Глава 5

фОРМА ДЕРЖАВИ

137

відати законодавству федерації, а дія поширюватися ви­ключно на їх територію;

• наявність загальнофедеративного двопалатного парла­менту (США, Аргентина), у якому в одній з палат (верхній) представлені суб'єкти федерації і парламенту суб'єктів фе­дерації, федерального уряду та відповідних органів управ­ління суб'єктів федерації, а інша (нижня) — є органом за­гальнофедеративного представництва, формується шляхом виборів по територіальних виборчих округах;

• наявність подвійного громадянства (якщо інше не пе­редбачено конституцією): кожний громадянин вважається громадянином федерації і одночасно громадянином суб'єкта федерації;

• наявність загальнофедеративної податкової та фінан­сової систем;

• суб'єкти федерації не володіють повним суверенітетом і не можуть бути суб'єктами міжнародного права, хоча у випадках договірних міжнародних відносин у економічній, культурній сфері федерація може виступати як у цілому так і кожен із суб'єктів самостійно;

• загальні збройні сили;

• суб'єкти федерації можуть мати зовнішні ознаки суве­ренітету: гімн, герб, прапор.

За окремими критеріями федерації можна поділити на декілька видів:

1. Відповідно до правової підстави та способу створення :

• договірні — створені на основі союзу, шляхом об'єднан­ня раніше самостійних держав у федерацію з одночасним переданням їй частини суверенних повноважень (наприклад, створення СРСР у 1922 р.);

• конституційні — створені шляхом закріплення у кон­ституції принципу розподілу країни на суб'єкти федерації з відповідним розподілом повноважень (наприклад, створен­ня федерації у США в 1787 р.);

2. Згідно з принципом побудови:

• національні — федерації побудовані з урахуванням національного складу населення, тобто її суб'єкти відрізня­ються за складом населення і називаються за основною (ти­тульною) нацією (Бельгія);

• територіальні — федерації побудовані за територіаль­ною ознакою, де всі суб'єкти однонаціональні за національ-

ністю або багатонаціональні, але жодна з національностей не має абсолютної більшості, або представники однієї національ­ності проживають на території різних суб'єктів федерації, а в основу об'єднання покладено принцип загальних економіч­них, політичних, культурних інтересів (Малайзія, Нігерія);

— національно-територіальні — федерації, що поєднують національні і територіальні ознаки. Наприклад, Канада є національно-територіальною, оскільки складається з деся­ ти провінцій, з яких дев'ять заселені англомовним населен­ ням, а одна (Квебек) — франкомовним.

3. Відповідно до характеру та обсягів повноважень суб'єк­тів федерації:

• симетричні — федерації, де всі суб'єкти мають рівний правовий статус;

• асиметричні — федерації, де правовий статус суб'єктів федерації неоднаковий. Наприклад, у Індії територія по­діляється на штати і союзні території; штати управляються парламентом, а території — федеральною владою. У Німеч­чині суб'єкти федерації мають неоднакове кількісне пред­ставництво у парламенті.

У практиці сучасного державотворення виділяють, як правило, національну і територіальну федерацію. Тому до­кладніше розглянемо їх суттєві ознаки.

Ознаки територіальної федерації:

1. державні утворення в її складі не є суверенні, вирі­шення питань зовнішньої і внутрішньої політики залежить від центральних органів влади;

2. юридичне розмежування повноважень між централь­ними і місцевими органами влади здійснюється на основі конституції;

3. суб'єкти не мають права представництва у міжнарод­них організаціях;

4. федеративна конституція не передбачає або забороняє односторонній вихід суб'єктів із союзу,

5) збройні сили підпорядковані союзним органам, голов­ нокомандуючий — глава держави. Суб'єктам у мирний час забороняється утримувати професійні збройні сили.

Національна федерація характеризується багатонаціо­нальним складом населення, що компактно проживає на території суб'єктів федерації, та має наступні ознаки:

138