VI. Програмуіання та прогнозування національної економіки 279

• аналіз стану розвитку продуктивних сил регіону, виявлення най-гостріших проблем і диспропорцій, розробка заходів для їх поліп­шення;

• обґрунтування цілей і пріоритетів економічного й соціального роз­витку на близьку перспективу, визначення засобів вирішення проблем і розробка основних показників за напрямами розвитку господарсько­го комплексу регіону з урахуванням екологічного стану, відповідно до існуючих технологій ефективного використання природно-ресурсно­го, виробничо-технічного та наукового потенціалу;

• узгодження основних показників розвитку господарського комплексу регіону з пропозиціями міністерств, а також окремих показників про­ектів планів підприємств і організацій з відповідними виконкомами місцевих рад з метою вирішення поставлених державою завдань;

• складання проектів програм.

У програмі відображаються основні показники розвитку економіки відповідного регіону, що характеризують найважливіші відтворювальні процеси, зокрема використання трудових, фінансових і природних ре­сурсів, виробничих фондів, споживання населенням матеріальних благ і послуг, будівництво об'єктів соціальної інфраструктури та природоохо­ронного призначення, розвиток ринкових структур тощо.

Під час розробки проекту програми враховуються показники роботи підприємств і організацій, розташованих на відповідній території неза­лежно від форм власності.

Окремими підсистемами програм економічного розвитку є науково-технічна, інноваційна програми, програма створення ефективних і ста­більних стимулів до праці, програма структурних реформ, удосконален­ня або перебудови відносин власності, господарського механізму, аграр­на, регіональна, зовнішньоекономічна, соціально-економічна.

Програми економічного розвитку у межах окремої країни можуть прийматися на загальнонаціональному, регіональному та міжрегіональ­ному рівнях.

Міжнародні програми. Програма охорони навколишнього середо­вища ООН - ЮНЕП (Шііеа Иаііопз Епуігошпепі Рго§гатте) - між­народна міжурядова програма, метою якої є розв'язання найгостріших проблем сучасної планетарної екологічної кризи та її регіональних про­явів. Завдання ЮНЕП - ініціювання та координація діяльності зацікавле­них міжнародних організацій в охороні навколишнього середовища під егідою ООН. Програма започаткована за ініціативою Стокгольмської кон­ференції ООН з навколишнього середовища (1972 р.), що стала етапною в розвитку міжнародних програм за участю майже всіх держав світу.

За результатами конференції у грудні 1972 р. Генеральна асамблея ООН заснувала Програму охорони навколишнього середовища та розвитку

280 Національна економіка

(ЮНЕП) зі штаб-квартирою у столиці Кенії Найробі. Значним внеском в охорону довкілля стала XIV сесія Ради керуючих ЮНЕП (Найробі, 1987 р.), у якій взяли участь делегації 54 країн-членів Ради керуючих ЮНЕП, а також спостерігачі від 43 країн, представники організацій і спеціалізо­ваних закладів ООН. На сесії було підведені підсумки 15-річного періоду реалізації Програми ООН з навколишнього середовища, наголошено, що у результаті плідної діяльності ЮНЕП за цей період було створено ефек­тивний механізм глобального співробітництва країн і народів для розв'я­зання назрілих екологічних проблем.

Учасники кенійського форуму представили Генеральній Асамблеї ООН програмний документ «Перспективи у галузі навколишнього се­редовища до 2000 року і на наступний період», в якому було визначено основні цілі, завдання і напрямками спільної діяльності держав, націо­нальних і міжнародних організацій в інтересах збереження довкілля.

ЮНЕП взяла активну участь у всесвітній конференції з охорони до­вкілля у 1992 р в Ріо-де-Жанейро (Бразилія), на якій цій організації було рекомендовано залучити щонайбільше країн до інформаційних систем і баз даних Міжнародного центру обміну інформацією з питань екологіч­но чистого виробництва.

Програма ТАСІС - програма, розроблена Європейським Союзом для колишніх пострадянських держав, за винятком країн Балтії і Монголії, з метою сприяння гармонійного і сталому розвитку економічного й по­літичного співробітництва з ЄС. Реалізується з 1991 р. Досягнення цієї мети здійснюється наданням субсидій для передання ноу-хау, підтриман­ня процесу переходу до соціальної ринкової економіки і демократичного суспільства.

Ноу-хау передається у вигляді консультативного сприяння в питан­нях відповідного управління, направлення груп експертів, проведення експертних досліджень і професійної підготовки через формування і ре­формування правової та нормативної бази, створення інститутів та ор­ганізацій, встановлення партнерських відносин, розвиток міжнародних мережевих структур.

Основними пріоритетними сферами, які фінансуються ТАСІС, є: ре­організація державних підприємств і розвиток приватного сектора; ство­рення ефективної системи виробництва; розвиток інфраструктур енерге­тики, транспорту та зв'язку; забезпечення ядерної безпеки; охорона до­вкілля; реформа державного управління.

Програмою ТАСІС керує Європейська комісія від імені ЄС. Вона має своїх представників в Україні, Росії, Казахстані та Грузії.

ТАСІС фінансується з бюджету ЄС і здійснюється за його правилами, її щорічний бюджет затверджується Європейським Парламентом і Радою ЄС за участю вітчизняних підприємств та органів державної влади.