564 ___Глава2в

права. Найбільш типовим проявом правового нігілізму є ігв рування окремих правових приписів.

Подолання правового нігілізму потребує комплексних заходів зі стабілізації суспільства, серед яких економічні ідеологічні, правові, а саме: вдосконалення чинного законо­давства, підвищення рівня правової культури та правової свідомості громадян, зміцнення режиму законності в д_Єр. жаві, підтримання на належному рівні правопорядку, за­стосування різних форм правового виховання та правової освіти населення, підвищення професійного рівня посадо­вих осіб та державних службовців, зміцнення зв'язку юри­дичної науки і практики¹.

Правовий нігілізм вважається антиподом правової куль­тури, свідчить про низький рівень останньої.

§ 5. Види і функції правової культури

Правова культура поділяється на види за наступними кри­теріями:

1. За суб'єктним складом: правова культура суспільства — охоплює всі правові явища у динаміці їх розвитку, характе­ризується та визначається станом загальної культури насе­лення, якістю національного законодавства, існуванням га­рантій захисту прав і свобод людини і громадянина, рівнем правосвідомості, станом правопорядку, законності та юри­дичної практики; правова культура окремих колективів або соціальних груп є своєрідним поєднанням правової культу­ри суспільства та правової культури окремих осіб, які утво­рюють ці колективи, правова культура особи є похідною від правової культури суспільства, залежить від досвіду особи, рівня її освіти, наявності правових навичок і правомірної поведінки. Відповідно правова культура особи складається з правової свідомості, правових знань, правових переконань, правової поведінки, діяльності з реалізації норм права, пра­вових почуттів та передбачає її соціально-правову активність, нетерпимість до протиправної діяльності.

2. За рівнями та глибиною пізнання правових явищ: по­бутова (характеризується невисоким рівнем узагальненн

¹ Оніщенко Н. М., Матвієнко О. В., Береза С. В., Томашевська М- • Європейський правовий вимір тендерно чутливої політики. — «•• ¹^^г дична думка, 2005.

дрАВОСВІДОМІСТЬ І ПРАВОВА КУЛЬТУРА 565

правових знань, які використовуються особами у повсяк­денному житті, в міру реалізації суб'єктивних прав і вико­нання юридичних обов'язків), професійна (притаманна осо­бам, які спеціально займаються правовою діяльністю, ма­ють глибоке знання законодавства, правильне розуміння принципів права і механізму правового регулювання, про­фесійне ставлення до права і практики його застосування); теоретична (як сукупність наукових знань про сутність пра­ва, механізм правового регулювання) виникає у науковців-правознавців. Ці різновиди правової культури формуються в процесі правового виховання населення шляхом набуття позитивних уявлень, поглядів, цінностей, почуттів та емоцій.

3. За характером існування правової культури: відкрита, тобто така, що взаємодіє з іншими правовими культурами, сприймаючи її надбання; закрита — та, що уникає взає­модії з іншими правовими культурами, обмежуючись влас­ними надбаннями як єдино вірними.

4. За характером прояву: зовнішня правова культура, змістом якої є юридична діяльність та її наслідки; внутрішня — осо­бисті переконання, почуття та уявлення про правові категорії.

Основні напрями оволодіння суб'єктами суспільних відно­син правовими цінностями, які з'явились в результаті роз­витку суспільства, в галузі права є функціями правової куль­тури. Розрізняють наступні функції:

1. Пізнавальна — спрямована на оволодіння особою пра­вовими знаннями, формування власних переконань з метою вірного їх застосування у практичній діяльності та набуття навичок правового мислення.

2. Регулятивна — забезпечує відповідність поведінки осо­би правовим приписам на підставі отриманих правових знань ¹ відповідних правових переконань особи чи колективу.

3. Ціннісно-нормативна — спрямована на визначення ста­ну законності і правопорядку в державі з точки зору реалі­зації суб'єктами правових відносин чинного законодавства.

4. Комунікативна — дає змогу особі на підставі набутих ^Знань зорієнтуватися у правовому просторі з метою забезпе-

^еаня безконфліктного співіснування з іншими суб'єктами.

5- Прогностична — дозволяє прогнозувати розвиток чин-^0г° законодавства, правових інститутів у державі.

"• Виховна — забезпечує свідоме та поважне ставлення

^0и До вимог чинного законодавства.

566 , —ІЗАВА _2б

Правова культура як одне з надбань людства має постій вдосконалюватись з метою забезпечення гармонійного прогресивного розвитку суспільства та окремих осіб. І впаки — прогресивний розвиток суспільства безпосереднь впливає на рівень його правової культури. Складовими д_а ного прогресу є створення та охорона правових цінностей що збагачують особу, як і інших цінностей в суспільстві-правових норм, що забезпечують безконфліктне існування суспільства; запобігання протиправній діяльності суб'єктів суспільних відносин тощо.

Як своєрідний феномен, правова культура є формою відтворення національних правових інститутів — держав­ності, правової системи, правопорядку тощо. Культура є засобом збагачення цих інститутів, у тому числі і за раху­нок запозичення правових цінностей інших націй. Відповідно основні функції правової культури передбачають збережен­ня духовних цінностей у галузі права і їх засвоєння майбут­німи поколіннями, постійне підвищення рівня правової свідо­мості населення. Правова культура визначає принципи пра­вової поведінки особи та систему правових цінностей, ідеалів, правових норм, які забезпечують єдність і взаємодію право­вих інститутів та організацій в суспільстві.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке правосвідомість, яка її структура і види?

2. Що слід розуміти під правовою культурою? Назвати й основні риси та складові елементи?

3. Що таке правовий нігілізм, які його причини і шляхи подолання?

4. В чому суть правового ідеалізму?

5. Що таке деформації свідомості, які їх прояви?

Правові системи сучасності