VII. Теоретичні оснощ даного розкитку національної економіки 325

• транснаціональний монополізм і залежність в енергопостачанні;

• загрози глобальних фінансових груп;

• наявність незаконної міграції і контрабанди;

• нереалізованість політики стратегічного партнерства з прикордон­ними країнами;

• посилення залежності української економіки від кон'юнктури зо­внішніх ринків;

• відтік національних капіталів і кадрів за кордон.

Світовий банк висуває перед світовою спільнотою завдання вивести всі країни на шлях сталого розвитку до середини XXI століття. Такі за­вдання вимагають спільних зусиль не тільки на національному, а на між­національному рівнях. Саміт в Йоганнесбурзі в 2002 р. зробив спробу створити багатосторонню світову систему сталого розвитку. Однак ця система сприйнята не всіма, оскільки процесам глобалізації стали проти­діяти процеси локалізації та регіоналізації. Разом з тим, це не може змі­нити спільні потреби, що стають першочерговими на будь-якому рівні.

Загальна глобалізація створює умови, при яких зовнішні фактори віді­грають домінантну роль в підвищенні рівня розвитку країн, що розвива­ються, в тому числі і України. Вкрай важливими є такі зовнішні чинники сприяння сталому розвитку:

• міжнародна співпраця у галузі фінансів;

• співробітництво щодо трансферу новітніх технологій;

• налагодження рівноправної міжнародної торгівлі;

• спільні дії в забезпеченні військової, економічної, соціальної та ін­ших видів безпеки розвитку.

Однак країна має створити сприятливе середовище для здійснення процесу сталого розвитку суспільства. До необхідних передумов сталого розвитку відносяться:

• демократизація суспільства та влади;

• оздоровлення навколишнього природного середовища;

• створення сприятливого клімату для інвестицій;

• проведення справедливої соціально-економічної політики;

• розвиток демократичних інститутів громадянського суспільства;

• верховенство права;

• усунення корупції;

• забезпечення тендерної рівності;

• гарантування основних прав та свобод людини.

Це потребує оцінки всіх інвестиційних проектів з точки зору їх відпо­відності критеріям сталого розвитку.

Передумови для переходу до сталого розвитку необхідно створювати через правові, інституційні, науково-дослідні та освітні заходи, спрямо­вані на зміцнення суспільного капіталу, розвиток людського потенціалу,

326

Національно економіко

збереження та відновлення біосферного капіталу та створення необхід­них механізмів.

В основу політик багатьох країн світу покладено сталий розвиток, у відповідності з яким політика повинна враховувати економічний, соці­альний та екологічний аспекти, а досягнення цілей в одній із сфер по­літики має не стримувати прогресу в іншій. Сталий розвиток має стати головною метою регулювання питань в усіх сферах суспільного життя.

Впровадження принципів сталого розвитку у світі історично співпало зі становленням України як незалежної європейської держави. Тривалий час переважав складний і напружений процес становлення державних ін­ституцій, формування нових суспільно-політичних відносин, соціально-економічного реформування, розробки та введення в дію стратегій роз­витку різними органами влади.

Мета сталого розвитку України - забезпечення досягнення високої якості життя нинішнього і майбутніх поколінь на основі збалансованого розв'язання проблем соціально-економічного розвитку, збереження на­вколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природно-ресурсного потенціалу країни.

В Ріо-де-Жанейро у 1992 р. Україна задекларувала своє бажання пе­рейти на шлях сталого розвитку і на наступних конференціях «Ріо+5» та «Ріо+10» підтвердила свої прагнення. В 1997 р. в Україні було створено Національну комісію сталого розвитку України при Кабінеті Міністрів України, яка в 2003 р. була ліквідована. В цьому ж році Національна ко­місія зі сталого розвитку була створена при Президентові України як кон-сультативно-дорадчий орган, який був ліквідований в 2007 р.

Верховна Рада України прийняла деякі правові акти, спрямовані на поступовий перехід до сталого розвитку. Так, в 1999 р. було схвалено Концепцію сталого розвитку населених пунктів, розраховану на трива­лу перспективу (15-20 років). На вирішення назрілих проблем охорони навколишнього природного середовища та сталого розвитку в окремих сферах направлені «Основні напрями державної політики України у га­лузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки», Земельний, Лісовий, та Водний кодекси України, Кодекс України про надра, Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про тваринний світ», «Про рослинний світ», «Про екологічну експертизу» та ін.

В 1998-1999 роках був розроблений Урядовий проект Концепції ста­лого розвитку України, але він не був прийнятий Верховною Радою України.

Разом з тим громадськість була залучена до обговорення питань ста­лого розвитку, розробки місцевих концепцій і програм переходу до стало­го розвитку.