3.1. Основи формування господарського комплексу

Економічний розвиток держави обов'язково супроводжується проце­сами поглиблення суспільного поділу праці і спеціалізації у господарській діяльності. Але будь-яка спеціалізація доцільна та правомірна тільки при наявності координації діяльності і формування зв'язків між різними га­лузями і виробництвами. Розвиток і певна фіксація таких зв'язків приво­дить до тісного поєднання суб'єктів господарювання, тобто до створення господарського комплексу національної економіки.

До основних факторів формування господарського комплексу націо­нальної економіки слід віднести:

• економіко-географічне положення;

• природно-ресурсний потенціал;

• трудоресурсний потенціал;

• історія розвитку і рівень господарського освоєння території. Господарський комплекс України виник на основі соціально-еконо­мічного розвитку, міжнародного поділу праці та внутрішньодержавних інтеграційних процесів. Для нього є характерним:

• наявність потужної промислової та агропромислової ланки;

• активна участь у міжнаціональному територіальному поділі праці;

• надмірно високий рівень зосередження промисловості у промислових агломераціях;

• паритетність промислового і агропромислового виробництв в біль­шості областях;

• екстенсивний розвиток сільськогосподарського виробництва з недо­сконалими системами землеробства;

• недостатній розвиток рекреаційного комплексу, що не відповідає знач­ному рекреаційному потенціалу країни;

138

Національна економіка

• наявність розгалуженої транспортної системи, що має міжнародне зна­чення;

• недостатній розвиток ринкової, виробничої, соціальної та екологічної інфраструктури;

• застарілість технологій, зношеність основних виробничих фондів, слабкий розвиток інноваційної складової;

• низька забезпеченість паливно-енергетичними, лісовими, водними ре­сурсами;

• недостатнє використання потужностей сировинної бази (в т.ч. відхо­дів), зокрема в будівництві.

На рівні галузей економіки можна спостерігати об'єктивно існую­чий процес створення міжгалузевих комплексів, які витупають в формі пов'язаних у певному відношенні галузей (підгалузей, видів діяльності) окремої території.

Основними чинниками утворення комплексів і їх територіальної ор­ганізації є певні види ресурсів. Стимулятором розвитку багатьох міжга­лузевих комплексів є локальні природні ресурси. Класифікація міжгалу­зевих регіональних комплексів, що розвиваються на природно-ресурсній базі наведена на рис.3.1,1.

Групи поєднання природних умов і ресурсів

морські ресурси

мінерально-сировинні ресурси

лісові ресурси

природні умови

і ресурси с/г виробництва

Типи міжгалузевих комплексів

аграрно-промислової орієнтації

море-

промислової

орієнтації

мінерально-промислової орієнтації

лісової і лісо­промислової орієнтації

Рис. 3.1.1. Чинники утворення міжгалузевих комплексів

III. Господарський комплекс національної економіки і його структура я 39

Визначають такі основні підходи до виділення міжгалузевих комплек­сів.

1. Цільовий підхід. Міжгалузевий комплекс розглядається як група га­лузей господарського комплексу або окремих виробництв, які поєдна­ні спільною метою розвитку.

2. Технологічний підхід. Передбачає групування галузей, які пов'язані між собою послідовністю переробки і використання загального ма­теріалу та однаковим призначенням продукції.

3. Відтворювальний підхід. Є визначальним у виділенні міжгалузевих комплексів на регіональному рівні. Він поєднує цільову спрямова­ність і технологічну послідовність переробки сировинних матері­алів. Характерним для нього є відтворювальна цілісність міжгалузе­вих комплексів на всіх стадіях та об'єднання підприємств і організа­цій виробничої та невиробничої сфер господарства.