§ 4. Акти застосування норм права

У процесі правозастосовчої діяльності компетентні орга­ни держави приймають акти застосування норм права.

Акт застосування норм права — це офіційний документ компетентного органу держави, який приймається в резуль­таті розгляду конкретної справи.

Правозастосовчому акту властиві певні особливості:

1. Акти застосування права приймаються компетентни­ми органом держави у межах їх повноважень.

2. Акти застосування права носять державно-владний характер, оскільки є обов'язковими для суб'єктів, учасників конкретних правовідносин.

3. Акти застосування права мають індивідуальний персо­ніфікований характер, оскільки стосуються конкретного суб'єкта чи конкретної ситуації.

4. Акт застосування права має формально визначений характер, оскільки є письмовим документом, що має певну

форму та атрибути.

5. Дія акта застосування права вичерпується одноразо­вою реалізацією.

6. Акти застосування права не поширюються на ті відно­сини, які виникають після їх прийняття.

7- Акти застосування права можуть бути оскаржені чи опротестовані у передбаченому законодавством порядку¹.

У юридичній літературі акти застосування права класи­фікують за певними критеріями.

'• "*^а формою:

~~ вирок, рішення, указ, наказ тощо.

^ІІ- За суб'єктами: Не л^™ верховної Ради, акти глави держави, акти Кабі-"Ьністрів, акти міністерств, акти судових органів тощо.

Дія. __ -?°^вник С. В. Акт застосування права // Юридична енциклопе-Т. і __ ^ ^УкРаїнська енциклопедія імені М. П. Бажана. — 1998. —

460

///. За функціональним призначенням: ,^^^^_

• регулятивні — акти, які забезпечують реалізацію д_и позицій регулятивних норм та підтверджують чи вставо люють права та обов'язки сторін;

• охоронні — акти, які забезпечують реалізацію санкцій охоронних норм, встановлюючи міру юридичної відповідала ності.

IV. За характером приписів:

• уповноважуючі — правозастосовчі акти, які дають можливість реалізувати певне суб'єктивне право;

• зобов'язуючі — це акти, які конкретизують юридич­ний обов'язок та покладають на суб'єктів необхідність його здійснення;

• забороняючі — акти, які конкретизують юридичні за­борони.

V. За предметом правового регулювання:

— кримінально-правові, цивільно- правові тощо.

VI. За юридичною природою:

• основні, що містять остаточне рішення в конкретній справі (наприклад, вирок суду);

• додаткові, які сприяють виданню основного акта (на­приклад: ухвала суду про притягнення особи як обвинува­ченого).

§ 5. Правові колізії та способи їх подолання

Процес правового регулювання характеризується як вста­новлений нормативно вплив держави на суспільні відноси­ни. Процес правового регулювання зумовлюється певними факторами та має певний ступінь ефективності. Ефективність правового регулювання залежить від несуперечності зако­нодавства та наявності механізмів подолання колізій, Щ виникають між правовими приписами.

Інтерес вчених до проблеми юридичних колізій зумо люється двома основними причинами: а) необхідністю п кращення законодавства; б) пануванням у радянській к>Р дичній науці теорії неконтрольованості радянського пра яке визнавалось ефективним несуперечним засобом упор кування відносин, що, у свою чергу, теж не мають буД яких суперечностей.

„ггтя МЕХАНІЗМИ ТА ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА 461

доЯііі^— ^_

вивчення юридичних колізій та аналіз колізій правового _ювання потребує дослідження соціальних суперечнос-^Р<й, різновидом яких є правові.

^ТЄ Соціальні суперечності характеризуються наявністю пев-ознак, які притаманні і юридичним колізіям: 1 Наявність конфлікту, що супроводжується незацікав-еністю сторін у знаходженні компромісу.

2. Наявність суб'єктивного фактора, тобто сторін кон­флікту, що мають певні інтереси та мету діяльності.

3. Динамізм конфлікту, що характеризується певними

стадіями розвитку.

