказати, що частіше має місце поєднання суб'єктивних причин правопорушень з об'єктив­ними умовами (недоліки у сфері побуту, економіки, у сфері організації управління тощо.).

В. Котюк вважає, що всі причини і умови злочинності можна класифікувати за різними критеріями:

1) за рівнем дії (субординації):

а) причини злочинності в цілому;

б) причини певних видів правопорушень (категорій, груп);

в) причини окремих злочинів;

2. за змістом причини злочинності поділяються на діючі У соціально-економічній, ідеологічній, політичній, соціаль­но-психологічній, культурно-виховній, організаційно-управ­лінській сферах;

3. соціальна суть криміногенних причин і умов визна­чається залежно від взаємозв'язків з основними закономірно­стями розвитку суспільства;

V за значимістю розрізняють: повні і специфічні причи-злочинності (частина повної причини); ) залежно від природи причини і умови злочинності по­лоть на об'єктивні, об'єктивно — суб'єктивні і суб'єктивні². Цп ^Рабінович виділяє дещо інші критерії класифікації ^РИчин злочинності:

С. 27 ^арлец **. И. Проблема преступности. — М.: Юрид. лит., 1969. — С. І27°^{ТЮК В}' °- Теорія права: Навч. посібник. — К.: Вентурі, 1996. —

494 . _ЛЛАВА2з

1. за значенням у процесі детермінації:

а) основні — соціальні явища, яким належить виріщ^ на роль у даному процесі (напр.: суперечність чинного зак нодавства основним правам людини, загальнолюдським м₀ ральним приписам тощо);

б) неосновні — це фонові явища, які здійснюють свій вплив на фоні головних чинників, вони сприяють чи полег­ шують скоєння правопорушення (напр.: недосконалість об­ ліку та охорони матеріальних цінностей; недостатній конт­ роль за дотриманням техніки безпеки тощо);

2. за онтологічним статусом щодо свідомості конкретної особи:

а) об'єктивні — явища, що не залежать від свідомості особи (напр.: недоліки в роботі державних органів);

б) суб'єктивні — явища, які належать до складу індиві­ дуальної свідомості конкретного суб'єкта та безпосередньо визначаються нею (напр.: психологічна установка особи на протиправну поведінку)¹.

Враховуючи досягнення кримінологічної науки, В. Ко-тюк всі концепції причин злочинності поділяє на дві ос­новні групи: соціологічні і біосоціальні. Перші характерні для американської і англійської кримінології; другі — для європейської і латино-американської кримінології². Соціологічні теорії причин злочинності: 1) теорія науково-технічної революції. Дана теорія вини­кає у XX ст. та є результатом НТР. Соціальні зміни, що відбулися в суспільстві, такі як індустріалізація, урбаніза­ція, автомобілізація, міграція призвели до порушення тра­диційних форм сімейних зв'язків, вплинули на розвиток релігії, культури, внаслідок чого відбуваються відчуження і знеособлення людини та її індивідуальності, формується ³* гальна байдужість, підвищується агресивність, емоцій^3, нестриманість. Всі ці фактори сприяють зростанню рів⁸ злочинності.

¹ Рабінович П.М. Правопорушення // Міжнародна поліцейська Щ циклопедія / Відп. ред. Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, В. Я. ТаД* Ю. С. Шемшученко. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. Т. 1. — С. 835.

² Котюк В. О. Зазнач, праця. — С. 127—130.

ДОЧІРНА ПОВЕДІНКА. ПРАВОПОРУШЕННЯ 495

?1 Вчення Є. Сатерленда про диференціальні асоціації

„_ві зв'язки). Відповідно до даної теорії злочинцями не

_оДжуються, а стають у процесі багатогранних контактів

^Я би У мікрогрупах: в сім'ї, на вулиці тощо. Домінування в

° ких групах антигромадських поглядів, установок і позицій

призводить до злочинності.

3. Теорія соціальної дезорганізації (аномії). її суть поля­гає У тому, що значний влив на рівень злочинності має со­ціальне розшарування, різний рівень соціального життя.

4. Теорія багатофакторності (Кетле, Гере). На рівень зло­чинності впливає цілий ряд факторів, до яких належать: фізичні, кліматичні, територіальні, психічні, антропологічні, соціальні тощо.

5. Класова теорія. її суть зводиться до того, що основною причиною злочинності є класова і майнова нерівність.

Серед біосоціальних теорій причин злочинності виді­ляють:

1. Небезпечний стан — перманентна (та, що змінюється) та іманентна (внутрішньо присутня) схильність людини до скоєння злочинів.

2. Фрейдистські теорії злочинності отримали розповсю­дження на початку XX ст. під впливом досліджень лікаря-психіатра Зігмунда Фрейда. Суть цієї теорії полягає у комп­лексі неповноцінності, який формується з моменту наро­дження дитини (комплекс Едіта та Електрик — ставлення матері до сина і сина до матері, а також батька до дочки і навпаки). Дитина біологічно приречена на постійну жорсто­ку боротьбу антисоціальних глибинних інстинктів (агресив­них, статевих тощо) з моральними установками особи, від

^ких людина не може позбавитися все своє життя. ... ' Теорія психопатологічних причин. В основі даної тео-I^і і покладено той факт, що злочинцем завжди є людина, ^{1И п}Ритаманні патологічні зміни у її психіці, у її розумо­ву розвитку, у поведінці.

ки\^ДіПіИ закладається схильність до антисоціальної поведін-~ °ДІ цю т«

ЄОПІсг т_г^

^Те°РІЇ .

еч^{ІНоді цю} теорію називають «теорією сімейного древа»

тії ^Єор-*^{я к}онституціональної схильності. В основі даної лежать антропологічні особливості будови людського

> Спадкові теорії — представники даної теорії вважають ліп^!!^{11010 злоч}инності спадковий фактор (у генетичному коді

ЕЗава

Юридична відповідальність

Запитання для самоконтролю

1. Що таке правомірна поведінка?

2. Назвати основні види і мотиви правомірної поведінки.

3. Дати визначення правопорушення і його складу.

4. Перерахувати основні обставини, що виключають про-типравність діяння і юридичну відповідальність.