VII. Теоретичні осиоки даного роакитку національно! економіки 321

Результатом сталого розвитку є нарощування виробництва фізич­ного, людського та екологічного капіталу, які разом складають за­гальний капітал суспільства. Питома величина останнього може бути індикатором сталого розвитку, оскільки вона характеризує потенціал відтворення в розрахунку на одну особу. Цей індекс сталого розвитку характеризує економічну, соціальну та екологічну складову. Він може бути виражений через питомі величини ВВП, показників людського капіталу та екологічного капіталу. При цьому показник людського ка­піталу можна представити з двох частин - набутого за життя та отри­маного при народженні. Отриманий при народженні капітал становить собою запас міцності по відношенню до зовнішнього середовища. Набутий капітал показує акумульований в собі економічний капітал за все життя, а також соціальний, набутий самостійно в результаті са­морозвитку.

Відомі порівняльні індекси сталого розвитку по деяких країнах. За цим індексом Україна суттєво відстає від провідних країн світу, а за окре­мими показниками (тривалість життя, медицина, інформатизація тощо) вона суттєво поступається навіть деяким країнам, що розвиваються.

Вирішення проблем сталого розвитку має грунтуватися на всебічному розгляді соціально-економічних передумов та оцінці економічного стану суспільства за єдиною методологією.

Організація Об'єднаних Націй для об'єктивного порівняння розвитку всіх країн і висновків щодо фінансової і будь-якої іншої допомоги за­стосовує індекс людського розвитку (ІЛР) - інтегральний показник, який об'єднує три компоненти: довголіття, освіту і рівень життя.

Довголіття вимірюється очікуваною тривалістю життя; освіта вимі­рюється комбінацією письменності дорослих і середньою кількістю ро­ків освіти; рівень життя вимірюється реальним ВВП на душу населення з урахуванням місцевої вартості життя.

Вважається, що країни з ІЛР нижче 0,5 мають низький рівень людс­ького розвитку; країни з ІЛР в діапазоні 0,5-0,8 мають середній рівень, а країни з ІЛР більше 0,8 мають високий рівень розвитку.

Індекси сталого розвитку можна використовувати при проведенні державної політики в економічній, соціальній та екологічних сферах, формуванні бюджетів та планів розвитку.

На Всесвітньому економічному форумі в Давосі (Швейцарія) у 2001 р. був представлений комплексний показник сталості розвитку країни чи регіону - індекс екологічної сталості (Епуігоптепіаі ЗизІаіпаЬіІігу Іпсіех). Оцінка за цим показником грунтується на врахуванні параметрів 5-ти складових життєдіяльності суспільства: • екосистеми, де враховується якість повітря, біорізноманіття, ґрунти,

кількість і якість води;

322

Національно економіка

• екологічних стресів, викликаних забрудненням повітря і води, за­брудненням твердими відходами і токсичними речовинами, деграда­цією ґрунтів, демографічними проблемами;

• уразливості людини, спричиненої небезпечними продуктами харчу­вання, природними умовами, екологічними катастрофами;

• соціальних та інституційних можливостях вирішувати еколо­гічні проблеми, створюваних екологічним управлінням, екологічною ефективністю господарської діяльності, відповідальністю приватного сектору економіки, науки і технології;

• глобального управління, яке охоплює сфери глобальних промислових викидів (парникових газів), міжнародних екологічних угод, транскор­донних впливів.

Значення індексу розраховується за допомогою 21 комплексного інди­катора, що охоплюють 76 параметрів. За цим індексом у 2005 р. Україна знаходилася на 108 місці серед 146 країн, а світовими лідерами були Фін­ляндія, Норвегія, Уругвай, Швеція та Ісландія.

Наведена оцінка показує актуальність проблеми переходу України на засади сталого розвитку.

Етапи сталого розвитку. Перехід до сталого розвитку вимагає ви­рішення великих за масштабами соціально-економічних та екологічних завдань і потребує значного періоду. Цей перехід необхідно здійснювати в декілька етапів.

Підготовчий період пов'язаний із постановкою мети та виробленням стратегії, зміною світосприйняття щодо цілей та завдань сталого розвитку як державними органами, так і всіма суб'єктами соціально-економічних відносин у суспільстві, формуванням нормативно-правової бази.

Початковий період переходу на засади сталого розвитку вимагатиме вирішення найгостріших соціально-економічних та екологічних проб­лем, які створять передумови для подальшого розвитку. Цьому сприяти­ме оцінка стану сукупного капіталу суспільства в цілому та за окремими компонентами, виявлення критичних сфер, розробка стандартів якості життя, вироблення принципів гармонійних соціальних відносин, введен­ня екологічних обмежень на господарську діяльність. Оцінка кризових явищ та розробка заходів щодо їх подолання - основне завдання цього

етапу.

Наступний етап має стати етапом введення екоекономічних прин­ципів господарювання і супроводжуватися технічним та технологічним оновленням виробничих процесів, структурними змінами в економіці, зниженням техногенного навантаження на природу, оптимізацією вико­ристання економічного потенціалу.

Заключний етап переходу до сталого розвитку вимагатиме широко­масштабного введення екоекономічних систем господарювання, гармо-