Глава 1

Відкриття ж закономірностей існування відповідних явищ — найважливіше завдання науки, а, отже, є однією з основних її функцій, без якої наука перестає бути наукою.

Евристична та онтологічна функції тісно пов'язані з гно­сеологічною функцією теорії держави і права. Гносеологія (гр. £позео5 — знання, 1о£оз — вчення, наука) у філософії визначається як теорія пізнання. Теорія держави і права, досліджуючи онтологію державно-правових закономірнос­тей, не може разом з тим не вивчати проблеми гносеології, тобто проблеми пізнання цих закономірностей. Тому дер­жавно-правова дійсність, яка становить предмет теорії дер­жави і права, має досліджуватись у єдності онтологічного і гносеологічного аспектів. Виконуючи гносеологічну функ­цію, теорія держави і права виробляє теоретичні конструкції та методи, чим сприяє розвитку правового пізнання сутності, змісту та форм держави і права, а також інших, органічно пов'язаних з державою і правом, явищ і процесів.

Поряд з юридичною онтологією і гносеологією, у єдності з ними виступає юридична аксіологія (гр. ахіоз — цінність, І0£08 — вчення, слово) — вчення про цінності, філософсь­кий аналіз природи цінностей. Внутрішня єдність цих філо­софських категорій у юриспруденції зумовлюється тим, що в їх основі лежить один і той же принцип формальної рівності, який розуміється і трактується як необхідна підва­лина юридичної онтології (що є право?), гносеології (як пізнається право?) та аксіології (у чому цінність права?)¹.

Аксіологічна функція теорії держави і права спрямована на дослідження сфери сущого та ціннісного, категорій «за­кон» (позитивне право) і «держава» у всіх їх фактичних проявах та вимірах, в усьому їх реальному існуванні. Цін­ність закону (позитивного права) і держави згідно з юри­дичною аксіологією полягає у їх правовому значенні та змісті. «Ціль права як належного стосовно закону (позитивного права) і держави можна сформулювати у вигляді наступно­го ціннісно-правового імперативу: закон (позитивне право) і держава мають бути правовими. Правовий закон та правова держава — це, отже, правові цілі — цінності реального за­кону (позитивного права) і держави.

¹ Проблеми общей теории права и государства. — М.: НОРМА, 2002. — С. 194.

ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК 27

У цій аксіологічній площині таке співвідношення вира­жає ідею необхідності постійного вдосконалення таких, що практично склалися, та реально діючих форм позитивного права і держави, які як явища дійсності, що розвивається, поділяють її досягнення та недоліки і завжди далекі від іде­ального стану. До того ж, у процесі історичного розвитку оновлюється, збагачується і конкретизується сам зміст право­вої повинності, увесь комплекс правових цілей-цінностей — вимог, яким повинні відповідати закони і держава»¹.

Останнім часом в умовах розвитку і суттєвого оновлення уявлень про права та свободи людини, їх значення і визна­чальну роль у процесі правової оцінки чинного законодав­ства, діяльність держави тощо аксіологічна функція теорії держави і права повинна досліджувати аспекти оновлення, поглиблення, збагачення, ускладнення та конкретизації дер­жавно-правових явищ у контексті нових історичних реалій, нових потреб, нових проблем і нових можливостей їх вирі­шення².

Важливу роль у пізнавальному арсеналі теорії держави і права відіграє методологічна функція. Узагальнюючи дер­жавно-правову практику, вона формулює ідеї і висновки, які мають принципове значення для юридичної науки та практики. Система методів пізнання, що розробляється тео­рією держави і права, творчо використовується галузевими та спеціальними юридичними науками, чим надається всій юридичній науці та її галузям рівень теоретичних узагаль­нень, логічна цілісність.

Головне завдання теорії держави і права — з'ясувати істи­ну для того, щоб змінювати на краще сучасну дійсність з урахуванням потреб суспільства, виходячи з об'єктивних критеріїв практики. Вивчаючи за допомогою методологіч­ної функції загальні закономірності динаміки державно-пра­вових явищ, встановлюючи тенденції та визначаючи прог­нози розвитку держави і права, теорія держави і права дає конкретні, раціональні, практичні висновки та рекомендації. Саме так можна виконати основний девіз науки: « Слугу -

¹ Проблеми общей теории права и государства. — М.: НОРМА, 2002. — С. 198.

