§ 3. Форма державного устрою

За формою державного устрою держави поділяються на: прості та складні. Серед простих держав визначають унітарну.

Унітарна держава — це єдина держава, адміністратив­но-територіальні одиниці якої не мають ознак суверенітету.

Простим ( унітарним ) державам притаманні такі важ­ливі риси:

• цілісність та недоторканність території у межах дер­жавного кордону;

• єдина конституція, дія якої поширюється на всю те­риторію країни;

• єдина система державного апарату, що поширює свої повноваження на територію всієї країни, на всіх громадян (єдині глава держави, законодавчі, виконавчі та судові органи влади);

• єдина система права і система законодавства;

• єдине громадянство та державна символіка;

• адміністративно-територіальні одиниці (області, граф­ства, воєводства, провінції) не мають основних ознак дер­жавності, у тому числі політичної самостійності;

• у міжнародних відносинах держава виступає єдиним цілим.

До простих (унітарних) держав належать: Україна, Анг­лія, Польща, Італія.

Залежно від характеру державних утворень прості (уні­тарні) держави поділяють на:

1) централізовані — держави, адміністративно-терито­ріальні одиниці яких мають рівний правовий статус (голови місцевих органів влади призначаються центральними орга­нами державної влади — Пакистан, Фінляндія, Данія,

134

ГЛАВА 5

2) децентралізовані — держави, адміністративно-терито­ріальні одиниці котрих наділені певними пільгами із само­врядування (місцеві органи самоврядування обираються на­селенням, мають значні права у вирішенні проблем місцево­го економічного, соціального та іншого характеру) в певній адміністративно-територіальній одиниці; можуть створюва­тись автономії, які наділяються відповідною самостійністю у сфері правотворчої та адміністративної діяльності в ме­жах своєї компетенції згідно з повноваженнями, що визна­чені конституцією країни (Україна, Франція).

Відповідно до положень Конституції України вона є уні­тарною децентралізованою державою, територіальний устрій якої грунтується на засадах єдності і цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади (державного управління з місце­вим самоврядуванням).

Це підтверджує низка ознак:

— територія України у межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною;

• єдине громадянство;

• єдині органи державної влади: Верховна Рада України - вищий законодавчий орган влади; Президент України — глава держави, виступає від її імені, представляє Україну у міжнародних відносинах, Кабінет Міністрів України — ви­щий орган виконавчої влади, судові органи влади на чолі з Верховним Судом України;

• систему адміністративно-територіального устрою Украї­ни складають: Автономна Республіка Крим, 23 області, м. Київ та м. Севастополь (зі спеціальним статусом).

Таким чином, особливістю України, як унітарної держа­ви, є існування у її складі Автономної Республіки Крим як невід'ємної складової, межі повноважень якої визначені Конституцією України. Автономна Республіка Крим має органи влади - Верховна Рада АРК, Рада міністрів АРК (при­значається Верховною Радою АРК за погодженням з Прези­дентом України). Правосуддя в АРК здійснюється судами, що належать до єдиної системи судів України. Верховна Рада АРК може приймати нормативно-правові акти у межах по­вноважень, визначених Конституцією України, їх дія може бути зупинена Президентом України.

дОРМА ДЕРЖАВИ 135

Поряд з простими державами в сучасному світі існує знач­на кількість складних. Це держави, які складаються з окре­мих державних утворень, що мають всі ознаки держави, але частину своїх суверенних повноважень передають цент­ральним (союзним) органам держави.

Серед складних держав розрізняють:

1. федерацію,

2. конфедерацію,

3. імперію.

1. Федерація (пізньолат. іоесіегаіїо — союз, об'єднання) — це складна держава, що являє собою союз ряду державних утворень, які мають певну політичну самостійність.

Федеративний устрій низки держав обумовлений багато­національним складом населення, яке проживає на їх тери­торії.

Для федерації притаманні такі ознаки:

• єдина територія складається з територій адміністратив­но-територіальних одиниць — суб'єктів, які мають назву провінцій (Канада), штатів (США), земель (Австрія), еміратів (ОАЕ), кантонів (Швейцарія) тощо, свій територіальний устрій у межах єдиного загальнодержавного кордону;

• наявність трьох рівнів повноважень органів влади і їх відповідної компетенції:

а) виключних повноважень федерації,

б) виключних повноважень суб'єктів,

в) сумісної компетенції;

• існування загальнофедеративних органів державної влади, рішення яких є обов'язковими для суб'єктів феде­рації, відповідно до конституційно закріпленого обсягу влад­них повноважень;

• законодавчі, судові, виконавчі органи влади суб'єктів Федерації мають власну спеціальну компетенцію, яка не збігається з компетенцією центральних (федеральних) органів;

• державні утворення об'єднані у федерацію на підставі союзного договору, зберігають при цьому право на самови­значення і вихід з федерації;

— наявність загальної конституції федерації та консти- УЩи суб'єктів, наділення суб'єктів федерації правом вида­ ти нормативно-правові акти, зміст яких повинен відпо-

136