Глава 5

1) суб'єктами є національні державні утворення, які ма­ ють рівний правовий статус;

2) будується на принципі добровільного об'єднання суб'єктів;

3. забезпечує суверенітет великих і малих націй, їх віль­ний розвиток;

4. суб'єкти мають власні органи державної влади: парла­мент, президента, судову систему, їх органи виконавчої влади самостійно здійснюють зовнішню політику;

5. вищі органи федерації формуються із представників суб'єктів і лише координують діяльність останніх;

6. право суб'єктів на вільний вихід із союзу.

2. Конфедерація — це тимчасовий союз суверенних дер­жав, що об'єднались для досягнення спільної мети у певній сфері державної діяльності (оборона країни, розвиток гро­шово-кредитної системи тощо).

Конфедерація має нестійкий характер, з часом вона або розпадається (Австро-Угорщина), або перетворюється на федерацію (Швейцарія, США).

Конфедерації притаманні такі ознаки:

• це об'єднання суверенних держав на підставі договору;

• відсутність спільної для всієї конфедерації єдиної те­риторії та державного кордону;

• відсутність спільної для всієї конфедерації конституції, системи законодавства, громадянства, судової та фінансової системи (у тому числі бюджету);

• наявність спільного конфедеративного органу, який складається з делегатів суверенних держав і має на меті координацію діяльності конфедерації; рішення цього орга­ну не мають обов'язкового характеру для суб'єктів, які мо­жуть відмінити їх дію на своїй території (право нуліфікації);

• відсутність суверенітету конфедерації, кожна з дер­жав зберігає свій суверенітет;

• тимчасовий характер об'єднання (союзу);

— право вільного виходу суб'єктів з конфедерації. Прикладом конфедерації були: колишній СРСР з 1917 р.

по 1922 р. (ЗО грудня 1922 р. конфедерація, до складу якої входили: Росія, Україна, Білорусія, республіки Закавказзя, уклали договір і пертворились на федерацію); Нідерланди з

ФОРМА ДЕРЖАВИ 139

1579 р. по 1795 р., Німеччина з 1815 р. по 1866 р., Сенегам-бія з 1982 р. по 1989 р.

Особливими формами об'єднання держав є співдружність та співтовариство — союзи держав, що виступають як асо­ційовані члени при збереженні ними повного суверенітету, з метою спрощення візової системи та митних кордонів, досягнення успіхів у сферах економіки, культури тощо. Правовою основою співдружності є договір (статут, угода) або інший нормативний документ. Приклад — Європейсь­кий Союз (який складається з Європейського економічно­го співтовариства, Європейського співтовариства з атомної енергії, Європейського об'єднання вугілля і сталі), Бри­танська співдружність, Співдружність незалежних держав (СНД).

Імперія (лат. ітрегіит — влада, панування) — різно­вид складної держави, яка характеризується насильниць­ким об'єднанням територій суверенних багатонаціональних держав або їх частин. Особливі риси імперії: утворена в результаті експансії; складовими є адміністративно-тери­торіальні одиниці — колонії, які не мають ознак суверені­тету і не рівні за правовим статусом; двохступенева систе­ма органів державної влади (влада метрополії і колонії); центральний орган влади — імператор (глава держави), та місцеві органи — намісники, губернатори тощо, які при­значаються імператором; правова система грунтується на принципах права метрополії; для правового статусу насе­лення характерне дискрімінаційне становище представників не панівних націй, відсутність або обмеження політичних прав і свобод¹.

Імперія як форма державного устрою розглядається у історичній ретроспективі: Римська імперія, Османська імпе­рія, Російська імперія. Окремо необхідно розглядати Бри­танську імперію, розвиток відносин у якій у XX ст. призвів до набуття нею нового нетрадиційного змісту: перетворен­ня з імперії на співдружність 40 країн на чолі з Велико­британією.

Юридична енциклопедія: В 6 т. — К.: Вид-во «Українська енцик лопедія», 1999. — Т. 2 (Д—Й). — С. 666.

140 ______________ , ,. _ ГЛАВА 5