Враховуючи те, що правові колізії визначаються змістом права, можливо вести мову про наявність двох основних категорій причин, що їх зумовлюють:

а) оскільки право є відображенням економічних відно­ син, то матеріальна сфера суспільства, яка має суперечли­ вий характер, породжує наявність конфліктів у праві;

б) оскільки право має самостійне значення, то йому при­ таманні суперечності, які не мають матеріальної основи, ма­ ючи правову основу.

Наявність серед особливих рис права стабільності та не­змінності зумовлює дві тенденції його розвитку, з одного боку — це динамізм права, що зумовлює його відповідність змінам суспільної діяльності, з іншого — статичність, що забезпечує збереження внутрішньої структури з точки зору єдності та узгодженості.

Звичайно, що динамізм та статичність мають суперечли­вий характер, що звичайно позначається і на праві.

Таким чином, суперечності правового характеру поро­джуються, з одного боку, «старінням» норм, що не відпові­сть об'єктивним умовам, а з іншого — динамікою су-ільного життя, що регулюється правовими нормами, які приймаються у різний час.

єд ^е°5^х^^дно зазначити, що в юридичній науці відсутній пед^НИИ ^^ІДХІД Д° визначення юридичної колізії. Енцикло-зію ^{ЧНИЙ Сл}°вник Брокгауза і Ефрона характеризує колі-Дйчн^К- ^{ЗІТКнення} юридичних норм у процесі розгляду юри-я_{к ц} * ^спР^ави- Ю. Тихомиров характеризує юридичні колізії т_ама ^Тї1Р^1ччя між правовими нормами, актами та інститу-> Що зумовлюють складнощі на практиці. С. Алексєєв

462

-^чгі

вважає, що колізії — це протиріччя та зіткнення, щ_{0 Мо} ливі лише між нормативно-правовими актами, а не норм ми¹. Більш широко юридичні колізії визначає Н. Власенк оскільки характеризує їх як відношення між нормами щ' виникають у процесі вирішення однієї ситуації.

Юридичні колізії — це обумовлений системою об'єктив них та суб'єктивних причин різновид протиріч у сфері пра-ва, сутність якого виявляється у наявності розбіжностей між приписами нормативно-правових актів чи нормативних та інтерпретаційних актів, що спрямовані на регулювання од. нотипних суспільних відносин чи роз'яснення правових норм.

Юридичні колізії характеризуються наявністю особливос­тей, що зумовлюються особливою сферою їх прояву. А саме — це виявляється у зумовленості колізій системою об'єктив­них та суб'єктивних факторів розвитку суспільства;

• належності до правової сфери суспільних відносин;

• суперечності між приписами нормативно-правових актів, що приймаються різними суб'єктами з різноманітних питань;

• суперечності між приписами нормативно-правових актів та нормами інтерпретаційних актів, що роз'яснюють їх положення;

• суперечливості норм, що регулюють однотипні суспільні відносини;

• наявності певних труднощів у процесі реалізації тих норм, які мають колізійний характер.

Багатоманітність та неоднозначність правових колізій зумовлює необхідність їх класифікації, що здійснюється зі шістьма основними критеріями:

І. За характером причин, що породжують колізії, розрі³" няють:

а) правові колізії, що виникають внаслідок розвитку в мих суспільних відносин (рівень економічного розвитку розвинутість інститутів громадянського суспільства, явність інститутів демократії);

б) правові колізії, що є наслідком дії суб'єктивних Ф торів (можливість знаходження соціального компроМ ' боротьба за політичну владу, рівень правової культури н лення, наукова обґрунтованість законодавства).

НЯТТЯ, МЕХАНІЗМИ ТА ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА 463

тт За юридичною силою нормативних актів, що вміща-ісолізуючі _норми (вертикальні колізії): \ _колізії норм національного законодавства та норм міжнародного права;

б) колізії норм національного законодавства.

В Україні колізії першого різновиду (а) породжуються самою Конституцією, що проголошує загальновизнані нор­ми та принципи міжнародного права, а також норми міжна­родних договорів, частиною законодавства. Більше того, Кон­ституція України проголошує, що у випадку протиріччя між національними та міжнародними нормами верховенство на­лежить нормам міжнародного права.

