§ 9. Сім'я традиційного

чи звичаєво-общинного права

Ці системи сформувалися на основі норм-звичаїв, які склалися природним шляхом, а також правових норм, що запозичилися у колоніальних держав. Цю групу складають правові системи країн, що розвиваються (Африки, Мадагас­кару).

¹ Тихомиров Ю. А. Курс сравнительного правоведения. — С. 138— І39; Скакун О. Теория государства и права. — Харьков: Консум, 2000. — С. 614 та ін.

606 __ ГЛАВА 27

Серед ознак даної правової сім'ї виділяють певні особли­вості:

1. Домінуюче місце у системі джерел права-звичаїв і тра­дицій, що мають, як правило, неписаний характер.

2. Звичаї і традиції являють собою синтез норм, міфів, моральних вимог, що склалися природним шляхом і визнані державою.

3. Звичаї і традиції регулюють в першу чергу відносини груп чи спільнот, а не окремих індивідів.

4. Нормативні акти (писані закони) мають вторинне зна­чення, хоча у наш час їх питома вага зростає і зростає.

5. Правовий прецедент не набуває певного значення як джерело права.

6. Юридична доктрина не відіграє суттєвої ролі в юри­дичному житті даних суспільств.

Стан сучасного права країн Африки визначається специ­фікою розвитку цього регіону. Внаслідок цього їх правові системи тривалий час формувалися шляхом взаємовпливу традиційного, звичаєвого та західного права.

Протягом багатьох сотень років життя мешканців Афри­ки регулювалося звичаями. їх виконання було традиційно добровільним. Взагалі, територія Африки характеризується великим різноманіттям звичаїв і традицій. У межах одного району відмінності між звичаями різних племен, як прави­ло, було незначними. Але у різних регіонах відмінності вже могли бути досить великими. Так, були племена як з мо­нархічними, так і з демократичними режимами. Родина існу­вала як і у матріархальному, так і в патріархальному вигля­ді. Але всі племена мали багато спільного у тому, що стосу­валося принципів, звичаєвої техніки, механізмів реалізації.

Великий вплив на розвиток права Африки справило по­ширення християнства та ісламу. І хоча за традицією зви­чаї продовжували існувати, сила їх значно зменшувалися.

Християнство поширювалося у два етапи. Перший — в

IV ст., коли християнською стала Ефіопія. Наступне просу­ вання християнства стало можливим лише у XIX ст. І сьо­ годні серед африканців — ЗО відсотків християн.

Поширення ісламу почалося у XI ст. (Західна Африка).

V XIV—XV ст. іслам почав завойовувати позиції на узбе­ режжі Індійського океану в Сомалі. Зараз близько 35 відсотків африканців — мусульмани.

ПРАВОВІ СИСТЕМИ СУЧАСНОСТІ 607

Істотно, що ці релігії мали відповідний вплив і на розви­ток правових інститутів. Християнство сприяло рецепції континентального права та загального права, іслам — му­сульманського права.

Протягом XIX ст. територія всієї Африки була повністю колонізована. Насамперед Англією, Іспанією, Бельгією, Португалією та Францією. Кожна країна-колонізатор про­водила свою політику асиміляції населення та впроваджен­ня свого права. Для застосування нових правових норм тра­диційне звичаєве право було непридатним. Тому майже у всіх африканських країнах поряд із традиційними органа­ми розгляду спорів були створені суди європейського типу.

У сфері кримінального права з самого початку були забо­ронені найбільш варварські види покарань. З 1946 р. у май­же всій французькій Західній Африці почали застосовувати французький кримінальний кодекс. У сфері кримінального права почали діяти також і суди. Орієнтація на французьке право була насамперед у таких країнах, як Нігерія, Гана, Гамбія.

Одночасно в англійській Західній Африці були запрова­джені кримінальні, кримінально-процесуальні кодекси. Зви­чаєве право у багатьох регіонах та місцевостях було зведено до меж лише приватного права.

Португальські традиції були поширені в Анголі, Мозамбі­ку, Гвінеї-Бісау, Кабо Верде (колишні Острови Зеленого мису).

Незважаючи на те, що нове право запроваджувалося на зразок країн-метрополій, застосування його, як правило, було обмеженим відповідними спеціальними декретами щодо ре­жиму тих чи інших територій. Це стосується і французь­ких, і англійських, і португальських володінь, а також і Бельгійського Конго, де застосовувався спеціальний Цивіль­ний кодекс.

В Африці на різних територіях існував різний правовий Режим. Так, у Західній Африці, Північній Родезії (Замбії), Н'ясаленді (Малаві), Британському Сомалі застосовувалося загальне право, право справедливості, статути загального характеру. Вони стали чинними у різні часи: 1874 р. — щодо Золотого Берега (Гани); 1880 р. — щодо Сієра Леоне; 1888 р. — Щодо Гамбії; 1900 р. — щодо Сомалі; 1902 р. — щодо Н'яса-ленду; 1911 р. — щодо Північної Родезії. У Східній Африці

608