§ 2. Поняття та класифікація соціальних норм

Цілісна динамічна система соціальних норм є необхід­ною умовою життя суспільства і функціонування держави, об'єднань громадян та окремого індивіда.

Система соціальних норм відображає досягнутий ступінь економічного, соціально-політичного і духовного розвитку суспільства, історичні та національні особливості держави.

Так, Н. Тарасов зазначає, що існує два підходи стосовно розуміння терміна «норма». По-перше, норма — це природ­ний стан деяких суб'єктів ( систем, відносин, процесів); по-друге, норма — правило поведінки, пов'язане із волею та свідомістю людини, що виникає у процесі культурного роз­витку і соціальної організації суспільства¹.

Соціальні норми гарантують не лише певний порядок у суспільстві, а й забезпечують певний рівень свободи суб'єктів.

Дослідження соціальних норм пов'язано з аналізом су­спільних відносин та діяльності індивідів. Під суспільними відносинами, вважають В. Селіванов та Н. Діденко, слід розглядати стійкі, типово необхідні нормативно-упорядко­вані соціальні зв'язки у вигляді соціальної дії, яка виявляє залежність та спільність людей, соціальних угруповань, в основі котрої лежать інтереси та потреби індивідів, взаєм­ний обмін духовними і матеріальними цінностями².

Соціальна діяльність об'єктивно зумовлена потребами суспільства й має цілеспрямований характер. Взаємодія

¹ Теория государства и права / Под ред. В. М. Корельского, В. Д. Пе-Ревалова. — М.: НОРМА-ИНФРА, 1998. — С. 244.

Селіванов В., Діденко Н. Правова природа регулювання суспільних ^ВіДносин // Право України. — 2000. — № 10. — С. 10—20.

268 ГЛАВА ₁₀

суб'єктів між собою та в процесі спілкування з природою взаємозв'язки, які при цьому виникають, потребують унор. мування.

М. Бобнева, наприклад, вважає, що соціальні норми фор. муються у процесі свідомої, цілеспрямованої діяльності суб'єктів, зумовленої ефективними факторами, які надають нормі «об'єктивної владності»¹.

У юридичній літературі деякі вчені зауважують, що сутність соціальної норми розкривається через об'єктивні та суб'єктивні характеристики. Об'єктивний характер соціальної норми зу­мовлюється необхідністю підтримувати в суспільстві стабільність та порядок, потребами соціальних систем само­регуляції, необхідністю закріпити різні соціальні зв'язки, які постійно повторюються та виникають у процесі соціальної діяльності суб'єктів. Суб'єктивний характер соціальної нор­ми обумовлений можливістю індивідів, соціальних груп усві­домити потреби суспільства у встановленні ціннісних еталонів поведінки та закріпити їх у різних правилах, приписах, зна­кових системах, сформувати певний рівень правової свідо­мості, який відповідав би рівню розвитку суспільства.

Окремі автори не поділяють думки про синтез об'єктивно­го та суб'єктивного фактора в соціальній нормі. Вони вважа­ють, що їй притаманний об'єктивний характер, зумовлений розвитком суспільних відносин та необхідністю закріпити існуючі в суспільстві внутрішні закономірні взаємозв'язки.

Заслуговує на увагу позиція М. Кельмана, О. Мурашина, котрі розглядають соціальну норму як правила поведінки загального характеру, що виникли у процесі історичного розвитку, і регулюють різні сфери суспільних відносин, ма­ють зміст, зумовлений свідомо-вольовою діяльністю людей, рівнем економічного, соціального й культурного розвитку суспільства та забезпечуються різноманітними засобами со­ціального впливу².

У цьому визначенні соціальних норм закладені ті їх озна­ки, які дають можливість розглядати останні як важливий регулятор соціальної взаємодії суб'єктів, як стійкі соціальні

¹ Бобнева М. И. Социальньїе нормьі и регуляция поведений. — "*•• Наука, 1978. — С. 42.

² Кельман М. С, Мурашин О. Г. Загальна теорія права (зі схемами, кросвордами, текстами). — К.: Кондор, 2002. — С. 39.

СОЦІАЛЬНЕ РЕГУЛЮВАННЯ: ЙОГО ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ 269

зв'язки, що створюються в результаті цільової діяльності _и виникають внаслідок закономірних актів поведінки, які повторюються, та адекватного суб'єктивного усвідомлення цих норм, які набувають різних форм.

М. Матузов та А. Малько вважають, що соціальні норми — це об'єктивно необхідні правила спільного людського бут­тя, вказівники на межу необхідної та можливої поведінки¹.

Норма — це завжди певні правила поведінки, які вста­новлюють, зобов'язують, забороняють, дозволяють ті чи інші дії у певних умовах, одночасно вони є засобом суспільного чи державного контролю за поведінкою суб'єктів.

У юридичній літературі існує точка зору, що «норма» та «правило» застосовуються як рівнозначні, взаємозамінні категорії. Однак деякі вчені вважають, що «правило» — це вужча категорія, оскільки воно міститься лише у диспозиції правової норми².

П. Недбайло зазначає, що соціальні норми — це правила загального характеру, які відображають потреби суспільно­го життя та мають вирішальне значення для практичної діяльності людей³.

В. Кудрявцев підкреслює, що норма — це міра позитив­ної, суспільно корисної поведінки, спрямованої на досяг­нення певного результату, інтересу⁴.

Узагальнивши наведене вище, слід зазначити, що со­ціальна норма — це правило загального характеру, що ха­рактеризує певну сферу життєдіяльності суспільства, вста­новлюється державою, суспільством, об'єднаннями грома­дян чи окремими суб'єктами з метою чіткого формулювання прав та обов'язків суб'єктів суспільних відносин.

У юридичній літературі виділяють такі ознаки соціаль­ної норми:

— Вони є правилами поведінки, що визначають можли­ву та необхідну поведінку суб'єктів суспільних відносин.

¹ Матузов Н. И., Малько А. В. Теория государства и права: Учебник. — ^м-: Юристь, 2004. — С. 211.

² Матузов Н.И., Малько А.В. Зазнач, праця. — С. 212.

³ Недбайло П. Е. Советские социалистические правовьіе нормн. - ^Л-^: Изд-во Львов. ун-та, 1959. — С. 5.

⁴ Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. — М. Наука, 1982. — С. 45.

270

ГЛАВА і,

• Вони мають загальний характер, тобто поширюються на невизначене коло осіб та невизначену кількість випадків

• Встановлюються чітко визначеними суб'єктами.

• Регламентують певну сферу суспільних відносин.

• Мають особливе значення для суспільства, що визна­чає ступінь обов'язковості норм.

— Певним чином гарантуються та забезпечуються. Соціальні регулятори, за допомогою яких здійснюється

комплексний вплив на свідомість та поведінку суб'єктів, створюють цілісну систему.

У соціології соціальні норми за різними критеріями по­діляються на елементарні та складні, інтенсивні і екстен­сивні, прогресивні та регресивні, спонтанні і директивні, «живі» та «мертві», функціональні і не функціональні.

Багатоманітність суспільних відносин визначає різно­манітність соціальних норм, які у юридичній літературі можуть бути класифіковані за різними критеріями.

Розрізняють такі критерії класифікації соціальних норм:

І. За способом виникнення:

1. Стихійні норми, що виникають неусвідомлено з природ­ної потреби суспільства в упорядкуванні суспільних відносин.

2. Свідомі, які виникають свідомо з необхідності не лише впорядкування відносин, а й закріплення прав та обов'язків суб'єктів.