IX. Національна економіка і економічна безпека 387

• розвитку науково-технічного і оборонного потенціалу;

• природно-техногенних катастроф;

• тероризму;

• технологічного розвитку;

• екологічні.

Дані ризики є компонентами стратегічних інтегральних ризиків, а компоненти інтегральних ризиків дають можливість оцінювати відповід­ні складові частини системних ризиків. Всі наведені компоненти страте­гічних ризиків визначають загальносистемний ризик.

Чинним законодавством України визначені основні напрямки держав­ної політики з питань своєчасного виявлення, попередження і нейтралі­зації зовнішніх та внутрішніх загроз в економічній сфері. Ними, зокрема, передбачається:

• забезпечення умов для сталого економічного зростання та під­вищення конкурентоспроможності національної економіки;

• прискорення прогресивних структурних та інституціональних змін в економіці, поліпшення інвестиційного клімату, підвищення ефектив­ності інвестиційних процесів;

• стимулювання випереджувального розвитку наукоємких високо-технологічних виробництв;

• вдосконалення антимонопольної політики; створення ефективного механізму державного регулювання природних монополій;

• подолання «тінізації» економіки через реформування податкової системи, оздоровлення фінансово-кредитної сфери та припинення відпли­ву капіталів за кордон, зменшення позабанківського обігу грошової маси;

• забезпечення збалансованого розвитку бюджетної сфери, внутріш­ньої і зовнішньої захищеності національної валюти, її стабільності, за­хисту інтересів вкладників, фінансового ринку;

• здійснення виваженої політики внутрішніх та зовнішніх запози­чень;

• забезпечення енергетичної безпеки на основі сталого функціону­вання і розвитку паливно-енергетичного комплексу, в тому числі послі­довного й активного проведення політики енергозбереження та диверси­фікації джерел енергозабезпечення;

• забезпечення продовольчої безпеки;

• захист внутрішнього ринку від недоброякісного імпорту - поста­вок продукції, яка може завдавати шкоди національним виробникам, здо­ров'ю людей та навколишньому природному середовищу;

• посилення участі України у міжнаціональному поділі праці, розви­ток експортного потенціалу високотехнологічної продукції, поглиблен­ня інтеграції у європейську і світову економічну систему та активізація участі в міжнародних економічних і фінансових організаціях;

388

Національна економіка

IX. Національна економіка і економічна безпека

389

• створення економічних і суспільно-політичних умов для підвищен­ ня соціального статусу наукової та технічної інтелігенції.

Стратегічні ризики, як і загрози, потребують виважених заходів що­до їх попередження, уникнення та нейтралізації, тобто управління ними. Мета управління стратегічними ризиками:

• забезпечення сталого розвитку (при цьому передбачається, що кризи, надзвичайні ситуації та їх подолання - це об'єктивна й органіч­но властива компонента процесу розвитку, який разом з негативними сторонами приховує в собі нові можливості для людини, суспільства та держави);

• забезпечення безпеки на рівні величини прийнятного ризику, де прийнятний рівень безпеки - захист від тих загроз, дестабілізуючий або руйнівний ефект яких найбільш небезпечний для стійкості системоут­ворюючих елементів і зв'язків суспільства загалом та перспектив його розвитку, насамперед середньо- і довготривалого характеру.

Іншими словами, метою управління стратегічними ризиками у сфері національної безпеки є відвертання або зниження до прийнятної величи­ни стратегічних ризиків, спрямоване на забезпечення сталого розвитку й безпеки людини, суспільства та держави.

Для того щоб концепція стратегічних ризиків і управління ними ста­ла першочерговим політичним заходом, їй необхідно набути офіційного визнання на вищому державному рівні (на рівні Ради національної безпе­ки і оборони на чолі з Президентом України). Адже на політичному рів­ні потрібна відповідна підтримка системи державних програм і заходів, спрямованих на зниження стратегічних ризиків, включаючи розв'язання проблем науково-методичного характеру, доповнення чинного законо­давства нормативними документами, які охоплювали б найбільш важливі та значимі, з точки зору безпечного та сталого розвитку України, загрози та зумовлені ними ризики.

За умов, що нині склалися в Україні та світі, зростає роль стратегії національної безпеки, яка має полягати не так у захисті держави та її політичних інститутів, як - людини і суспільства. Основним принципом стратегії національної безпеки мас бути принцип балансу інтересів лю­дини, суспільства та держави.

