§ 1. Правосвідомість: поняття і роль у суспільному житті

Процеси виникнення, розвитку і функціо­нування права безпосередньо пов'язані із свідо­мою діяльністю суб'єктів суспільних відносин. У науці розрізняють різні форми суспільної свідомості: політичну, моральну, етичну, ре­лігійну та правову. Виникнення правової свідо­мості є результатом еволюції свідомості су­спільства в цілому від міфологічної свідомості до логічної, а від логічної — до правової та підвищенням ролі права у процесі регулюван­ня суспільних відносин. Першим недоскона­лим нормам права відповідала примітивна пра­восвідомість, яка мала емпіричний характер. З розвитком і накопиченням правових знань, їх якісною зміною відбуваються зміни у його структурі: перехід від емпіричного до теоре­тичного рівня праворозуміння. З іншого боку, виникнення і розвиток правосвідомості прохо­дить декілька етапів: знання права — ставлен­ня до права — здійснення правової поведінки. Відповідно і зміст правосвідомості складаєть­ся з декількох взаємопов'язаних компонентів: знання про існуюче право, оцінка права, мо­дель відповідної правової поведінки.

З'ясування змісту норм права — суб'єктив­них прав і юридичних обов'язків, допомогає

⁵⁵⁴ .-^__^-_____ ІЛАВД26

особі зіставити ці знання з існуючою практикою, накопи ти правові знання, виробити власну правову позицію, в цей процес опосередковується свідомістю особи І, В КІНЦея ' му результаті, формує його правосвідомість.

Правосвідомість, як одна з форм суспільної свідомост' тісно пов'язана з її іншими формами, що є об'єктивним ' закономірним процесом. Політична свідомість як сукупність поглядів на взаємовідносини між різними суб'єктами по­літичних відносин на зміст, методи і форми діяльності органів державної влади та посадових осіб, слугує одним із джерел формування правосвідомості. Зв'язок останньої з мо­ральною свідомістю можна прослідкувати на прикладі фор­мування змісту таких понять як правомірність, протип-равність, законність, правопорядок тощо, які базуються на загальновідомих і прийнятих категоріях «добра» і «зла», їх співвідношенні. Наприклад, не існує конституційних норм, які не мали б політичного та морального змісту. Тому в про­цесі реалізації таких норм правосвідомість функціонує у єдиній системі суспільної свідомості, у тому числі й з по­літичною, моральною.

Поняття, зміст, структура правосвідомості є предметом дослідження загальної теорії держави і права. Цим пробле­мам, у ході власних досліджень, значну увагу приділяли відомі теоретики права Л. Петражицький, М. Рейснер, І. Фар-бер, О. Лукашова, Е. Назаренко та інші. Відповідно, з одно­го боку, під правосвідомістю розуміють сукупність ідей, уяв­лень, почуттів, які відображають ставлення суспільства до права, його структури, механізму правового регулювання суспільних відносин. З іншого боку, правосвідомість можна розглядати як спосіб впливу права через свідомість окре­мих індивідів на закріплення навичок їх правової позитив­ної поведінки. Об'єктивним є взаємозв'язок права і право­свідомості. Право і правосвідомість не створюють один од­ного. Вони формуються в об'єктивних умовах і взаємодію^1,3. Право впливає на правосвідомість, складає уявлення члені суспільства про їх правам обов'язки, про належний прав порядок і, навпаки, правосвідомість впливає на право, в значає практику правозастосування в інтересах політичн сил, що перебувають біля влади, обумовлює нормотвор діяльність держави. І навпаки, правосвідомість впливає

дВОСВІДОМІСТЬ І ПРАВОВА КУЛЬТУРА 555

кяне право, обумовлюючи характер правореалізації, нор-_тВОрчої діяльності, механізм правового регулювання.

Виконання суб'єктами суспільних відносин приписів оавових норм, ефективність правореалізаційної діяльності алеяшть від розуміння ними змісту цих приписів. Видання правових актів, з одного боку, і їх втілення на практиці, з іншого, свідчить про існування режиму законності, вста­новлення і зміцнення якого є одним із проявів правосвідо­мості. Крім того, правосвідомість суб'єктів права визначає сутність і принципи системи законодавства, шляхи його реалізації, визначає правові методи і форми вирішення со­ціально-економічних завдань на певних етапах розвитку дер­жави. Таким чином, свідомість є психічним відображенням дійсності, відповідно правосвідомість — правової дійсності, дозволяє суб'єктам впливати на соціальну дійсність.

На процес формування правосвідомості впливає багато факторів, серед яких умови життя, соціальне становище, духовна культура суспільства, у тому числі й правова, стан правовиховної роботи, інтелектуальні можливості особи.

Визначають наступні шляхи формування правосвідомості: залучення широких верств населення до правотворчої діяль­ності шляхом розвитку інститутів прямої (безпосередньої) демократії та представницької демократії (проведення ре­ферендумів, всенародних опитувань), що має на меті усві­домлення ними змісту правових актів, причин їх прийнят­тя та відповідної реалізації; правова пропаганда; правильне застосування правових норм органами державної влади, дер­жавними підприємствами та установами (забезпеченням да­ної умови є чітка і ефективна діяльність працівників органів внутрішніх справ, прокуратури, підвищення рівня їх пра-^Вов°ї культури); охорона конституційних прав і свобод гро-

^аДян уповноваженими органами державної влади.