§ 3. Стадії юридичного процесу

Як зазначалось вище, відносини між людьми у суспільстві характеризуються різноманітністю, багатобічністю, склад­ністю та ступеневістю. Відповідно процесуальні норми, вста­новлюючи правові процедури використання прав, виконан­ня обов'язків, утримання від вчинення заборонених дій, накладення і понесення відповідальності, передбачають певні послідовності дій членів суспільства, які беруть участь у цих процедурах.

Послідовність у розвитку змісту юридичного процесу є найбільш характерною його ознакою і важливою особливіс­тю. Послідовність є змістовною якістю процесу й означає наявність вимог суворої регламентації черговості дій, ви­значення того, що повинно бути зроблено спочатку, а що потім. Правильно обрана і здійснювана послідовність дій обумовлює та забезпечує досконалість, оптимальність і ефек­тивність юридичного процесу. Навпаки, недостатність пра­вової регламентації послідовності дій, а тим більше її відсутність, суттєво знижує якість юридичного процесу і, як наслідок, унеможливлює чи значно ускладнює викорис­тання членами суспільства своїх прав, виконання обов'язків, утримання від вчинення заборонених дій, накладення і по­несення відповідальності.

Послідовність здійснення членами суспільства дій, вста­новлених процесуальними нормами, знаходить свій вираз у стадіях юридичного процесу. Стадія юридичного процесу — Це сукупність взаємопов'язаних дій членів суспільства, вста­новлених процесуальними нормами, які складають певну

644 _ _________________ _______§

частину юридичного процесу. Стадійність юридичного про­цесу полягає у суворій послідовності здійснення кожної стадії та переходу до наступної стадії процесу лише після вико­нання всіх процесуальних дій, передбачених попередньою стадією юридичного процесу.

Кожний вид юридичного процесу складається з власної кількості та змісту стадій цього процесу.

У правовій науці виокремлюють наступні стадії процесу правотворчості: а) дослідження, аналіз суспільних явищ і процесів, виявлення об'єктивної потреби у правовій регла­ментації; б) визначення суб'єкта уповноваженого прийняти правове рішення і виду правового акта; в) прийняття рішен­ня про підготовлення проекту правового акта; г) розроблен­ня концепції, ідеї, аналізу майбутнього акта; д) підготов­лення проекту правового акта; є) попередній розгляд проек­ту акта; є) суспільне обговорення проекту акта; ж) офіційний розгляд проекту акта відповідним органом; з) прийняття правового акта, його оформлення, підписання, опублікування і набрання ним юридичної сили¹.

Процес тлумачення норм права можна поділити на на­ступні стадії: правороз'яснювальна ініціатива; узагальнен­ня юридичної практики та перевірка необхідності у наданні тлумачення норми; з'ясування змісту правової норми, отри­мання результату з'ясування, перевірка його на адекватність волі законодавця; розроблення і обговорення проекту пра-вотлумачного акта; прийняття або затвердження акта тлу­мачення; опублікування вказаного акта².

У правореалізаційному процесі найбільшою стадійністю характеризується процес застосування права. Серед стадій правозастосування виділяють: встановлення і дослідження фактичних обставин справи; вибір і аналіз правової норми з точки зору її справжності, законності, дії у часі, просторі, за колом осіб; тлумачення змісту норми права, прийняття рішення та видання правозастосовчого акта; доведення змісту прийнятого рішення до відома інших членів суспільства.

¹ Общая теория государства^ права. Академический курс: В 2 т. / Под ред. М. Н. Марченко. — М.: Зерцало, 1998. — Т. 2: Теория права. — С. 161—162.

² Власов Ю.Л. Проблеми толкования норм права. — К.: Ин-т госу- дарства и права им. В. М. Корецкого НАН Украиньї, 2001. — С. 99—100.

ЮРИДИЧНИЙ ПРОЦЕС 645