II. Характеристика економічного потенціалу національної економіки 119

на території України, спільні підприємства за кордоном, іноземні під­приємства на території України, міжнародні об'єднання та організації, лізинг, залучення іноземної робочої сили, виробниче кооперування, на­уково-технічне співробітництво, торгівля ліцензіями і технологією, при­бережна та прикордонна торгівля, торгівля транспортними послугами, співробітництво в банківській сфері, іноземний туризм, співробітництво у вільних економічних зонах, інші форми міжнародних зв'язків (асоціа­ції, торгові доми, торги та ін.).

В Україні заборонено: експорт з території України предметів, які ста­новлять національне, історичне або культурне надбання українського на­роду, що визначається законами України; імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди здо­ров'ю або становити загрозу життю населення і тваринного світу, або призвести до руйнування навколишнього середовища; експорт та імпорт товарів, які здійснюються: порушенням прав інтелектуальної власності.

Товари, що імпортуються на територію України, підлягають обов'яз­ковій сертифікації на предмет їх відповідності фармакологічним, сані­тарним, фітосанітарним, ветеринарним та екологічним нормам.

Загальна тривала економічна криза в Україні негативно впливає і на стан зовнішньої торгівлі. Нинішній обсяг експорту не відповідає можли­востям вітчизняних товаровиробників і не забезпечує потреб держави у валютних надходженнях, необхідних для стабілізації економіки, зниження рівня інфляції та бюджетних витрат. За даними Державного комітету ста­тистики України, експорт товарів і послуг у 2005 - 2006 р. становив близь­ко $ 34228,4 млн., що на 5% більше, ніж у 2004 р., а імпорт в Україну - при­близно $ 36136,3 млн. - на 25% більше, ніж у 2004 р. Росія залишається найбільшим торговим партнером, експорт у цю країну становив $ 7490 млн., а імпорт удвічі більше ($ 12842,5 млн.). Мільярдний рубіж Україна подолала і в торгівлі з Німеччиною — експорт у 2005 р. становив $ 1285 млн. та Польщею - 1010,4 млрд. Є перспективи збільшення обсягів екс­порту після підписання низки угод з країнами Близького Сходу і Китаєм.

Крім того, дуже неефективною є структура експорту - понад 70% йо­го становлять сировина, матеріали, товари народного споживання. Виво­зяться також гостродефіцитні ресурси і продаються на світовому ринку майже за демпінговими цінами. Навіть з країнами близького зарубіжжя Україна має від'ємне сальдо балансу на продукцію виробничо-технічно­го призначення. Від'ємне сальдо в торгівлі з цими країнами зберігається по енергоносіях, прокату кольорових металів, целюлозі, деревині, каучу­ку, акумуляторах тощо. У світовий економічний простір Україна інтегру­ється в ролі сировинного придатка. Адже впродовж останніх років екс­порт продукції машинобудування у загальному балансі становив 10-20%, а рівень експорту такої самої готової продукції у світі - понад 50%.

Л 20 Національна економіко

Зовнішньоекономічна діяльність України, зрозуміло, потребує доко­рінної перебудови. Насамперед необхідно обмежити обсяг експорту си­ровини, підвищити в ньому частку продукції обробних галузей, а також удосконалити структуру імпорту.

У товарній структурі вивозу переважають вироби чорної металургії, залізна руда і кокс, продукти харчової промисловості. Промисловий по­тенціал України достатній для надходження валюти, необхідної для спла­ти державного зовнішнього боргу, закупівлі найнеобхіднішого імпорту та оплати інших загальнодержавних потреб. Реалізація цього потенціалу можлива за відповідної пропускної здатності транспортної інфраструк­тури, сприятливої соціально-політичної і правової ситуації та здатності зовнішньоторгових організацій, інших виконавчих структур до реалізації продукції.

Експортно-імпортні операції здійснюються як на валютній основі, так і у формі клірингу - системи безготівкових розрахунків, які грунтуються на заліку взаємних вимог і зобов'язань і здійснюються через банки або спеціальні розрахункові палати (перша створена в Лондоні в 1775 р.). Ви­користовуються також бартерні операції, тобто операції безпосереднього обміну товарами. Найбільш поширеним був бартер в Україні в 1992 р. (майже 50% загального товарообігу). Однак за такого товарообміну Укра­їна втрачала великі кошти через нееквівалентний вартісний обмін продо­вольчих товарів (зерна, цукру, олії) на паливно-мастильні матеріали.

Основним напрямком зовнішньоекономічної діяльності України є роз­виток і поглиблення торгово-економічного співробітництва з державами СНД, країнами Східної Європи, розвиненими країнами світу, особливо з тими, що мають численну українську діаспору. Зовнішньоторгові органі­зації та інші виконавчі структури України повинні не тільки реалізовува­ти продукцію на традиційних ринках, а й виходити на нові перспективні регіони (Азію, Африку, Латинську Америку та Австралію).

Нині спостерігається певна диверсифікація зовнішньоекономічних зв'язків з акцентом на країни далекого зарубіжжя. Проте зростання екс­порту у країни далекого зарубіжжя не завжди свідчить про зміцнення по­зицій на західних ринках продовольства. Це пояснюється тим, що у краї­нах колишнього СРСР обсяг вивезення продукції скорочувався швидкими темпами, а по деяких видах зростав повільніше, ніж загальний експорт.

В експорті України у країни далекого зарубіжжя переважають сиро­вина і продукти первинної переробки, тоді як країни СНД і Балтії заку­повують ширший асортимент харчових продуктів, у т.ч. поглибленої пе­реробки (консерви, ковбаси, борошно, крупи), обсяги вивезення яких до близького зарубіжжя сягають 99% від загального українського експорту. Нині товарний експорт та імпорт України характеризуються яскраво вираженою асиметрією у бік Російської Федерації. Це означає збереження