§ 2. Предмет теорії держави і права, його особливості

Вже з визначення поняття теорії держави і права як на­уки та її класифікаційних ознак можна з'ясувати у загаль­них рисах предмет, який вона вивчає, та деякі його особли-

¹ Недбайло П. Е. Введение в общую теорию государства и права. — С 39—40.

² Юридична енциклопедія. — К.: Укр. енциклопедія, 1999. — Т. 2. — С. 457.

16

ГЛАВА 1

вості. Але для повного засвоєння навчального курсу теорії держави і права слід ширше і глибше ознайомитись з тим, що саме, у якому обсязі, для чого і як досліджує ця наука, проаналізувати характерні риси суспільних явищ, які вона опановує, їх відмінність від соціальних категорій, що дослі­джуються іншими науками.

Кожна наука має свої об'єкт і предмет дослідження. Об'єкт — це ті явища, котрі вивчаються наукою, предмет — те, що ціка­вить дану науку в конкретному об'єкті. «...Пізнання — це шлях, який веде від об'єкта до предмета, від первинних (чут­тєвих, емпіричних) знань про право і державу до теоретич­ного, науково-юридичного (понятійно-правового) знання про ці об'єкти»¹.

Загальним об'єктом досліджень для суспільствознавчих наук є суспільство, суспільні процеси, суспільні відносини, суспільне життя, становище і роль особи у суспільстві, су­спільна свідомість. Юридична наука, яка належить до сис­теми суспільствознавчих наук, має своїм предметом держа­ву і право, державно-правові явища, правовий статус люди­ни та громадянина у державі і суспільстві тощо. У свою чергу, теорія держави і права, яка входить до загальної си­стеми юридичних наук, має свій предмет досліджень. Це такі явища суспільного життя, як держава і право, загальні та специфічні закономірності їх виникнення, розвитку і фун­кціонування, сутність та прояви їх у різних державно-пра­вових системах, системи об'єктивних і суб'єктивних прав, у тому числі система природних прав людини, правова куль­тура тощо.

Як і будь-яка наука, що вивчає суспільство, комплекс людської діяльності у ньому, теорія держави і права має своїм завданням вироблення та систематизацію об'єктивних знань про соціальну дійсність, у першу чергу про державу і право, які, на думку сучасних дослідників, займають чи не найважливіше місце у суспільному житті, а в уявленнях багатьох мислителів минулого, навіть, ототожнювались із суспільством. Теоретичне осмислення суспільних явищ не­можливе без ретельного дослідження закономірностей їх

¹ Проблеми общей теории права и государства. — М.: НОРМА, 2002. — С. 10.

ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК_ 17

виникнення, функціонування і розвитку. Якщо дослідити закономірність як поняття, то вбачається, що вона насампе­ред втілює зв'язки між явищами і процесами, які відбува­ються в об'єктивному світі і мають певні ознаки. Це такі зв'язки, як: зв'язки взаємодії, тобто причинно-наслідкової залежності одних явищ або процесів від інших; зв'язки об'єк­тивні, тобто такі, що існують незалежно від волі і свідо­мості людей; зв'язки необхідні, тобто неминучі, такі, які не можуть не виникати (скажімо при економічному пануванні у суспільному виробництві певної людської спільноти вони неодмінно пануватимуть і у політичному спектрі життя су­спільства); зв'язки загальні, поширені у різних народів, краї­нах, у різні епохи й характеризують певні явища або проце­си з огляду на їх суттєві, головні риси; зв'язки усталені, тобто такі, що наявні невизначено довгий час, не можуть зникати і руйнуватися під впливом інших явищ або про­цесів, з якими вони так чи інакше пов'язані, певною мірою взаємодіють.

У структурі універсальних зв'язків, які мають вказані вище ознаки, для теорії держави і права важливі не всі їх риси, а лише ті, що пояснюють властивості цих інститутів як особливих (специфічних) явищ суспільного життя, котрі досліджуються у цілому.

Без розуміння специфічних закономірностей, властивих державі і праву, як єдиній системі, неможливо скласти не тільки цілісне уявлення про державно-правове життя су­спільства, а й достатньо глибоко дослідити окремі правові чи державні явища. Тому вивчення цих специфічних зако­номірностей є неодмінним завданням загальної теорії дер­жави і права. Вони, з одного боку, є загальними, оскільки характерні для держави і права як цілісних суспільних явищ, а, з іншого — специфічними стосовно загальних закономірно­стей суспільства у цілому.

