§ 3. Структура правосвідомості

Дослідження поняття і змісту правосвідомості передба-^ає визначення її структури, яка складається з двох еле-^Нтів: правової ідеології і правової психології. *¹равова ідеологія — це сукупність правових поглядів, иованих на певному соціальному досвіді і наукових знан-

558 -—-НАВАгв

нях. Існування правової ідеології обумовлюється свідом ставленням до права, а як систематизований обґрунтован ^ вираз потреб населення, вона пов'язана з пізнанням пр_ав вих цінностей, їх перетворенням у систему нормативно регулювання поведінки людей в суспільстві. ВІДПОВІЛИ джерелом виникнення правових ідей, поглядів є об'єктиви існуючі соціально-економічні, політичні відносини суспільстві, юридична практика. Основним завданням пря вової ідеології є формування правової свідомості, правової культури окремих суб'єктів і суспільства в цілому, підви­щення рівня їх правових знань.

Правова психологія, як елемент правосвідомості відоб­ражає правові почуття, настрої, думки, навички і традиції відіграє важливу роль у формуванні і реалізації права, може бути його стимулятором або гальмом. На думку М. Абдулає-ва та С. Комарова правова психологія складається з наступ­них елементів: суспільного інтересу, мотивів діяльності пев­них соціальних груп, психологічного укладу (традицій, на­вичок, переконань тощо), уявлень про право; почуттів, емоцій, настроїв, пов'язаних з правом; способів формуван­ня уявлень¹.

Зв'язок правової ідеології і правової психології полягає у тому, що правова ідеологія збагачує правову психологію ціннісно-нормативними орієнтирами, а правова психологія є єдиним джерелом для формування правових норм, оскіль­ки, на відміну від правової психології, є більш мобільною: швидко реагує на зміни, що відбуваються в юридичній прак­тиці, відображаючись у почуттях, настроях та поглядах, які, в свою чергу, безпосередньо впливають на усвідомлення осо­бою правових змін.

Право, відносини, які опосередковуються ним, — це відно­сини, функціонування яких повністю пов'язане з волею і свідомістю людей. Без правосвідомості не можливе ні ство­рення правових норм, ні реалізація права.

Крім елементів, у структурі правосвідомості виділяють рівні, які залежать від ступеня знання права та глибини відображення правової дійсності. Звичайний рівень — ^вй' «

¹ Абдулаев М. И., Комаров С. А. Проблеми теории государства права. — СПб.: Питер, 2003. — С. 428—429.

дВОСВІДОМІСТЬ І ПРАВОВА КУЛЬТУРА 559

_кає під впливом конкретних життєвих обставин, особис­то правового досвіду та отриманої освіти, характеризує ставлення особи до права на побутовому рівні. Наприклад, _пЄреконання у тому, що довічне ув'язнення вбивці — єди­ний спосіб боротьби з такими злочинцями і злочинами.

Професійний рівень — характеризує ставлення до права юристів-практиків, державних службовців тощо, тобто осіб, _які мають спеціальну освіту, поглиблені і формалізовані знання принципів та норм права, вміння їх застосовувати у практичній діяльності у різних сферах суспільних відносин: господарській, цивільній, шлюбно-сімейній, кримінальній тощо. Професійна правосвідомість відрізняється від звичай­ної за обсягом і глибиною правових знань, а від наукової — вмінням їх застосовувати.

Науковий рівень формується в результаті спеціальних на­уково-дослідних робіт на основі теоретичного узагальнення державно-правових знань у правознавців, які займаються нау­ковими дослідженнями у галузі державотворення, дії правової системи і прогнозування її подальшого розвитку, є джерелом правотворчості і підґрунтям правореалізаційної практики.

За суб'єктами правосвідомість можна поділити на види:

• індивідуальна — правосвідомість окремої особи, фор­мується під впливом засобів масової інформації, шляхом усвідомлення суспільного досвіду; визначається правовими суспільними відносинами, системою чинного права, з одно­го боку, а, з іншого — правовою культурою суспільства;

• групова — правосвдомість певних соціальних груп, формується навколо певної ідеї, окремого правового акта тощо (правосвідомість суспільної групи, громадської орга­нізації, партії тощо), по суті є узагальненою характеристи­кою правосвідомості окремих індивідів;

— суспільна — правосвідомість, притаманна більшості членів суспільства, що є носіями національної правової куль­ тури, відображає суспільну мету і завдання правового регу­ лювання; знаходить прояв у ході проведення загальних акцій: виборів до парламенту, обрання глави держави, проведення Референдуму або загальнонаціонального опитування.

взаємозв'язок даних видів правосвідомості полягає у тому,

Ю суспільна правосвідомість складається із правосвідомості

Ремих осіб. З іншого боку, правосвідомість особи, індиві-

560 _ ЇЗАВД^

да формується під впливом суспільної правосвідомості чуючого середовища, у тому числі й правового, юридичй°-практики. Отримані у результаті виховання, навчанн⁰¹ спілкування знання про право є основним джерелом форь/*' вання індивідуальної правосвідомості.

Отже, правосвідомість — це форма суспільної свідомості змістом якої є сукупність понять, ідей і принципів пп' сутність права та всіх пов'язаних з ним явищ.