Глава 4

Права громадянина

Знаходяться під захистом держави, громадянином якої є особа

Мають нормативно-правовий характер

Належать лише громадянину певної держави

Надаються і гарантуються державою

Засновуються на системі принципів національного і міжнародного права

Задовольняють політичні, економічні та соціальні інтереси

Залежать від політики держави

Залежать від розвинутості держави

Окрім економічних та соці­альних інтересів, задо­вольняють політичні потреби

Мають правову основу

Гарантуються державою, у тому числі і примусовими засобами

Мають письмову форму за­кріплення (нормативно-правовий акт)

ДЕРЖАВА ТА ОСОБА 89

Права та свободи індивіда є його соціальними можливос­тями, що детермінуються економічними і культурними умо­вами життєдіяльності суспільства та законодавчо закріплю­ються державою. У правах та свободах:

• відображається міра свободи, що об'єктивно визначаєть­ся станом розвитку суспільства;

• забезпечується самовизначення особи;

— встановлюються умови реального використання со­ ціальних благ у різноманітних сферах особистого, політич­ ного, економічного, соціального та культурного життя;

— визначаються можливості захисту та поновлення прав і свобод, що порушені будь-ким із суб'єктів суспільних відно­ син.

Права людини є засобом відображення не потенціальних, а реальних можливостей індивіда, закріплених у законо­давчих актах держави. Це вказує на суб'єктивний характер даних прав.

Суб'єктивне право як юридична категорія має свій зміст та структуру. Зміст права складають можливості, які забез­печують реалізацію інтересів суб'єкта суспільних відносин. Структуру суб'єктивного права становлять чотири різнови­ди можливостей:

а) можливості поведінки у межах свободи, яка встанов­ лена нормою права. Ця свобода забезпечує реалізацію інте­ ресів людини у певній сфері законним шляхом, що включає порушення прав інших суб'єктів;

б) можливості користування наданим благом з метою ре­ алізації закріплених правом суб'єктивних інтересів. Саме ця складова суб'єктивного права забезпечує реальність, дієвість та ефективність правових норм;

в) можливості вимагати виконання обов'язку іншими суб'єктами права як гарантії дієвості права;

г) можливості звертатися до суду за захистом порушено­ го права як гарантії поновлення порушеного права та пока­ рання винних у порушенні прав суб'єктів.

Необхідно зазначити, що держава закріплює права інди­віда не довільно. Реальними будуть лише ті можливості, які відповідають певним вимогам та правилам. Підлягають закріпленню та гарантуванню державою:

— природні права людини;

90

Глава 4

• права, обумовлені рівнем економічного розвитку су­спільства;

• права, для здійснення яких сформувалися соціально-економічні та політичні передумови;

• права, що відповідають об'єктивним умовам розвитку суспільства;

• права, які забезпечують людині певний стандарт життя;

• права, що визначають зв'язаність держави принципа­ми і нормами природного права та умовами соціальних взає­мозв'язків людей.