Саме це суттєво зменшує роль України як суб'єкта міжна­родного права та обмежує її державний суверенітет.

Як відомо, міжнародному праву характерні три системи принципів: принципи ідей; принципи загального характе­ру; основні принципи.

Саме тому згадане вище положення Конституції потре­бує тлумачення, змістом якого повинне бути уточнення, про які принципи йдеться та яким чином повинні бути укладені міжнародні договори.

Колізії між нормами національного законодавства мають місце у процесі застосування різних за юридичною силою норм, тому можливими є наступні колізії:

1. між нормами конституції та конституційних законів;

2. між нормами конституції та звичайних законів;

3. між нормами конституційних та звичайних законів;

4. між нормами кодифікаційних та некодифікаційних актів;

. ^&) між нормами законодавства федеративної держави та ¹¹ суб'єктів;

) між нормами законодавства суб'єктів федерації; | між нормами законів та підзаконних актів; ни ^{М1Ж Н0}Р^мами загальних, відомчих, місцевих та локаль-^и* підзаконних актів; вог ^{М15К Н0}Р^мами законів, підзаконних актів та актів місце-°самоврядування;

Ви ^^{1Ж нормами} актів місцевого характеру. ³акон ^пР°б^дем подолання колізій у національному

Давстві потребує прийняття двох законів: про нор-

464 -ЇЗАва,!

мативно-правові акти; про загальні принципи органіая місцевого самоврядування.

III. Колізії, що існують між нормами, які є рівними юридичною силою (горизонтальні колізії). Вони виявляю?^а ся між приписами, які:

а) містяться в одній статті нормативного акта;

б) містяться в різних статтях одного нормативного акта'

в) містяться в різних нормативно-правових актах.

IV. Колізії між структурними елементами норм права виявляються у формі колізій між гіпотезами, диспозиціями та санкціями правової норми, підкреслюючи складну струк- туру правового припису. Такі колізії усуваються лише шля­ хом внесення змін до статті нормативного акта.

V. За субстанціональним характером колізії виникають внаслідок протиріччя між нормами, що вміщуються у нор­ мативно-правових актах, та нормами, що вміщуються в акті тлумачення. Як правило, ці колізії виникають внаслідок неправомірного звужувального чи розширювального тлума­ чення та усуваються лише шляхом скасування інтерпретацій- них норм.

VI. За суб'єктами правового регулювання поділяють:

а) колізії юридичного статусу осіб;

б) колізії компетенції юридичних органів;

в) колізії статусу громадських об'єднань;

г) колізії в нормах, що визначають повноваження поса­ дових осіб.

Саме ці колізії призводять до невиправданого втручання суб'єктів, наділених владними повноваженнями, в компе­тенцію інших органів, що призводить до узурпації влади.

Таким чином, правові колізії є різновидом соціальних протиріч, які виявляються у правовій сфері та значно зни­жують ефективність правового регулювання.

Юридичні колізії, як правило, зумовлюються цілим Р дом причин. Причини існування колізій характеризують як сукупність умов, що мають об'єктивний та суб'єктивн характер.

Об'єктивними причинами* існування колізій є еупер ливість розвитку економічних відносин, недосконалість значення статусу суб'єктів політичних відносин та неви ченість статусу держави як суб'єкта політичних та пР вих відносин.

НЯТТЯ, МЕХАНІЗМИ ТА ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА 465

Більш широким є коло суб'єктивних причин, що зумов-юється рівнем удосконалення законодавства, що є резуль-тоМ практичної діяльності певних суб'єктів. Серед причин такого роду називають:

1. недосконалу якість сучасного законодавства, що відоб­ражається у його суперечності та невідповідності правилам законодавчої техніки;

2. недостатню системність нормативно-правових актів, що засновується на непослідовності, а також на наявності підза-конних нормативних актів, прийнятих із законодавчо не-регламентованих питань;

3. низький рівень «розчистки» законодавства, що супро­воджується дією одночасно нових та вже скасованих норма­тивних актів;

