§ 3. Прогалини у праві: поняття

та способи їх усунення та подолання

Проталини у праві — це повна чи часткова відсутність у чинному законодавстві необхідних юридичних норм.

У процесі аналізу наявності прогалин у праві повинні бути враховані два основних фактори:

1. фактичні обставини повинні знаходитись у сфері пра­вового регулювання;

2. відсутність у законодавстві норми права, яка б регу­лювала дані фактичні обставини.

У юридичній літературі виділяють об'єктивні та суб'єк­тивні причини існування прогалин у праві:

• неврегульованість тих суспільних відносин, які потре­бують правового регулювання;

• поява нових суспільних відносин;

• технічні прорахунки законодавця у процесі підготов­ки нормативно-правових актів.

Прогалини у праві можуть бути усунені шляхом їх ліквідації чи подолання.

Усунення прогалин має місце у процесі правотворчої діяль-сті шляхом прийняття нових норм права. Подолання прогалин можливе у процесі правозастосов-р ^пР°Цєсу за допомогою застосування аналогії. °зрізняють аналогію права та аналогію закону. _Ва ^Нал°гія закону — рішення конкретної юридичної спра-полік ^основі правової норми, розрахованої не на даний, а на

«іоний випадок, яситт ^{аЛОГІЯ зак}°ну дає можливість вирішувати конкретну У ситуацію при відсутності норми, яка її безпосеред-

458 , ГЛАВд _2і

ньо регламентує, на основі іншої норми цієї ж або ів_т„ галузі права, яка регулює аналогічні чи близькі за змісти відносини.

У процесі застосування аналогії закону має бути дотп» мано ряд вимог:

1. спочатку потрібно визначити, що ситуація, яка потре бує вирішення має юридичний характер та повинна бути розв'язана за допомогою правових засобів;

2. необхідно переконатись, що у законодавстві відсутня норма, яка безпосередньо може регулювати даний випадок та на основі якої можна вирішити справу;

3. визначити норму права, яка регулює аналогічні ви­падки, та на її основі вирішити справу;

4. дати мотивоване обґрунтування причин застосування аналогії саме у даному конкретному випадку.

Застосування аналогії закону повинно здійснюватись з дотриманням певних принципів:

1. Законності, тобто прийняття рішення повинно здійсню­ватись у межах повноважень органу правозастосування, за процедурою, встановленою законом, та у передбаченій зако­ном формі.

2. Обгрунтованості — даний принцип вимагає застосу­вання аналогії закону лише на основі знань про об'єктивно істинні юридичні факти, які передбачені гіпотезою норми права.

3. Доцільності — потрібно вибрати саме ту норму, яка найефективнішим та найоптимальнішим способом дасть можливість досягти мети правового регулювання.

Застосування аналогії закону не є способом довільного вирішення справи. Прийняття рішення здійснюється відпо­відно до державної волі, яка відображена як у правовій си­стемі в цілому, так і в окремих правових нормах, що регла­ментують аналогічні відносини. За допомогою аналогії за­кону органи правозастосування не ліквідують прогалини ) праві, а лише їх долають.

Інститут аналогії закону не'застосовується в адміністр тивному та кримінальному праві. •■

Аналогія права — це вирішення конкретної юриди справи на основі загальних принципів права (справедливо » рівності перед законом та судом тощо). Даним шляхом м

«,-гтЯ МЕХАНІЗМИ ТА ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА 459

_лі_Квідувати прогалини у праві за умови відсутності ^Л ми права, яка б регулювала даний вид суспільних відно-⁸ чи аналогічні випадки у всіх суміжних галузях права.

СЙН> ^п