§ 1. Поняття і зміст юридичного процесу

Головне призначення права полягає в орга­нізації відносин людей, їх поведінки, враху­ванні особистих потреб членів суспільства та спрямуванні їх дій в русі суспільних інтересів. Виконуючи це соціальне призначення право виступає важливим засобом регулювання взаєм­них відносин індивідів, соціальних угрупо­вань, всього суспільства в цілому. Регулюван­ня правом суспільних відносин здійснюється шляхом надання прав, покладення обов'язків, введення заборон, видання рекомендацій. Для того, щоб члени суспільства знали і могли ви­користовувати надані їм права, могли вико­нувати покладені на них обов'язки та утри­муватись від вчинення заборонених дій, пра­во об'єктивується у суспільстві у певних правилах поведінки — нормах права. Ці нор­ми встановлюються суспільством або за його уповноваженням державою, мають загально­обов'язковий характер і охороняються шля­хом притягнення порушників до відповідаль­ності та застосування до них заходів приму­су. Правові норми, які надають права, покладають «обов'язки, вводять заборони та встановлюють відповідальність за порушення, в науці теорії держави і права умовно імену­ються матеріальними.

ЮРИДИЧНИЙ ПРОЦЕС 635

Слід зауважити, що відносини між людьми в суспільстві надзвичайно різноманітні й багатобічні, вони відзначають­ся складністю та ступеневістю. Наприклад, використання підприємцем свого права на здійснення окремого виду гос­подарської діяльності передбачає його попередній обов'язок подати визначені документи та отримати ліцензію від пев­ного державного органу, при цьому на цей орган покладеть­ся обов'язок видати ліцензію та забороняється вимагати інші, не передбачені законом документи. У вказаних відносинах можуть бути задіяні інші суб'єкти, на яких покладаються обов'язки з посвідчення дійсності документів, проведення попередніх перевірок тощо.

Зазначені різноманітність, багатобічність і складність відносин вимагають встановлення у суспільстві правових механізмів, процедур використання прав, виконання обо­в'язків, утримання від вчинення заборонених дій, накла­дення і понесення відповідальності. З цією метою суспіль­ство або — за його уповноваженням — держава впроваджу­ють певні норми права, які у юридичній науці отримали назву процесуальних. Процесуальні норми, як і матеріальні, також можуть встановлювати певні права, обов'язки, забо­рони. Разом із тим соціальне цільове призначення цих норм інше — забезпечувати оптимальне та ефективне викорис­тання суб'єктами суспільства своїх прав, виконання ними обов'язків, утримання від вчинення заборонених дій, поне­сення відповідальності, які закріплюються матеріальними нормами права.

Об'єктом регулювання процесуальних норм є відносини між членами суспільства щодо порядку, процедури викори­стання ними прав, виконання обов'язків, утримання від вчинення заборонених дій, понесення відповідальності.

Суб'єктами регулювання процесуальних норм можуть бути різноманітні члени суспільства, наприклад: фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства); соціальні Угруповання (нації, народності, меншини); державні, місцеві органи, установи (міністерства, адміністрації, ради, суди); суспільні об'єднання (партії, спілки, союзи); господарські організації (підприємства, товариства) тощо.

Залежно від важливості, складності, багатобічності су­спільних відносин кількість процесуальних норм, що регу-

636