VII. Теоретичні основи полого розвитку національно?економіки 323

нізації відносин соціуму та природи, входження в світову систему країн, які уже розвиваються на цих засадах.

7.3. Національні можливості забезпечення сталого розвитку в Україні

Всесвітня конференція в Ріо-де-Жанейро (1992 р.) прийняла доку­мент "Порядок денний на XXI століття", який є глобальним планом дій із забезпечення сталого розвитку. Він включає більше ста програмних сфер. Була прийнята спеціальна Декларація, яка включає 27 принципів, направлених на інтеграцію політики економічного зростання та охорони зовнішнього середовища. Існують інші міжнародні документи, які вре­гульовують відносини по відношенню до лісів, змін клімату, біологіч­ної різноманітності, що підкреслю надзвичайну стурбованість світового співтовариства екологічним станом на планеті.

Саміт в Йоганнесбурзі (2002 р.) підбив підсумки десятилітніх зусиль на шляху до сталого розвитку. Він активізував підготовку національних програм сталого розвитку, що сприяло переосмисленню цілей та завдань розвитку, створенню законодавчої бази, формуванню відповідних ме­ханізмів та організаційних структур. До цього процесу долучилося уже близько ста держав світу.

Глобальні зміни і процеси зачіпають національні інтереси всіх країн. Кожна з них має вибрати обґрунтований і збалансований шлях до гармо­нійного розвитку економіки і природи.

Однак, у переважній більшості країн світу програма дій "Порядок ден­ний - XXI століття" майже не виконується і існують серйозні проблеми з якістю та об'єктивністю концепцій сталого розвитку. Найголовніші з них - це необхідність врахування комплексу національних особливостей розвитку та законів біотичної регуляції природи, яким до цього не приді­лялося серйозної уваги.

Перехід України до гармонійного розвитку повинен визначатися у за­конодавчо прийнятій концепції та відповідних національних стратегіях у політичній, економічній, воєнній, соціальній, природоохоронній та ін­ших сферах життєдіяльності. Відсутність поступу у формуванні стратегії сталого розвитку України призводить до виснаження ресурсного потен­ціалу держави.

На основі проведення аналізу існуючих пропозицій щодо вибору національного шляху до гармонійного розвитку можна визначити дея­кі особливості цього переходу з урахуванням історичних, геополітич-них і національних чинників та дестабілізуючих факторів, які набули системного характеру за роки політичного та економічного реформу­вання.

324 ' Національна економіко

Перша група - це так звані успадковані особливості, які породжують порушення біоекономічної рівноваги:

• техногенна перевантаженість території України;

• значна зношеність основних фондів;

• кризовий стан енергетичних, гідротехнічних, комунальних, водо­очисних об'єктів і мереж;

• кризовий стан регіональних екосистем, що набуває властивостей

незворотності;

• висока розораність та значна еродованість земель;

• порушення ресурсної та екологічної рівноваги басейнів основних

річок;

• нераціональне і непропорційне розміщення продуктивних сил на

території України.

Друга група - це набуті особливості, зумовлені процесами реформу­вання політичного й економічного середовища в Україні:

• відсутність національної ідеї, здатної об'єднати весь народ;

• демографічна криза, перевищення смертності над народжуваністю;

• соціальна незахищеність більшості населення;

• відсутність достатнього середнього класу;

• криза національної системи освіти, науки, охорони здоров'я;

• ігнорування екологічних аспектів у процесі зміни власності (приватизації, розпаювання землі);

• політичний антагонізм і політична аморфність суспільства;

• високий рівень злочинності і корупції, велика "тінізація" економіки;

• зростання частки найбільш енергоємних та екологічно шкідливих

галузей;

• недостатня розвиненість демократичних інститутів держави;

• практична відсутність впливу громадськості на політичну, право­охоронну, судову та інші державні системи влади;

• нестача компетентних, патріотично і державно налаштованих фа­хівців у вищих ешелонах влади;

• часто формальне виконання міжнародних зобов'язань перед світо­вою спільнотою;

• неусвідомленість потреби, відсутність бажання і відповідних умов для реалізації еколого-економічних перетворень;

• політична структуризація не суспільства, а корпоративних груп, що борються за владу;

• бездуховність значної частини населення.

Третя група - це особливості, зумовлені чинниками зовнішнього се­редовища:

• загрози міжнародного тероризму у всіх його проявах (політичного, воєнного, біологічного, інформаційного, прикордонного тощо);