Глава 4

ДЕРЖАВА ТА ОСОБА

81

та не релігійні погляди. Саме це забезпечує неможливість тиску на волевиявлення людини, обмеження її свободи.

Законні інтереси особи — це юридично значимі претензії на соціальні блага, які не охоплюються змістом прав і сво­бод. Вони захищаються державою та законом у такому ж обсязі, як права та свободи, хоча, на відміну від них, зміст законних інтересів чітко не визначений законодавцем. Це пов'язується з неможливістю за допомогою правових норм передбачити абсолютно всі життєві обставини та детально регламентувати всі можливі бажання суб'єктів, що можуть виникати у майбутньому. На практиці у процесі визначен­ня та захисту законних інтересів, як правило, застосовують аналогію права і закону або ж поширювальне тлумачення норм.

Юридичні обов'язки особи — це встановлені та гаранто­вані державою вимоги до поведінки людини, офіційно за­кріплена міра необхідної діяльності в інтересах сторони, якій належить суб'єктивне право.

Права та обов'язки об'єктивно взаємопов'язані між со­бою через їх взаємообумовленість та рівність. Належне ви­конання покладеного обов'язку є необхідною умовою та га­рантією реалізації прав, свобод і законних інтересів суб'єктів, забезпечує інтереси держави та суспільства.

Виконання обов'язку є юридичною та моральною осно­вою реалізації права людини вимагати від інших суб'єктів і держави гарантування належних йому прав.

Правовий статус об'єктивно відображає як позитивні, так і негативні ознаки реально діючої політико-правової систе­ми. Саме тому його характеристика пов'язується із сутністю тієї соціальної системи, у межах якої правовий статус вини­кає та функціонує. Він є частиною, елементом суспільства.

Сучасний статус особи в Україні характеризується неви­значеністю, низьким рівнем соціально-правової захищеності суб'єктів, відсутністю реальних гарантій, неспроможністю владних органів забезпечити та гарантувати інтереси грома­дян. Правовий статус значно дестабілізується під впливом соціальної напруги, політичного протистояння, зростання рівня злочинності, екологічних катастроф та шокових ме­тодів проведення різноманітних реформ. Соціальні диском-форти, неадаптованість до нових умов, невпевненість у

майбутньому складають систему соціально-психологічних факторів, що впливають на правовий стан особи.

Однак в сучасних умовах складаються і позитивні тенденції правового статусу. Серед них — формування нової законо­давчої бази правового статусу, що засновується на міжнарод­но-правових стандартах; формування нових пріоритетів взає­модії інтересів особи та держави, змістом яких є визнання особи вищою соціальною цінністю, а її інтересів -пріоритет­ними; очищення категорії «правовий статус» від ідеологічно­го та класового догматизму; перехід від імперативних методів регулювання правового статусу до диспозитивних.

Практичне значення категорії «правовий статус», відоб­раження у ньому взаємодії особи та суспільства, громадяни­на і держави, а також індивіда та колективу визначають актуальність дослідження цього феномена як теорією дер­жави та права, так і галузевими науками.

З нашої точки зору, найбільш правомірною є класифіка­ція правового статусу за двома критеріями.

/. За характером (змістом) правовий статус класифіку­ють на:

• загальний (конституційний), що характеризує статус особи як громадянина держави. Він визначається конститу­цією і не залежить від певних поточних факторів, є рівним, єдиним і стабільним для всіх суб'єктів. Зміна цього статусу залежить від волі законодавця, а не від бажання конкретної особи. Даний статус є базовим, вихідним для решти статусів, тому він не повинен враховувати багатоманітності суб'єктів права, їх особливостей та специфіки. Він визначає ступінь демократичності та соціальне призначення держави;

• спеціальний (родовий) статус відображає особливості правового становища певних категорій громадян. Він базуєть­ся на загальному, хоча детальніше характеризує доповню­ючі права, обов'язки та пільги, передбачені законодавством для певної категорії осіб (статус студентів, військовослуж­бовців, пенсіонерів, інвалідів тощо);

• галузевий статус характеризує особливості прав та обо­в'язків суб'єктів стосовно певної сфери суспільних відно­син. Він конкретизує загальний статус нормами галузевого законодавства. Це надає можливість виділити адміністра­тивно-правовий, цивільно-правовий, фінансово-правовий, кримінально-правовий та інші статуси;

82