Щодо правового забезпечення державної політики у сфері знижен­ня стратегічних ризиків, то насамперед необхідно доповнити чинне за­конодавство нормативними актами, які охоплювали б найважливіші та значущі з погляду забезпечення сталого розвитку і національної безпеки України види загроз та зумовлені ними ризики.

Зміна характеру нинішніх загроз і їх глобалізація, вибір нових стра­тегічних цілей потребують розробки сучасних методичних підходів до забезпечення безпеки та сталого розвитку країни, а також створення

системи запобігання та реагування на ці загрози, раціональної системи ранжування їх пріоритетів, новітніх підходів та ідей до безпеки людини, суспільства й держави. Провідне місце тут належить організаційно-ад­міністративним важелям управління стратегічними ризиками. Рада на­ціональної безпеки і оборони має набути нової функції, стати своєрідним «ризик-менеджером», який розробляє і реалізує стратегію зменшення ри­зиків як одне із завдань політики національної безпеки.

Економічний механізм зниження стратегічних ризиків включає:

• пряме економічне регулювання (на основі цільових витрат держав­ного бюджету на реалізацію заходів щодо забезпечення прийнятного рів­ня стратегічних ризиків);

• побічне економічне регулювання (на основі вдосконалення по­даткового й кредитного механізмів, особливо системи пільгових тари­фів і ставок; розвитку системи страхування, що забезпечує обов'язкове державне страхування відповідальності господарських об'єктів - дже­рел стратегічних загроз, а також населення територій, найуразливіших до впливу небезпечних природних і природно-техногенних явищ і про­цесів).

Це стосується низки програмних макроекономічних цілей соціально-економічного розвитку на перспективу, де поряд із соціальними провідне місце мають посідати цілі щодо забезпечення сталості економіки і без­пеки людини, суспільства та держави. їх значення безперервно зростає, а зміст сприймається глибше і комплексно. На зміну характерного для радянського періоду уявлення про військову безпеку у зв'язку із загро­зою виникнення війни і державну безпеку як безпеку державного устрою приходить системне уявлення про безпеку країни і народу, що відповідає сучасним внутрішнім та світовим проблемам..

За нових умов основу стратегії національної безпеки України мають становити універсальні ціннісні орієнтири, спрямовані на побудову пра­вової демократичної держави, громадянського суспільства і соціально орієнтованої ринкової економіки. Науково-методологічне забезпечення управління стратегічними ризиками набуває нового актуального завдан­ня - репрезентувати майбутнє, яке не можна інтерпретувати як звичайне продовження минулого, оскільки це майбутнє набуватиме принципово інших форм і структур. Адже виклики та загрози, які виникають у сучас­ному суспільстві, зумовлюють необхідність передбачення на об'єктивних засадах хоча б приблизних сценаріїв того, що відбудеться. Для розробки документів стратегічної ваги ця проблема набула надзвичайно важливого значення і дістала назву передбачення (Роге8І§ш).

Таким чином, стратегічні ризики можна розглядати як наукову осно­ву розробки критеріальної бази, побудови моделей і систем забезпечення національної безпеки. Вони можуть стати найважливішими показниками

390

Національно економіка

аналізу результатів реалізації стратегії. Якщо виявляється, що ризик не­прийнятний, стратегія має бути переглянута в бік скорочення завдань, зміни концепції, збільшення ресурсів.

Підвалини забезпечення економічної безпеки закладені відповідними документами, що прийняті і впроваджені в державі.

Правовою базою, що регламентує забезпечення економічної безпе­ки України, є:

• Конституція України - у ст. 17 Конституції України захист сувере­нітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

• Закони України: «Про національну безпеку України», «Про Раду національної безпеки і оборони України», «Про запобігання та проти­дію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»; податкове та валютне законодавство; законодавство України про при­ватизацію, банкрутство, зовнішньоекономічну діяльність; Криміналь­ний, Кримінально-процесуальний, Цивільний, Цивільно-процесуальний, Митний, Бюджетний, Господарський кодекси України тощо, які мають безпосереднє відношення до регулювання відносин в економічній сфері.

• Укази та Розпорядження Президента України;

• Постанови та Розпорядження Кабінету Міністрів України;

• Відомчі нормативні акти міністерств та відомств;

• Міжнародні договори України.