6.4. Принципи та методи прогнозування національної економіки

Процес розробки та укладання прогнозів називається прогнозуванням. * Прогнозування - це наукове, обґрунтоване системою встановлених причинно-наслідкових зв'язків і закономірностей виявлення стану та ві­рогідних шляхів розвитку явищ і процесів. Прогнозування передбачає оцінку показників, які характеризують ці явища в майбутньому.

Прогнозування національної економіки поширюється на такі процеси управління, які в момент розробки прогнозу або можливі в досить мало­му діапазоні, або зовсім неможливі, або можливі, але вимагають ураху­вання дій таких факторів, вплив яких не може бути повністю або одно­значно визначено.

VI. Програмування та прогнозування національної економіки 287

Головне призначення прогнозування як однієї зі специфічних форм пла­нової діяльності полягає в аналізі та виявлені основних закономірностей і тенденцій розвитку народного господарства, передбаченні змін умов і фак­торів цього розвитку, створенні наукової бази для розробки довгострокової економічної політики держави та прийняття рішень щодо її реалізації.

Державне прогнозування економічного і соціального розвитку України та її регіонів становить собою наукове передбачення ситуації, яка може скластися в перспективі залежно від використання тієї чи іншої стратегії розвитку.

Ведення економічного і соціального прогнозування передбачає ви­вчення потенціалу національної економіки України, зокрема:

• економічного і соціального (сукупності трудових ресурсів, розвіданих, нерозвіданих і використовуваних природних ресурсів, джерел енергії);

• науково-технічного (сукупність трудових, матеріальних, фінансових ресурсів сфери науки і наукового обслуговування, нагромаджених знань у галузях суспільних, природничих, технічних наук, а також пе­редового досвіду);

• промислово-виробничого (сукупність галузей промислового вироб­ництва, будівельної індустрії, транспорту і зв'язку, їхніх виробничих потужностей, основних фондів і трудових ресурсів);

• сільськогосподарського (сукупність трудових ресурсів, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, технічних засобів, ресурсів рослинництва, а також лісних і водних);

• потенціалу соціального розвитку (охорони здоров'я, культури і мисте­цтва, спорту, туризму, загальної і професійної освіти, підготовки фа­хівців вищої кваліфікації, різних видів громадської діяльності, об'єк­тів соціальної інфраструктури).

Важливою складовою прогнозування є прогнозування економічне.

Економічне прогнозування - це виявлення стану та можливих на­прямків розвитку явищ і процесів на різних рівнях економічної системи суспільства (мікро-, мезо-, макрорівні).

Джерелами інформації для прогнозування є:

• накопичені знання і досвід;

• фактична і статистична інформація про об'єкт прогнозування;

• економіко-математичні моделі. Способи прогнозування:

• експертний - шляхом опитування спеціалістів стосовно об'єкта про­гнозування;

• екстраполяції- збирання інформації про розвиток об'єкта у минуло­му і перенесення закономірностей цього розвитку на майбутнє;

• моделювання - дослідження, що базуються на побудові моделей від­повідно до очікуваних змін у його стані.

288

Національна економіко

Роль прогнозування національної економіки виявляється через його функції. При цьому реалізуються такі завдання як:

• теоретико-пізнавальне - вивчення та аналіз розвитку національної економіки, передбачення змін у майбутньому;

• практичне (управлінське) - можливість прийняття на основі інфор­мації про розвиток об'єкта рішень щодо вдосконалення управління і господарювання.

Можна визначити наступні основні функції процесу прогнозування:

• Науковий аналіз економічних, соціальних, науково-технічних процесів і тенденцій національної економіки - передбачає з'ясування вихідного рівня і найсуттєвіших проблем та факторів торів, виявлення тенденцій і закономірностей, що визначатимуть подальший її розви­ ток.

Етапи (стадії) наукового аналізу об'єкта прогнозування наступні:

1. Ретроспекція - дослідження історії розвитку об'єкта прогнозуван­ ня для забезпечення його систематизованого опису:

• визначення джерел прогнозної інформації;

• збирання, зберігання й обробка інформації;

• з' ясування й уточнення кількісних та якісних характеристик об' єк-та прогнозування, методів виміру і представлення інформації.

2. Діагноз - визначення нинішнього стану об'єкта прогнозування (на­ уковий опис основних характерних ознак):

• аналіз об'єкта прогнозування, що становить основу прогнозної моделі;

• розробка моделі прогнозування;

• вибір адекватного методу прогнозування.

3. Проспекція - розробка самого прогнозу (за даними діагнозу скла­ дається прогноз розвитку національної економіки):

• верифікація (оцінка достовірності, точності та обгрунтованості прогнозу);

• синтез (систематизація окремих прогнозів);

• оцінка повноти інформації, уточнення;

• коригування прогнозної моделі відповідно до нової інформації, що надходить.

• Оцінка об'єкта прогнозування на основі обраних альтернатив - реалізація принципу багатоваріантності розвитку національної еконо­ міки та її підсистем: розробка кількох варіантів майбутнього розвитку, їхній аналіз і порівняння за певними критеріями (мінімізація витрат, мак- симізація результату, часовий критерій, політичні, зовнішньоекономічні фактори тощо). Для оцінки враховуються два аспекти: детермінованості (обмеженості) й невизначеності (ймовірного розвитку в разі можливої дії невідомих факторів).

