Глава 28

ЮРИДИЧНА

вих норм, які здійснюються згідно з виробленими у суспільстві прийомами і способами тлумачення.

Правореалізаційна практика визначається як правова діяльність суб'єктів права, що забезпечує найбільш ефек­тивне і оптимальне використання наданих прав, виконання покладених обов'язків, дотримання введених заборон та за­стосування правових норм з найменшими витратами зусиль і часу.

Практика систематизації права, правового виховання — це також відповідні види правової діяльності, що здійсню­ються згідно з сформованими у суспільстві моделями (по­рядками, правилами), які дозволяють отримати бажаний результат такої діяльності з найменшими затратами.

Ще юридичну практику можна класифікувати залежно від суб'єктів правової діяльності на наступні види: законо­давчу, судову, слідчу, нотаріальну, антимонопольну тощо.

Майже кожний з вказаних видів юридичної практики можна класифікувати на підвиди. Наприклад, у судовій практиці: за підвідомчістю виокремлюються — практика Конституційного Суду України, господарських судів, неспе-ціалізованих судів загальної юрисдикції; за категоріями справ — практика вирішення кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справ.

§ 3. Функції юридичної практики

Під функцією розуміють роль, яку виконує певне со­ціальне явище, певний інститут в суспільному житті.

Функції юридичної практики — це певні напрями впли­ву юридичної практики на суспільне й особисте життя суб'єктів суспільства, які визначають природу і сутність названої практики, її місце у правовій системі суспільства, соціально-правове призначення та перетворюючий характер.

У правовій науці вчені визначають різні функції юри­дичної практики. Так, С. Алексєєв виокремлює три функції юридичної практики: правоспрямовуючу, правоконкретизу-ючу і сигнально-інформаційну. Інші автори, наприклад В. Леушин, визначають за юридичною практикою чотири функції: формування права, правоконкретизації, удоскона­лення правозастосовчої діяльності і виховання. Треті, такі

як В. Карташов, класифікують функції юридичної практи­ки за сферами суспільного життя (економічна, політична, соціальна, ідеологічна, екологічна, демографічна тощо); спо­собами дій, характером діяльності і здійснюваними юридич­ними перетвореннями (правотворча, правозастосовча, пра-вороз'яснювальна тощо); цілями юридичного впливу (регу­лятивні — реєстраційно-посвідчувальні, регулятивно-орієн-таційні та охоронні — правозабезпечувальна, превентивна, правовідновлююча, компенсаційна, каральна); способами і результатами юридичного впливу (правостворююча, право-припиняюча, правозмінююча); часом впливу (постійна, тим­часова)¹ .

Враховуючи визначення юридичної практики, як сфор­мованої у суспільстві діяльності суб'єктів, яка забезпечує найбільш ефективне і оптимальне досягнення ними бажа­ного результату, доцільно, на наш погляд, визначати функції юридичної практики залежно від виду правової діяльності.

У правотворчій діяльності юридична практика виконує наступні функції:

• правоспрямовуюча функція. Бажаючи досягти постав­леної мети суб'єкти суспільства здійснюють діяльність, яка дозволить отримати результат з найменшими затратами зу­силь і часу. У процесі цієї діяльності деякі правові норми проявляють найбільшу ефективність, інші взагалі не реалі­зуються, виявляються прогалини, суперечності, колізії у праві. Аналіз юридичної практики допомагає правотворчо-му органу визначити шляхи розвитку права, врегулювати нерегламентовані ним суспільні відносини, заповнити про­галини, усунути суперечності, колізії у праві, санкціонува­ти звичаї;

• оптимізуюча функція. У процесі діяльності правотвор-чий орган формує такі оптимальні моделі, форми своєї діяль­ності, котрі дозволяють йому з найменшими затратами зу­силь і часу розробляти й приймати ефективні правові нор­ми, які вимагаються потребами життя суспільства. Здійснення діяльності за такими сформованими моделями

¹ Карташов В. Юридическая практика // Теория государства и пра-^ва: Курс лекций / Под ред. Н. Матузова и А. Малько. — М.: Юриегь, 2001. — С. 502—505.

628

ГЛАВА 28

дій оптимізує діяльність правотворчого суб'єкта, значно підвищує ефективність і продуктивність його роботи.