Слід зазначити, що у даному разі поняття «специфічне» відображає властиву лише цьому явищу якісну визначеність, його відмінності від інших явищ. Ці відмінності можна вва­жати певною мірою внутрішніми закономірностями для дер­жави і права. При цьому вони можуть бути спільними, якщо притаманні одночасно державі та праву, і специфічними, коли характерні тільки для держави або лише для права.

18 ГЛАВА 1

До предмета теорії держави і права належить вивчення також загальних закономірностей суспільства у такій мірі, у якій вони впливають на розвиток держави і права. Вста­новивши такі закономірності, особи можуть згідно з ними будувати свої відносини, вдосконалювати відповідні держав­но-правові системи на науковій основі.

Досліджувані теорією держави і права загальні специфічні закономірності у цілому поширюються і на їх структурні частини та напрями, слугують теоретичною основою їх пізнання. Це насамперед такі закономірності, як: виник­нення, історичного розвитку та сучасного функціонування держави і права; єдності й відповідності типу держави і пра­ва, переходу їх від одного типу до іншого; поєднання у сут­ності держави і права загальнолюдських категорій з класо­вими та іншими засадами; співвідношення типу та форми держави і права; формування і функціонування механізму діяльності держави і системи права; правотворчої і правоза-стосовчої діяльності; співвідношення норми права і право-відношення; межі правового регулювання у суспільстві, роз­витку демократії, законності і правопорядку; формування демократичної, соціальної, правової держави.

Якщо найзагальніше систематизувати такі законо­мірності, то побачимо, що вони можуть поділятися на: за­кономірності виникнення держави і права, які дозволяють з'ясувати, чому і на якій стадії розвитку людства з'явля­ються держава і право; закономірності функціонування, що розкривають, як і у який спосіб діють складові елементи державно-правового механізму, як вони впливають на інші соціальні явища; і, нарешті, закономірності розвитку дер­жави і права, покликані визначати, чому і у якому напрямі змінюються ці явища¹.

У процесі і внаслідок дослідження загальних специфіч­них закономірностей теорія держави і права розробляє ме­тодологічні засади наукового пізнання держави, права та інших державно-правових явищ, розкриває взаємозв'язок держави, права, інших сфер життя суспільства та людини.

Крім закономірностей, теорія держави і права досліджує значне коло питань, які мають вагоме значення для всіх

¹ Теория государства и права. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. — С. 10.

ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК 19

юридичних наук, формулює основні теоретичні поняття або категорії¹ юриспруденції, такі як: сутність, тип, форми, функції, структура та механізм дії держави і права, правова система, норми права та їх джерела, галузі й інститути пра­ва, суб'єктивне право і юридичний обов'язок, правове регу­лювання, правовідносини, правосвідомість, правова культу­ра, природні та інші права і свободи людини та громадяни­на, їх законодавче визначення, додержання і захист. Дуже важливим є саме сучасне розуміння цих явищ і процесів, еволюції та співвідношення сучасних державних і правових систем; визначення загальних характеристик сучасних по-літико-правових доктрин.

Окрім суто реальних державно-правових відносин, про­цесів, явищ та категорій, до предмета теорії держави і пра­ва належать також уявлення людей щодо цього, а саме та частина суспільної свідомості, яка пов'язана з державою і правом, ними опосередковується. Причому теорія держави і права орієнтується не тільки на правосвідомість суспільства у цілому, а й на групову, індивідуальну, професійну право­свідомість посадових осіб, представників влади, юристів-практиків, правознавців з їх державно-правовими уявлен­нями, політико-правовою орієнтацією, свідомістю, психоло­гією, ідеологією.

У процесі розвитку науки зазнає змін і перетворень її предмет, адже саме життя висуває нові об'єкти пізнання та ліквідує те, що віджило. Традиційна проблематика будь-якої науки, у тому числі держави і права, поповнюється новими напрямами досліджень, пов'язаних зі сферою інших галу­зей наукового знання. Практика свідчить: інтеграція, злит­тя, об'єднання різних наук у комплексному дослідженні відповідних об'єктів означає прогрес науки.

Слід зазначити, що розширення предмета теорії держави і права у розумних, виправданих державно-правовою дійсністю межах, не «розмиває» його, а значно збагачує та зміцнює. Таке твердження узгоджується з відомим поло-

¹ Категоріями називаються найбільш загальні поняття. В них віддзер­калюється державно-правова дійсність, міститься теоретично узагаль­нена за змістом і коротка за формою викладу відповідь на питання, чим є те або інше державно-правове явище, що характеризує державу і пра­во у цілому.