§ 1. Систематизація законодавства

Систематизація законодавства — це постійна форма розвитку і упорядкування діючої пра­вової системи. У сучасних цивілізованих дер­жавах є значна кількість нормативних актів, що приймаються різними правотворчими орга­нами¹. Правотворчість не може зупинитися на певному етапі, а весь час перебуває в дії, роз­витку в силу динамізму соціальних зв'язків, виникнення нових потреб суспільного життя, котрі потребують правового регулювання. Сис­тема права, що постійно змінюється, її розви­ток і вдосконалення, прийняття нових норма­тивних актів, внесення до них змін, скасуван­ня старих нормативних рішень об'єктивно обумовлює упорядкування всього комплексу чинних нормативних актів, їх укрупнення, приведення у певну науково обґрунтовану сис­тему, видання різного роду збірників і зібрань законодавства. Таку діяльність з приведення нормативних актів у єдину, упорядковану сис­тему називають систематизацією законодав­ства.

Систематизація законодавства необхідна, по-перше, для його подальшого розвитку. Аналіз

¹ Общая теория государства и права. Академический курс. — Т. 2: Теория права. — М.: Зерцало, 1998. — С. 197.

402 . ГЛАВА _І8

і оброблення чинних нормативних актів, групування право вих приписів за певною схемою, створення внутрішньоєди ної системи актів є необхідною умовою ефективності право-творчої діяльності, сприяє усуненню прогалин, протиріч V чинному законодавстві.

По-друге, вона забезпечує зручні умови при реалізації права, можливість оперативно знаходити і вірно тлумачити усі потрібні норми. Крім того, систематизація є необхідною передумовою цілеспрямованого і ефективного правового ви­ховання, наукових досліджень, навчання студентів.

У різні періоди життя держави потреба у систематизації законодавства буває різною. Коли накопичується протягом багатьох років великий обсяг нормативно-правового матеріа­лу, коли діє значна кількість нормативних актів, прийня­тих у різні періоди, і, до того ж ті, що дублюють один одно­го, систематизація законодавства особливо необхідна.

В умовах же революційного перетворення правової сис­теми, коли скасовуються великі нормативні блоки, що ре­гулюють застарілі відносини, коли створюється якісно нова суспільно-економічна система, яка об'єктивно потребує онов­лених законів — систематизація законодавства відступає на другий план.

Сьогодні в Україні темпи правотворчої і, насамперед, за­конодавчої діяльності як ніколи дуже високі. Створюються сотні і тисячі нових нормативних актів, що суттєво зміню­ють характер й основні принципи правового регулювання. Проте, якщо нині не займатися упорядкуванням чинної нор­мативної бази, яка зростає швидкими темпами, в майбут­ньому виникнуть великі труднощі стосовно знаходження і використання чинних норм прав. Справа ускладнюється і тому, що сьогодні, коли створюється практично нова право­ва система України, необхідно терміново вирішити долю фор­мально чинних в країні нормативних актів та їх частин, які повністю або частково протирічать новим нормативним рішенням або безнадійно застаріли.

Звичайно у поняття систематизації законодавства вклю­чають чотири самостійні форми правової діяльності:

1. Збирання державними органами, підприємствами, Ф*Р' мами й іншими установами і організаціями чинних норма­тивних актів, їх оброблення і розміщення за певною систе-

НІСТЬ І ПРИЗНАЧЕННЯ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА 403

зберігання, а також видання довідок для зацікавлених ^М° нів установ, окремих осіб за їх запитаннями (облік нор­мативних актів).

2. Підготовка і видання різного роду зібрань і збірників ормативних актів (інкорпорація законодавства).

3. Підготовка і прийняття укрупнених актів на базі об'єд-ання норм розрізнених актів, виданих з одного питання.

4. Підготовка і прийняття нових актів (типу кодексів), в яких зібрані як старі норми, що виправдали себе, так і нові нормативні приписи (кодифікація законодавства )*.