У тлумаченні правових норм юридична практика, крім оптимізуючої функції, виконує наступні:

• з 'ясувальнозабезпечуюча функція. Внаслідок абстракт­ного характеру, особливостей структури, інших складових змісту чимало норм права уявляються досить складними для з'ясування членами суспільства. Неоднакове розуміння соці­альними суб'єктами дійсного змісту правових норм призво­дить до неоднакової реалізації цих норм у їх суспільному житті, що негативно впливає на підтримання порядку і за­конності у державі. Юридична практика створює моделі тлумачення норм права, забезпечуючи таким чином правиль­не й однакове розуміння суб'єктами права дійсного змісту правових норм;

• роз'яснювальнозабезпечуюча функція. Дана функція юридичної практики спрямовує уповноважених суб'єктів права на правильне і однакове роз'яснення іншим членам суспільства дійсного змісту правових норм, внаслідок чого створюються передумови для правильної і ефективної реа­лізації членами суспільства правових норм при використанні прав, виконанні обов'язків, дотриманні заборон та правоза-стосуванні.

До функцій юридичної практики у такому виді правової діяльності, як реалізація права, можна віднести такі:

— правотворча функція. Відносини у суспільстві розви­ ваються досить динамічно. Законодавцю та іншим уповно­ важеним правотворчим органам далеко не завжди вдаєть­ ся вчасно і ефективно врегульовувати правовими нормами відносини, що виникають і розвиваються у суспільстві. Вна­ слідок цього залишаються неврегульованими позитивним правом цілі масиви відносин, які вимагають такого регу­ лювання, в правовій системі існують численні прогалини та неузгодження. Юридична практика, формуючи моделі дій соціальних суб'єктів для досягнення бажаного ними результату, створює звичаї і прецеденти, які врегульову­ ють суспільні відносини, нерегламентовані правовими нор­ мами. У даному випадку юридична практика виступає своє­ рідним містком з'єднуючим суспільні відносини з позитив­ ним правом;

ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА 629

— правоконкретизуюча функція. Норми права мають абстрактний характер, поширюють свою дію на необмежене коло осіб і реалізуються у необмеженій кількості правових ситуацій. Крім того, внаслідок вад законодавчої техніки та інших причин об'єктивного і суб'єктивного характеру пра­ вова система суспільства містить чимало суперечностей, колізій, прогалин, які заважають ефективній реалізації пра­ вових норм. Завдяки формуванню юридичної практики зміст багатьох норм права конкретизується, узгоджується з вимо­ гами інших правових норм, долаються суперечності, запов­ нюються прогалини у праві;

• правостабілізуюча функція. Крім абстрактного харак­теру, правові норми через свої мовні, логічні та системні особливості досить часто мають складний зміст. Внаслідок цього чимало норм права неоднаково розуміються та по різно­му реалізуються членами суспільства і застосовуються упов­новаженими органами. Неоднакові реалізація і, особливо, правозастосування правових норм різними соціальними суб'єктами дестабілізує правові відносини у суспільстві, при­зводить до погіршення правового порядку і стану законності у державі. Юридична практика, створюючи певні моделі дій, вчинення яких дозволяє особі досягнути бажаного резуль­тату з найменшими затратами зусиль і часу, спрямовує діяльність суб'єктів права в русі однакової реалізації право­вих норм, у тому числі їх застосування;

• оптимізуюча функція. Як і у правотворенні, дана фун­кція властива юридичній практиці також у реалізації пра­ва. Шд час реалізації фізичні особи, соціальні угрупування, правозастосовчі органи, інші суб'єкти права вчиняють дії згідно з вже сформованими у суспільстві оптимальними моделями, внаслідок чого вони витрачають значно менше зусиль і часу для отримання бажаного результату. Таким чином, юридична практика суттєво оптимізує діяльність членів суспільства з реалізації норм права та підвищує ефек­тивність цієї діяльності.

Визначаючи функції юридичної практики у системати­зації права разом з оптимізуючою функцією, можна виділи­ти систематизаційно-спрямовуючу функцію. Здійснюючи систематизацію права, особливо кодифікацію, суб'єкт пра-

630

ГЛАВА 28

ва оцінює існуючі правові акти, ефективність правових норм, що в них містяться, доцільність їх перенесення у кодифіко­ваний акт. Така діяльність неможлива без аналізу юридич­ної практики реалізації правових норм цих актів у суспіль­них відносинах. Аналіз юридичної практики дозволяє вия­вити найбільш ефективні норми права, реально недіючі правові норми, прогалини у правовому регулюванні, інші суперчності та спрямувати процес систематизації на ство­рення систематизованого акта, який найбільш повно й ефек­тивно врегулює суспільні відносини та буде позбавлений вказаних недоліків.

У правовому вихованні, поряд з функцією оптимізації правовиховної діяльності, юридична практика виконує фун­кцію виховання. Зміст цієї функції полягає у тому, що юри­дична практика органів державної влади, політичних партій, громадянських організацій, наукових установ, навчальних закладів, інших суб'єктів з правотворення, тлумачення, ре­алізації, систематизації права, інших видів правової діяль­ності суттєво впливає на правову свідомість і поведінку членів суспільства та має правовиховний характер.