4. відсутність будь-якого вивчення проблеми делеговано­го законодавства та можливостей суб'єктів суспільних відно­син здійснювати правотворчу функцію за дорученням дер­жави. Вказаний вид колізії призводить до наявності у сис­темі законодавства нормативних актів, прийнятих поза повноваженнями суб'єктів правотворчості, які регламенту­ють важливі сфери життєдіяльності суспільства. Подолан­ня таких колізій є можливим за умови прийняття Закону «Про делеговану нормотворчість»;

5. несвоєчасне скасування застарілих нормативних актів чи внесення до чинних актів змін та доповнень. Сучасна наука має виробити принципи процесу внесення змін до за­конодавства, основним призначенням яких є опублікуван­ня редакції нового нормативно-правового акта, що враховує прийняті зміни та доповнення;

⁶) недосконалість системи інвентаризації нормативних тів, що потребує прийняття Зводу законів України як акта нсолідаційного характеру, що ліквідував би застарілі нор-

^ми та положення;

ви ^{неДоскон}алість термінології нормативного масиву, що існ ^{ЛИКає т}РУДнощі правозастосовчої практики, оскільки вов ^{ННЯ р}^^зноманітних характеристик рівнозначних пра-

^х термінів зумовлює виникнення колізії; ндо п ^Наявн^^сть великої кількості нормативно-правових актів, ^Статн^{ГЛаМЄНТують} РІ^вноп°Р^яД^кові суспільні відносини. До-⁰ наголосити на тому, що з дня проголошення неза-

_т.

466 -ЛЗАВд^

лежності України парламентом було прийнято 609 ак вищої юридичної сили та 1200 нормативних документ'⁸ підзаконного характеру. Слід також зазначити, щ₀ ни чинними у системі нормативних актів України є докуме» ти, прийняті нашою державою у 20-х, 30-х та 40-х рр.-

9) відсутність концепції правової політики, що повинн бути прийнята на рівні держави та визначати основні ка прями правового регулювання, що здійснюється лише на законодавчому рівні;

10. відсутність системи нормативно-правових актів, які визначили б процес прийняття та ознаки нормативно-пра­вового акта, що мав би законний характер (закони «Про закони», «Про нормативно-правові акти», «Про порядок введення нормативних актів в дію»);

11. наявність в сучасному законодавстві від сил очних та оціночних понять, що призводять до наявності права у влад­них суб'єктів на визначення змісту акта відповідно до влас­них інтересів;

12. відсутність повної реалізації принципу гласності у законодавчій сфері, що призводить до наявності актів, які набирають силу з моменту отримання владними суб'єкта­ми, та призводить до незнання положень цих актів з боку суб'єктів права і довільного їх тлумачення;

13) відсутність наукових досліджень проблеми колізій­ них норм як основного засобу подолання юридичних колізій;

14. невідповідність законодавства науково обґрунтованим положенням та принципам, що зумовлює його суперечли­вий характер;

15. невизначеність повноважень суб'єктів владних відно­син, що призводить до порушення принципу розподілу вла­ди та втручання в нормотворчу діяльність інших держ^ав' них структур;

16. низький рівень професійної культури юристів, іЯ призводить до незнання нормативного масиву та як резул тат — до низької ролі доктринального тлумачення;

17) відсутність правової культури населення, що призв дить до нігілістичного ставлення до права.

Таким чином, причини існування колізій у правовій еф характеризують їх наявність в законодавстві будь-якої Д

_поНяТТЯ. МЕХАНІЗМИ ТА ФОРМИ РЕАЛІЗА^ПРАВД____ 467

_жави. Однак саме їх кількість та наявність обґрунтованих шляхів подолання колізій і свідчить про рівень ефектив­ності національного законодавства.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке реалізація права? Назвати форми такої реалі­зації-

2. В чому полягає специфіка застосування правових норм як особливої форми їх реалізації?

3. Які стадії процесу застосування норм права?

4. Що таке прогалини в праві? В який спосіб вони дола­ються?

5. Які існують види правової аналогії?