§ 4. Роз'яснення норм права

Залежно від юридичних наслідків, до яких призводить роз'яснення правових норм, можна виділити два основні його види: офіційне і неофіційне.

Офіційне тлумачення проводиться уповноваженим на це органом, формулюється у спеціальному акті і формально обов'язкове для певного кола виконавців норми, що тлума­читься. Іншими словами, це офіційна директива як вірно розуміти конкретну норму.

Офіційне тлумачення, у свою чергу, поділяється на нор­мативне і казуальне.

Нормативне тлумачення — це офіційне роз'яснення, яке обов'язкове для всіх осіб і органів, підпорядкованих орга­ну, що тлумачить, і розповсюджується на всі випадки, пе­редбачені нормою, яка тлумачиться, що необхідно для вірно­го втілення у життя її приписів. Дія нормативного тлума­чення залежить від повноважень органу, що видав таке роз'яснення, від юридичної сили актів, у яких воно втілю­ється.

Нормативне роз'яснення не містить самостійні правові норми. Воно лише встановлює дійсний зміст і сферу дії акта» що тлумачиться, умови застосування, права і обов'язк суб'єктів права. В нормативних роз'ясненнях також вк зується як зміна умов, нова практика впливають на застосу

вання норми (зрозуміло, в рамках закону), чи

підпадають

певні нові факти під дію цієї норми тощо.

Нормативне тлумачення розповсюджується на акти, я з точки зору компетентного органу потребують додатково

умдятння норм права 477

'яснення внаслідок певних виявлених ускладнень, супе-Р° „_остей практики їх застосування або з інших причин. Р тт_ормативне роз'яснення не має самостійного значення

_оеМо від акта, що тлумачиться, і повністю поділяє його ° лю: його скасування чи зміни повинні, як правило, при-

одити до скасування чи змін відповідного нормативного

роз'яснення.

у ряді випадків нормативний акт, що потребує роз'яс­нень, тлумачить сам орган, що його видав (аутентичне тлу­мачення)¹. Такі роз'яснення можуть провадитися, наприк­лад, Верховною Радою. Акт аутентичного тлумачення має таку ж юридичну силу і, як правило, аналогічну зовнішню форму, що і акт, який тлумачиться.

Офіційне нормативне тлумачення може даватися у формі інструкцій, роз'яснень певних органів внаслідок наданих їм спеціальних, постійних чи разових повноважень (легальне тлумачення). Воно повинно проводитися у рамках роз'яс­нення. Його обов'язкова сила розповсюджується на тих суб'єктів, які підпадають під юрисдикцію органу, що дає тлумачення.

Відповідно до закону «Про Конституційній Суд України» він уповноважений давати офіційне роз'яснення Конституції України.

Для судової діяльності особливо важливі роз'яснення Верховного Суду, Вищого господарського суду з питань за­стосування законодавства при розгляді судових справ. Такі керівні роз'яснення (різновид легального тлумачення) нада­ються з питань судової практики на підставі справ, що роз­глядаються судами, і є результатом їх узагальнення. В них Роз ясняються ті питання, які викликають сумнів і є незро­зумілими для судових органів, породжують хаотичність у ^В1дправленні правосуддя, помилки і невірні рішення.

сказані роз'яснення звернені в першу чергу до судових Рганів і формально обов'язкові для них. У той же час вони

°в язкові для всіх інших осіб і органів, які у тій чи іншій

РМі безпосередньо беруть участь в судовій діяльності, нен ^{азуальним} тлумаченням називається офіційне роз'яс--__^язмісту норми, яке дається судовим чи іншим компе-

^Атіка оп"^{33134 П}' ^М- ^0снови загальної теорії права та держави. — К.: ' ^<г001- — С. 143.

478 __ -ІЗАВай

тентним органом у зв'язку з вирішенням конкретної СПП і формально обов'язкове лише для її розгляду. Казуадь тлумачення має місце там, де у процесі правозастосуван»' виникає спеціальна мета роз'яснити норму (наприклад з'яснення вищестоящого суду з приводу і у зв'язку зі сїіп_а вою, яка розглядається, якщо рішення нижчих судів в ній не вірними, такими, що не відповідають закону).

Казуальне тлумачення здійснюється як у діяльності судЬ (судове тлумачення), так й іншим органами (адміністратив­не тлумачення). Формально судове тлумачення стосується лише тих судів, які брали участь у розгляді справи, і здійснюється у межах конкретної справи. Проте воно дуже важливе для покращення роботи судів, для уніфікації судо­вої практики. Велике значення у зв'язку з цим мають су­дові рішення, які публікуються у спеціальних засобах масо­вої інформації.

Особливість адміністративного тлумачення полягає у тому, що воно не обмежується рамками конкретної справи, а містить вказівки відповідним органам. Наприклад, такі вка­зівки можуть знаходитися у акті про скасування вищестоя­щим органом незаконного акта, у рішенні контрольних органів, спеціальних інспекцій та ін.

Неофіційне тлумачення здійснюється громадянами, орга­нізаціями, науковими і навчальними установами, практич­ними працівниками та іншими особами у формі рекомен­дацій і порад. Цей вид тлумачення не має обов'язкового характеру, його рекомендації не тягнуть за собою формаль­но-юридичних наслідків.

Серед видів неофіційного тлумачення можна виділити так зване буденне тлумачення, що дається громадянам у побу тових умовах, повсякденному житті, а також професійне (компетентне), наприклад, роз'яснення закону адвокатом.

Один з різновидів неофіційного тлумачення, що має ве­лике значення для вірного розуміння закону,

складають

матеріали обговорення і прийняття законопроектів (доповіД записка, доповіді, протоколи обговорення законопроект тощо). Необхідне також ознайомлення з різного роду * ментарями до статей і розділів нормативно-правових акт що розміщуються у збірниках і довідниках до законоД ства.

479

_ить важливим видом неофіційного тлумачення є так доктринальне тлумачення, що здійснюється науковця-^ЗВаІГпеціальними науково-дослідними установами, вчени-^{мй (С} _{їх Г}рупами) в статтях, монографіях, коментарях тощо. ^^ИЧИсила не у формальній обов'язковості, а у авторитеті ^Й°^Г осіб і організацій, які здійснюють це тлумачення. Док-^тих_нальне тлумачення тісно пов'язане з практикою, воно ^трИ_ликане поліпшувати якість застосування законів, зміцню­вати законність.

Запитання для самоконтролю

1. В чому полягає об'єктивна необхідність тлумачення права?

2. Дати визначення тлумачення, назвати його види, спосо­би та обсяг.

3. Перерахувати основні ознаки актів тлумачення, вказа­ти їх види.

4. Особливості тлумачення норм права за обсягом.