IX. Національна економіка і економічна безпека 383

• Національні економічні інтереи

  За тривалістю

  довгострокові

  Середньо-строкові

  Коротко­строкові

  створення рівних соціальних та економічних можливостей для всіх громадян України;

• здобуття Україною належного місця у світовому розподілі праці та міжнародній торгівлі, інтеграція у світове господарство;

• побудова економічних відносин з іншими країнами на засадах рів­ноправності та взаємовигідності;

• забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

• вдосконалення товарної структури експорту та імпорту;

• забезпечення географічної збалансованості експорту та імпорту;

• нарощування експортного потенціалу, забезпечення позитивного сальдо зовнішньоторговельної діяльності;

• підтримка вітчизняних експортерів, сприяння виробникам імпорто-замінної продукції, особливо критичного імпорту;

• захист національного ринку від несприятливої дії світової кон'юнк­тури та іноземної конкуренції;

• ефективне використання Україною свого вигідного географічного положення для здійснення міжнародного транзиту.

Концепція національної безпеки України пропонує лише один націо­нальний інтерес, що прямо стосується економічної безпеки України, а са­ме - створення самодостатньої соціально орієнтованої ринкової економі­ки. Саме створення самодостатньої соціально орієнтованої ринкової еко­номіки передбачає втілення в життя пріоритетів, що запропоновані вище.

Гарантом захисту національних економічних інтересів повинна ви­ступати держава. Однак в Україні ще відсутні чітко визначені національ­ні економічні інтереси, не сформовано їхню цілісну систему. Це дає змо­гу урядовцям різних рівнів виправдовувати свої дії, запевняючи, що вони повністю відповідають національним економічним інтересам.

Співробітники Національного інституту стратегічних досліджень ре­комендують застосувати наступну класифікацію національних економіч­них інтересів (див. рис. 9.1.1).

Для створення цілісної системи національних, економічних інтересів та їх ефективного функціонування насамперед необхідно:

• створити відповідну нормативну базу;

• проводити моніторинг національних економічних інтересів та їх моделювання;

• створити банк даних щодо національних економічних інтересів;

• забезпечити баланс національних економічних інтересів та їх гар­монійне поєднання.

Серед першочергових проблем забезпечення економічної безпеки є відстеження й оцінка рівня загроз пріоритетним національним інтересам, а отже їх взаємозалежність: розрахунок сумарного потенціалу, розкриття закономірності в системі «пріоритети національних інтересів - загрози».

		За ступенем важливості
		Життєво важливі
		стратегічні
		тактичні

За місцем дії

За ступенем реалізації

За сферами розповсюдження

За

характером

внутрішні

виробничі

нереалізовані

зіткнення

фінансові

частково реалізовані

конфронтаційні

паралельні

експортно-імпортні

розбіжні

зовнішні

_> реалізовані

технологічні

» спільні

віиськово-економічні

Рис. 9.1.1. Класифікація національних економічних інтересів Загрозами економічній безпеці України слід вважати фактори, що безпосередньо чи у перспективі унеможливлюють або ускладнюють ре­алізацію національних економічних інтересів, створюючи перешкоди на шляху нормального розвитку економіки і небезпеку незалежному дер­жавному існуванню та добробуту народу.

386

Національна економіка

• охоплення «стратегічним ризиком» у контексті загроз, які спричи­нюють його, ризиків суспільної, економічної, воєнної, політичної, інфор­маційної та природно-техногенної сфер, що призводять до проблем, без розв'язання яких країна не може забезпечити добробут та безпеку своїх громадян;

• домінування у найближчій перспективі загроз у природній, природ­но-техногенній сферах, які здатні створювати нові загрози, позначаються дуже високими градієнтами посилення чинників, що завдають шкоди на­селенню та навколишньому середовищу;

• наголошення на стохастичному характері загроз, комбінація яких є випадковою величиною. Самі загрози зумовлені не тільки існуючими та потенційними джерелами загроз, а й не досить ефективним захистом суспільства й навколишнього середовища та їх взаємодією;

• кількісною інтерпретацією загроз, які оцінюються та порівнюють­ся між собою на основі використання кваліметричних і експертно-аналі­тичних методів;

• виокремлення зі всього різноманіття ризиків тих, які становлять за­грозу національній безпеці та сталому розвиткові на середньо- та довго­тривалу перспективу;

• виокремлення стратегічних ризиків, пов'язаних з прийняттям кар­динальних системних рішень в управлінні суспільством і державою.

Загальна структура стратегічних ризиків складається з трьох груп ризиків:

• диференційовані стратегічні ризики, визначають склад кожного з інтегральних ризиків;

• інтегральні стратегічні ризики характеризують найважливіші види стратегічних інтегральних ризиків;

• системні стратегічні ризики, величини яких позначають загальні системні ризики (виклики, загрози) забезпечення національної безпеки.

При цьому ризики попередньої групи є елементами наступної.

Для кожного етапу забезпечення безпеки принципово важливим є формування номенклатури диференційованих стратегічних ризиків, які відносять як до окремих, так і до комбінованих сфер їх виникнення та реалізації.

Враховуючи спектри викликів та загроз національній безпеці, а також рівень наукових, правових і технічних розробок стосовно проблем безпе­ки, розрізняють такі диференційовані стратегічні ризики:

• вибору державного та соціального устрою;

• соціально-політичного розвитку;

• економічні;

• глобальних і регіональних воєнних конфліктів;

• демографічні;