§ 1. Поняття, особливості та предмет правового регулювання

Серед структурних елементів правової сис­теми важливе місце належить правовому регу­люванню. У юридичній літературі сформува­лось певне розуміння сутності правового регу­лювання, незважаючи на різні підходи щодо його визначення.

Термін «регулювання» походить від латинсь­кого слова «ге£и1о» — «правило» та означає упорядкування, приведення чогось у відповід­ність з чимось.

Під правовим регулюванням П. Рабінович розуміє здійснюваний державою за допомогою всіх юридичних засобів владний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкуван­ня, закріплення охорони і розвитку¹.

А. Черданцев зазначає, що правове регулю­вання — це впорядкування суспільних відносин за допомогою норм права та інших правових за­собів (актів застосування, договорів тощо)².

¹ Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави і права. — К.: Атіка, 1995. — С. 151.

² Черданцев А.Ф. Теорія государства и права: Учеб- ник для вузов. — М.: Юрайт, 2001. — С. 342.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЯК ОСОБЛИВА ФОРМА... 297

Таким чином, в юридичній літературі сформувалося май-«,_е єдине розуміння правового регулювання як сукупності пізноманітних форм та засобів юридичного впливу держави _на поведінку учасників суспільних відносин, що здійсню­ються в інтересах всього суспільства або певного колективу _чи особистості, з метою підпорядкувати поведінку окремих суб'єктів встановленому в суспільстві правопорядку¹.

Правове регулювання — це певний процес, обумовлений об'єктивними та суб'єктивними чинниками, такими, як: рівень зрілості та стійкості суспільних відносин, рівень со­ціальної структури суспільства, стан економічного розвит­ку суспільства, загальний рівень правової культури насе­лення та інші.

Правове регулювання слід відрізняти від правового впли­ву. Останній здійснюється у різних сферах суспільного жит­тя та знаходить відображення в інформаційній, виховній та іншій ролі права. Правовий вплив, на відміну від правового регулювання, пов'язаний з тими суспільними відносинами, які не регулюються правом, але на які поширюється його дія. Правовий вплив формується не тільки за допомогою таких засобів, як норми права, а й залежить від тієї право­вої культури, яка сформувалась у даному суспільстві. Це призводить до формування у однотипній ситуації певного стандарту поведінки, як безпосередньої умови формування законослухняної поведінки громадян. Правовий вплив вклю­чає не тільки правові засоби впливу на суспільне життя, а й інформаційні — психологічні (правові стимули та правові обмеження), виховні, ідеологічні (підвищення рівня право­вої культури, формування прогресивних, цивілізованих пра­вових ідей, принципів тощо) та інші.

Структурно правовий вплив включає правосвідомість, правову культуру, правові принципи, правотворчий процес, механізм правового регулювання.

Правовий вплив — це результативний, нормативно-орга­нізаційний вплив на суспільні відносини за допомогою влас-^Не правових засобів (норм права, правових відносин, актів застосування права) та інших правових явищ (правосвідо-

Гортенев В. М. Способи и организационньїе формьі правового регу-^лиРования в социалистическом обществе. — М.: Юрид. лит., 1972. — С. 19.

298

ІЗАВАїа

мості, правової культури, правових принципів, правотвор. чого процесу)¹.

Правове регулювання передбачає впорядкування, юридич­не закріплення та охорону суспільних відносин шляхом за­стосування правових засобів. Сферою правового регулюван­ня є ті суспільні відносини (економічні, політичні, культур, ні, національні, релігійні та інші), які потребують правового впливу. Ці відносини складають предмет правового регулю­вання, є вольовими, об'єктивно потребують впливу з боку держави та мають чітко визначений зміст. У економічній сфері — це відносини, що пов'язані з формуванням ринко­вих взаємозв'язків, з розвитком різних форм власності, з виробництвом, розподілом матеріальних благ, з розвитком фермерського господарства. У політичній сфері — правове закріплення плюралістичних форм та методів здійснення влади, формування демократичних інститутів. У соціальній сфері — це формування соціальної політики, спрямованої на задоволення інтересів конкретної людини у галузі осві­ти, охорони здоров'я, соціального забезпечення та інших сферах. Сьогодення вимагає вивчення та формування пріо­ритетних напрямів правового регулювання.

Отже, сферою правового регулювання є різні види відно­син, а саме: економічні, політичні, духовно-культурні, на­ціональні, релігійні тощо, які відрізняються своєю цілеспря­мованістю, змістом та формою. При встановленні сфери пра­вового регулювання варто враховувати певні моменти:

— правом повинні бути врегульовані найбільш суттєві суспільні відносини, які періодично виникають, мають прин­ ципове значення для держави, об'єднань громадян, окре­ мих осіб (наприклад, об'єднання у політичні партії, здійснен­ ня підприємницької діяльності — це нові для України су­ спільні відносини, які були врегульовані нормами права);

— зміни, що відбулися в існуючих суспільних відноси­ нах, повинні бути відображені у праві (наприклад, у сфері охорони здоров'я поряд з безкоштовними медичними послу­ гами виникають та знаходять правове закріплення платні медичні послуги);

скрі^ щ£ - С.'286^{ЩаЯ ТЄ}°^{РИЯ Г}°^{СУДарСТВа и п}Р*^ва- - ^М-^{: МанУ}'

_ЛВПКЕ_РЕГУЛЮВАННЯ ЯК ОСОБЛИВА ФОРМА- 299

__ розвиток існуючих суспільних відносин повинен сти­мулюватись за допомогою права (наприклад, поряд з будів­ництвом за державні кошти з'являється будівництво за кош­ти інвесторів);

право впливає на виникнення нових відносин та здій­ снює їх регулювання, якщо вони потребують і піддаються юридичній регламентації;

суспільні відносини потребують регламентування, якщо

вони відображаються у свідомій вольовій поведінці суб'єктів (право не може регулювати поведінку психічно хворих осіб чи тих, що перебувають під гіпнозом);

правом регулюються тільки ті відносини, які виника­ ють між суб'єктами, об'єднаннями громадян тощо. Не є предметом правового регулювання явища об'єктивної дійсності (фізичні, біологічні, природні процеси), за умови, що вони не перетворюються у конкретні юридичні факти.

Для правового регулювання характерні певні особливості:

• воно носить цілеспрямований характер, оскільки ви­ступає певним регулятором суспільних відносин, впорядко­вуючи їх за допомогою права на рівні суспільства;

• має організаційний та упорядкований характер, тобто здійснюється за допомогою певних засобів;

• правове регулювання повинно бути спрямовано на досяг­нення певних цілей, а тому носить результативний характер;

• воно має певний предмет та сферу правового впливу, які усвідомлюються суб'єктами і суспільством та мають для них певне значення;

• забезпечується певними методами, які чи координу­ють діяльність суб'єктів у сфері права, чи здійснюються за допомогою їх субординаційної підлеглості у процесі вико­нання або використання норми права;

• має визначені стадії, що передбачають насамперед пра­вову регламентацію суспільних відносин, виникнення суб'єк­тивних прав і юридичних обов'язків та їх реалізацію.