Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Академічний курс Зайчука Онищенко.doc
Скачиваний:
20
Добавлен:
10.11.2018
Размер:
4.03 Mб
Скачать

§ 5. Індійське право

Індійське право — національне право Індії. На відміну від «індуського права», застосування його норм не залежить від релігійної належності громадян.

Індійське право охоплює всі закони Республіки Індія, які мають загальне застосування, навіть якщо окремі положення цих законів не поширюються на окремі категорії громадян.

Головна тенденція сучасного індійського права — заміна традиційних релігійних систем індуського, мусульмансько­го, канонічного права на сучасну правову систему, норми якої знаходяться у відповідності з потребами розвитку су­спільства.

Індійське право, як право територіальне, почало розви­ватися у період англійського колоніального панування. На той час у країні найпоширенішими та впливовішими були індуське право та мусульманське право. Ці дві релігійні сис­теми не охоплювали тоді велику частину населення Індії: християн, євреїв, персів тощо. Окрім того, традиційні релігійні правові системи взагалі не мали багатьох норм для регулювання цілої низки нових суспільних відносин, які виникли у суспільстві. Ці умови передували виникненню загальної потреби у швидкому розвитку індійського права.

Історія розвитку індійського права складається з кількох етапів. Перший етап починається з часу Британського ко­лоніального панування (XVII — перша половина XIX ст.), коли колоніальні суди, які вирішували і цивільні справи, належали не Англійській Короні, а Ост-Індійській компанії. Лише у 1856 р. управління Індією перейшло до Британії. У цей період склалася така ситуація. Індуське та мусульманське право були досить поширеними в деяких регіонах Індії, в інших — англійське колоніальне право. Одночасно, там, де не діяло мусульманське та індуське право, застосовувалося англійське право. Під час вирішення спорів суди повинні були знаходити вихід відповідно до принципів справедли­вості та моралі.

Другий етап розритку індійського права розпочався після початку роботи Юридичної комісії при генерал-губернаторі Індії. Комісія намагалася розробити три кодекси: один — що систематизував би норми мусульманського права; другий —

598 ^^^^___^_^____^_________ ГЛАВА 27

який мав би викласти норми індуського права і третій — ко­декс територіального права. Норми права останнього мали використовуватися у всіх випадках, коли неможливо було б застосовувати мусульманське або індуське право.

Комісія запропонувала до розгляду не лише проекти запла­нованих кодексів. Були зроблені й інші пропозиції, а саме — розроблено проект кримінального кодексу.

Внаслідок серйозного опору з боку юристів-прихильників загального права всі проекти цієї комісії були відхилені членами нової комісії, яка була створена 1853 р. Одночасно нова комісія розробила кілька нових законопроектів, які стали підґрунтям для нового законодавства. Воно було прий­няте у другій половині XIX ст. та суттєво сприяло заміні англійського права.

Серед нових важливих джерел оновленого права слід на­звати: цивільно-процесуальний кодекс 1859 р., закон про спадщину 1865 р. (пізніше був замінений відповідними за­коном 1925 р.), закон про договори 1872 р., закон про дока­зи 1872 р., закон про реальне виконання зобов'язань 1872 р. закон про цінні папери 1881 р., закон про перехід власності (із змінами 1929 р.), закон про довічну власність 1882 р. тощо. Більшість із названих законів було розроблено англій­ськими юристами, що фактично свідчило про активну рецеп­цію англійського права, яка, однак, мала досить творчий характер. Використовувалися не лише англійські норми права, а й французький кримінальний кодекс та Криміналь­ний кодекс Луїзіани.

Окрім того, нове законодавство виникло не на базі простої консолідації. Це був результат творчого підходу авторів, які враховували особливості національної правової системи та правосвідомості. Внаслідок цього є багато суттєвих відмінно­стей не лише у змісті правових норм, а навіть у існуванні цілих інститутів права. Наприклад, індійське право не знає існування судів справедливості, поділу на загальне право та право справедливості, має зовсім інше трактування багатьох інститутів права, наприклад, довічної власності тощо.

Після проголошення незалежності Індії Конституція 1950 р. підтвердила дію попереднього права. Індія залишилася у складі Британської співдружності та у системі загального права. Але, безумовно, попередній вплив англійського пра­ва призупинився.

599

ПРАВОВІ СИСТЕМИ СУЧАСНОСТІ