VI. Програмуіання та прогнозуюння національної економіки 289

• Підготовка рекомендацій для прийняття адекватних управ­лінських рішень - формування макроекономічного прогнозу передбачає розробку відповідних рекомендацій і пропозицій щодо набору і харак­теру конкретних заходів державного впливу (обгрунтування напрямків соціально-економічного розвитку, форм, методів та інструментів держав­ного регулювання економіки для урядових структур).

• Оцінка можливих наслідків прийнятих рішень - запропоно­вані рекомендації мають супроводжуватися передбаченнями результатів майбутнього державного втручання (невтручання) в економічне життя суспільства.

Для виконання зазначених функцій соціально-економічне прогнозу­вання повинно грунтуватися на певних принципах, а саме: наукової об­ґрунтованості, системності, адекватності, багатоваріантності, цілеспря­мованості та ефективності.

Принцип наукової обґрунтованості - передбачає, що прогнозування базується на системних знаннях про закономірності розвитку економіки; враховує реалії економічного, політичного і соціального життя країни, вітчизняний та світовий досвід, а також використовує систему наукових методик і методів.

Принцип системності - розглядає національну економіку, з одного боку, як єдиний об'єкт, а з іншого - як сукупність самостійних напрямків (блоків) прогнозування.,

Принцип адекватності - означає, що прогноз як теоретична модель (узагальнення) має достатньо повно і точно відображати реальні процеси національної економіки.

Принцип багатоваріантності (альтернативності) - передбачає розробку не одного, а кількох (мінімум двох) варіантів майбутнього роз­витку національної економіки, оскільки хоч її розвиток і детермінований конкретними умовами чи певними закономірностями, але відбувається за різними траєкторіями. Останнє зумовлене дією факторів, які впливають на функціонування народного господарства, їх інтенсивністю, можливіс­тю виникнення інших чинників та умов у майбутньому.

Принцип цілеспрямованості - прогнозування розвитку конкретного об'єкта (національна економіка в цілому чи окремий її елемент) і визначен­ня народногосподарських завдань. Цілі прогнозування визначаються сус­пільними потребами, породженими певними соціально-економічними, по­літичними, демографічними, науково-технічними та іншими факторами.

Принцип ефективності (рентабельності) - визначення вартості аналітичної підготовки прогнозу та його результативності, врівноважен­ня економії з ефективністю, якості зі своєчасністю. Прогноз має бути точ­ним, повним і реальним. Важливим його правилом є мінімізація вхідних даних за їх аналітичної значимості та максимізація вихідних даних.

290

Національна економіка

Для успішної реалізації прогнозів необхідно забезпечити дві вимоги: по-перше, дотримання єдиних принципів формування прогнозів на різ­них рівнях прогнозної роботи і по-друге, дотримання прийнятої у світо­вій практиці послідовності.

Прогнози національної економіки розробляються із застосуванням певних методів і методик, вивченням яких займається наука, яку назива­ють економічною прогностикою.

Економічна прогностика - прикладна наука про способи розробки і реалізації економічних прогнозів.

Прогнози є одним із найважливіших завдань економістів. Хороший прогноз висвітлює економічну діяльність у майбутньому й допомагає ке­рівникам різних рівнів пристосувати свої дії до нових економічних умов. Спершу економісти розробляли прогнози, розглядаючи широкий набір таких даних, як гроші, перевезення вантажів чи виробництво найважли­віших видів промислової продукції. Завдяки використанню статистичних методів та електронно-обчислювальної техніки прогнозування вийшло на якісно новий рівень. Сьогодні для прогнозування використовується статистична інформація, яка описує процеси за минулі роки, та прово­диться експертна оцінка тенденцій змін макроекономічних показників.

На сучасному етапі використовується цілий комплекс методів прогно­зування (див. рис. 6.4.1).

Методи прогнозування - це сукупність способів, прийомів, засобів розробки прогнозів, які дозволяють на основі аналізу даних ретроспек­тивного періоду, зовнішніх і внутрішніх факторів впливу, а також їх кіль­кісних змін здійснити переконливі передбачення стосовно майбутнього розвитку національної економіки.

Для вибору методу прогнозування слід визначити мету й завдання прогнозу та період, на який він формується, врахувати специфіку об'єкта прогнозування, види, повноту та вірогідність вхідної інформації, а також ряд інших факторів.

Методи прогнозування мають відповідати таким вимогам:

• поєднання суб'єктивної цінності й об'єктивної значущості оцінок;

• чітке застосування оцінок, яке не допускає різних тлумачень щодо ви­бору методів;

• створення можливості накопичення статистичної інформації та її ви­користання для прогнозування.

Система оцінки та вибору методів прогнозування включає такі бло­ки: ретроспективного аналізу, завдання, зовнішніх і внутрішніх зв'язків об'єкта, відповідності та придатності вихідної інформації.

Виходячи із цілей прогнозу, здійснюється вибір його виду. У даний час, за оцінками вчених, нараховується понад 150 різних методів прогно­зування, але на практиці використовується тільки два-три десятки.