² Там само.

28 ГЛАВА!

вати тільки істині і нічому іншому». Важливу роль щодо цього відіграють методи (методологія) теорії держави і пра­ва, які вона застосовує при проведенні своїх досліджень, розробленні висновків, рекомендацій, прогнозів. Виконую­чи методологічну функцію, теорія держави і права виступає стосовно всіх інших юридичних наук як наука методологіч­на, визначальна, але про це йтиметься у наступному розділі даного курсу.

Одним з основних завдань теорії держави і права, як і всієї юридичної науки, а, отже, її функцією є розроблення з урахуванням вимог часу та об'єктивних потреб дійсності принципів реформування як держави і права у цілому, так і окремих їх установ та інститутів, що здійснюється на ос­нові виявлених закономірностей суспільного розвитку, а та­кож визначення перспективних шляхів розвитку держави і права, державного апарату та законодавства. Цю функцію у юридичній літературі називають політичною або політико-управлінською («політика» у перекладі з грецької — мис­тецтво управляти державою»). У державі і праві концентру­ються усе політичне життя, класові і національні відносини та інтереси, питання внутрішньої та зовнішньої політики країни. Вони завжди були і будуть фокусом політичної бо­ротьби, гострих політичних дискусій. Державна влада є вінцем політики. Кому належить ця влада, той по суті шля­хом державного управління вирішує всі справи країни. Тео­рія держави і права через політичну функцію покликана відігравати важливу роль у формуванні наукових засад внут­рішньої і зовнішньої державно-правової політики, забезпе­чувати науковість державотворення і правотворення.

Визначаючи перспективу розвитку держави і права, роз­робляючи засоби та методи перетворення державно-право­вих інститутів, практичного функціонування державного апарату, застосування норм права, зміцнення законності і правопорядку, теорія держави і права виконує практично-організаторську функцію або, як її ще називають у деяких наукових джерелах, — практично-прикладну¹.

До практично-організаторської функції належить розроб­лення структури, системи та методів діяльності правотвор-

¹ Проблеми теории государства и права. — М.: Юрид. лит., 1987. — С. 8.

ТЕОРІЯ ДЕРЖ^^ІТР^ВА^В а^ЕМуОРИДИЧНИХ НАУК 29

чих, адміністративних, правоохоронних, судових й інших державних органів, а також розробка способів правового регулювання і практичного застосування правових норм, реалізації їх у діяльності людей, організацій та зазначених органів. У полі зору цієї функції мають бути проблеми роз­витку законодавства, роз'яснення законодавчих, а також інших політико-правових рішень, раціоналізації організа­ційних, юридико-технічних засобів, підвищення правової культури населення.

У зв'язку з теоретико-правовим спрямуванням та завдан­нями теорії держави і права її зміст є у наукових узагаль­неннях, поняттях, з яких складаються гіпотези, теорії, кон­цепції. До них належать також сформульовані на основі на­укових узагальнень пропозиції і рекомендації, звернені до компетентних правотворчих та правозастосовчих органів, державних і громадських установ та організацій і окремих громадян.

Теорія держави і права, як і будь-яка суспільствознавча наука, виконує ідеологічну функцію. Вона базується на самій суті теоретичного мислення, реалізує себе як необхідна творча субстанція у прогресивних процесах творення державно-пра­вового життя та впливає на суспільне життя і поведінку людей не тільки через державно-правові постулати, струк­тури та інститути, а й безпосередньо як ідеологічний чин­ник, як ідея для керівництва до дії, у тому числі у справі додержання, виконання і застосування правових норм та принципів.

Ідеологія — це система основоположних ідей, понять, поглядів, у відповідності з якими формуються світогляд і життєва позиція особи, соціальних груп, всього суспільства. Без базових інтегруючих ідеологічних настанов і мотивів ні особа, ні держава, ні суспільство існувати не можуть. Отже, не випадково гострі кризові періоди у суспільному житті, як правило, супроводжуються втратою ідеологічних орієн­тирів, бездуховністю і розбратом. Справляючи ідеологічний вплив на громадську та індивідуальну правосвідомість, тео­рія держави і права таким чином впливає на ідеологічний стан суспільства та його структуру, а також на правове ре­гулювання суспільного життя у цілому. Теорія держави і

зо