3.3. Агропромисловий комплекс

Агропромисловий комплекс (АПК) - другий після індустріального виробництва структурний підрозділ господарства України. На галузі, що входять в АПК республіки- (включаючи забезпечення його засоба­ми виробництва), припадає майже 40% валового суспільного продукту, майже чверть основних виробничих фондів і чисельності зайнятих пра­цівників.

В АПК входять підприємства і організації, пов'язані з випуском і пе­реробкою сільськогосподарської продукції, її зберіганням, перевезенням і реалізацією, випуском основних виробничих фондів і ремонтом машин та устаткування, проведенням дослідницької роботи і втіленням резуль­татів у практику землеробства і тваринництва тощо. Всі галузі, що вхо­дять до складу АПК, об'єднують в чотири сфери або групи:

ЦІ. Господарський комплекс національної економіки І його структуро "1 4-9

1. Фондоутворюючі галузі - сільськогосподарське машинобудування і будівництво; виробництво обладнання і машин для переробних галу­зей АПК, торгівлі, громадського харчування; хімія мінеральних до­брив; комбікормова промисловість тощо.

2. Сільське господарство - основна частина комплексу, складена з рос­линництва і тваринництва.

3. Переробні галузі - харчова, частково легка промисловість, підприєм­ства зі зберігання і реалізації готової продукції АПК.

4. Виробнича інфраструктура (транспорт, зв'язок, енерго-, тепло-, водозабезпечення) та система спеціальних навчальних і наукових за­кладів.

.Агропромислові умови України сприятливі для вирощування біль­шості сільськогосподарських культур помірного поясу і розвитку про­дуктивного тваринництва.'

Підприємства і служби всіх чотирьох сфер взаємопов'язані між со­бою економічно і технологічно і утворюють складну виробничо-терито­ріальну систему.

АПК виробляє продовольчі товари і непродовольчі, які отримують при переробці сільськогосподарської сировини. Частини АПК, які пере­робляють певну продукцію рослинництва чи тваринництва, називають галузевими АПК. Найважливішими серед них:

• на базі рослинництва - зернопродуктовий, бурякоцукровий, плодо-овочеконсервний, льонопромисловий та інші;

• на базі тваринництва - молочнопромисловий, м'ясопромисловий, птахопромисловий тощо.

В територіальній структурі АПК виокремлюють:

• агропромисловий пункт - локальна форма АПК, яка об'єднує в на­селеному пункті переробку кількох видів сільськогосподарської сиро­вини;

• агропромисловий центр - локальна форма АПК, яка здійснює в на­селеному пункті переробку кількох видів сільськогосподарської сиро­вини, а більшість населення обслуговує його виробництво;

• агропромисловий кущ - локальна форма АПК, яка характеризується компактним розташуванням на невеликій території агропромислових пунктів і центрів з їх сировинними зонами;

• агропромисловий вузол - складне територіальне агропромислове утворення, система компактно розташованих агропромислових пунк­тів, центрів і кущів навколо адміністративного обласного чи районно­го центру.

В межах природно-кліматичних зон виділяють зональні АПК, які формуються під впливом природних умов відповідної зони. Вони роз­ташовані у межах Полісся, Лісостепу і Степу України.

150

Національна економіка

Поліська зона займає майже 19% площі України, охоплює північну частину України (північ Львівської, Рівненської, Волинської областей, Житомирську, Київську, Сумську області). Для зони характерний помір­ний клімат з достатньою зволоженістю, дерново-підзолистими ґрунтами.

Сільськогосподарська зона має тваринницько-льонарсько-картопляр-ський напрямок. Розвинуте молочно-м'ясне скотарство. У центральній і частково західній частинах зони допоміжне значення мають виробництво хмелю і свинини, у південній - цукрових буряків і зерна.

На Полісся припадає 90% виробництва льону-довгунця, більше 40% картоплі, 20-25% молока і м'яса в Україні. Тут в основному розвивають­ся молокопереробні, м'ясопереробні, плодоовочеконсервні, картопляно-крохмало-спиртові, льонопереробні спеціалізовані комплекси.

Лісостепова зона займає близько 34% площі України. Охоплює значну частину Івано-Франківської, Тернопільську, Хмельницьку, Вінницьку об­ласті, південну частину Житомирської, Київської, Чернігівської, Сумської, Кіровоградської областей, Черкаську, Полтавську і Харківську області.

В зоні родючі грунти і достатнє зволоження. Тут сформувалася тва-ринницько-буряко-цукрово-зернова спеціалізація сільського господар­ства. Переважає молочно-м'ясний напрям скотарства, у сировинних зо­нах - м'ясо-молочний. Допоміжне значенні має м'ясо-сальне свинар­ство, птахівництво.

Головною зерновою культурою є озима пшениця, з технічних культур -цукрові буряки. Значні площі відведені під кукурудзу, ячмінь, гречку, про­со, з технічних - коноплі, соняшник. Поширені картопля та овочеві куль­тури. На зону припадає більша частка товарного виробництва фруктів.

У Лісостепу виробляється майже 70% цукрових буряків, 39% зерна, 46% картоплі. Це найбільш інтенсивна сільськогосподарська зона.

Степова зона - основне джерело товарного зерна. Вирощують соняш­ник, льон-кучерявець, рицину, сою, арахіс, рис, лікарські, ефіроолійні', баштанні і овочеві культури. Розвинені садівництво та виноградарство. Недостатньо продуктивна кормова база стримує розвиток тваринництва. У північному і центральному степу розвинуте молочно-м'ясне, в півден­ному - м'ясо-молочне скотарство. Додатковими галузями є свинарство, вівчарство і птахівництво.

Сільське господарство складається з двох основних галузей - рослин­ництва і тваринництва.

Рослинництво дає 45% продукції сільського господарства. Ця велика галузь охоплює вирощування різноманітних культурних рослин, що да­ють продукти харчування, сировину для легкої і харчової промисловості, корми для тварин, ліки тощо.

Рослинництво за способом використання земель поділяють на такі га­лузі: