II. Харвктвристика економічного потенціалу національної економіки 33

Дніпропетровської області і до півдня Полтавщини. Загальна площа гір­ничого відводу сягає 700 км², площа гірничих робіт - 360 км², загальні за­паси залізної руди - 27,1 млрд. т (понад 83% загальних у державі). Розро­бляється 10 кар'єрів глибиною до 300 м кожний і 26 шахт з 65 розвіданих з максимальною глибиною 1125 м. Багаті на залізо руди розробляються шахтним способом, бідні - відкритим. Басейн характерний значним по­рушенням порід та розвитком техногенної тріщинуватості, що спричиняє підтоплення на гірничих виробітках, ускладнює умови видобутку і заго­стрює вкрай* напружену екологічну ситуацію.

У Білозерсько-Конкському басейні поклади залізної руди на 45 км простягаються уздовж лівого берега Дніпра в Запорізькій області, про­мислові запаси її становлять 0,7 млрд. т, загальні - 2,5 млрд. т.

Керченський залізорудний басейн містить 1,8 млрд. т залізних руд, з них промислових - 1 млрд. т. Руди містять 30-40% металу і залягають неглибоко від поверхні. Руйнування міжгалузевих зв'язків призвело до тимчасової консервації басейну в середині 90-х років.

Приазовський залізорудний район об'єднує кілька родовищ, серед яких найбільші - Базавлуцьке та Гуляйпільське. Він розглядається як першочергова резервна база сировини. Локальні осередки родовищ за­лізних руд є в Харківській (Вовчанське) та в Донецькій (Мангуське) об­ластях.

З чорних металів другим за значенням є марганець. Загальні його за­паси 3,5 млрд. т, промислові - 2,3 млрд. т, Україна забезпечує 32% його світового видобутку. У Нікопольському марганцеворудному басейні ви­діляються Нікопольський, Інгулецько-Дніпровський та Великотокмаць-кий райони. В останньому сконцентровано 1,4 млрд. т руди. Залягає вона горизонтальними пластами на глибині 15-170 м, що сприяє відкритому її видобутку. Вміст у ній чистого металу 27-28%. Марганцеві руди є також у Побузькому, Донецькому й Покутському марганцеворудних районах.

До чорних металів належить також хром, руди якого є в Побужжі (прогнозні запаси 2,6 млн. т), а зосереджені переважно в Капітанівсько-му родовищі.

Рівень розвитку кольорової металургії в Україні зумовлений низьким забезпеченням її території рудами кольорових металів. Запаси руд із вміс­том нікелю 3-5% зосереджені в 10 родовищах двох груп - Побузькій (6 родовищ, з яких сьогодні експлуатується Деренюське) та Дніпропетров­ській (Нове, Тернівське, Девладівське). Руди розробляються відкритим способом.

Алюмінієва сировина залягає у вигляді бокситів (Високопільське ро­довище), алунутів (Берегівське, Беганське, Лопошнянське) і нефелінів (Приазов'я), але експлуатується з них тільки Високопільське. Ртутні ру-Ди розробляються на Микитівському родовищі, тут є також запаси сурми.

84

Національно економіка

Родовища титанових руд відомі в Житомирській (Іранське родовище) і Дніпропетровській (Самотканське родовище) областях. Поліметалеві ру­ди виявлено в Берегівському й Беганському родовищах на Закарпатті, у Вінницькій та Луганській областях. Мідні руди є в Донецькій області (бі­ля Артемівська), Рахівському масиві в Карпатах та в Запорізькій області. Перспективними є поклади самородної міді в Рівненській, Волинській і Хмельницькій областях. Молібден виявлено в середньому Придніпров'ї, Побужжі, вольфрам - на Кіровоградщині, олово - у Приазов'ї, ванадій - у Житомирській області.

Знайдені в Україні і запаси золотої руди. Основні її запаси зосередже­ні в Кіровоградській, Дніпропетровській, Житомирській, Черкаській, Лу­ганській, Донецькій областях та в Мужіївському (Закарпатська область) родовищі. Останніми роками запаси золота виявлено на півночі Одеської області. В цілому відкрито 236 родовищ золота.

Вогнетривкі глини в Україні містяться в кількох основних групах ро­довищ - Часів'ярське, Новоселівське, Новорайське (Донецька область), Полозьке (Запорізька), Озернянське (Черкаська), Павлоградське і П'яти-хатське (Дніпропетровщина).

Близько 4/5 усіх покладів доломітів зосереджено в межах металур­гійних баз (Криворізьке, Оленівське, Новотрощьке, Ямське), вогнетри­вів — у межах Кіровоградської, Запорізької і Дніпропетровської облас­тей (Правдинське, Веселівське). Флюсові вапняки виявлено більш як у 20 родовищах, найбільші з них Оленівське, Каракубське, Новотроїцьке. Формувальні піски (Часів Яр, Горохівське, Бантишівське) і глини (Горб-ківське на Закарпатті, Пижівське в Хмельницькій області) використову­ються в ливарній справі та інших галузях.

Самородну сірку видобувають у Роздольському та Новояворівському родовищах. Вміст корисної речовини в ній становить 30%. Руда залягає на глибині до 50 м і розробляється відкритим способом. її запаси повніс­тю забезпечують потреби України й навіть дають можливість експорту­вати, хоча з точки зору екологічної безпеки слід зменшити масштаби її видобутку.

Загальні промислові запаси кам'яної солі перевищують 16 млрд. т, а основні родовища її розміщені в Донбасі (Артемівськ, Слов'янськ), За­карпатті (Солотвине), Прикарпатті (Болехівське, Долинське, Дрогобиць­ке), на Харківщині (Єфремівське) та у Присивашші (Генічеське, Східно-сиваське, Сасик-Сиваське). Калійні солі видобувають як шахтним, так і відкритим способом у Калуш-Голинському родовищі й Стебницькій гру­пі родовищ. Глибина залягання рудних тіл 200-300 м.

Графіт виявлено в Петрівському і Водянському (Запорізька область), Старокримському (Донецька) родовищах, проте розробляється він лише у Завалівському родовищі (Кіровоградська область).

II. Характеристика економічного потенціалу національної економіки 85

Фосфорити відкриті й розробляються в Ізюмському (Харківська об­ласть), Кролевецькому (Сумська), Незвиському (Придністров'я), перспек­тивні апатитові утворення виявлено на Житомирщині та в Приазов'ї.

Україна багата на будівельну сировину. Базальти розробляються в Рів­ненській (Берестовицьке, Яноводолинське родовища), Донецькій (Волно-ваське), Дніпропетровській (Криворізьке) областях, мармур - у Карпатах (Лугівське, Тереблянське), Криму (Мраморинське, Севастопольське).

Промислові запаси бутового каменю становлять 2 млрд. м³, муруваль-ного каменю - 375 млн. м³. Вапняки утворюють кілька ареалів - Придні­стровський, Кримський, Донбаський, а крейда і мергель - Волино-По-дільський, Сумський та Східний (Луганська, Харківська, Донецька об­ласті) ареали.

Найбільші родовища бентонітів -Черкаське, Камиш-Бурунське родо­вища. Промислові запаси скляних пісків -120 тис. т. Вони містяться більш як у 20 родовищах (найбільші Авдіївське, Новоселівське, Глібівське).

У Волинській і Рівненській областях, Приазов'ї та Кривому Розі є за­паси напівдорогоцінних каменів. Трапляються берил, топаз, бурштин, аметист, агат, яшма, гірський кришталь.

Слід зазначити, що Україна має великі можливості для експорту заліз­ної руди, марганцю, титану, сірки, калієвих солей та іншої сировини.

Водні ресурси. Водні ресурси знаходять застосування в енергетичній галузі, є джерелом виробничого й побутового водопостачання, а також простором розміщення підприємств та шляхів водного транспорту. Рі­вень забезпеченості більшої частини України водними ресурсами є не­достатнім і визначається формуванням річкового стоку, наявністю озер, боліт, штучних водоймищ, підземних та морських вод.

Водні ресурси України становлять 209,8 км³, причому формується в її межах лише 25%, решта - надходить з Російської Федерації, Білорусі, Румунії. Об'єм підземних вод - 7 км³, а в господарстві використовується 1 млрд. м³ морської води.

Балансові запаси річкового стоку країни становлять (без Дунаю) 87,1 км³. Водні ресурси зосереджені здебільшого (58%) у басейні Дунаю за річної потреби лише 5% обсягу використання води у країні в цілому. Ра­зом з тим, у Донбасі, Криворіжжі, Криму, де є значні водокористувачі, формується найменша кількість водних ресурсів, що зумовлює їх дефі­цит.

Більшість водоресурсних систем України є природно гостродефіцит­ними, а нерівномірність їх поширення на території стала еколого-ресурс-ним детермінантом подальшого розвитку господарства. Природний роз­поділ водних ресурсів не відповідає потребам водопостачання, а природна вододефіцитність території на фоні виснаження ресурсної бази створює систему факторів обмеження подальшого водогосподарського розвитку.

86

Національна економіка

Водні ресурси України формуються переважно за рахунок стоку річок Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, Тиси. Значна час­тина річкового стоку є транзитною з територій суміжних держав. Сумар­ний річковий стік (без урахування стоку р. Дунаю) у середній за водністю рік становить 87,1 млрд. м\ а в розрахунковий маловодний - 55,9 млрд. м³, у т. ч. транзитний стік з територій Росії і Білорусі - відповідно 34,7 і 24,2 млрд. м³. Майже 65% річкового стоку припадає на басейн Дніпра, 11% - Дністра, 4% - Сіверського Дінця, 3,5% - Південного Бугу. Навіть з урахуванням підземних вод питома водозабезпеченість на 1 км² території і на душу населення дуже низька.

В Україні показники природної водозабезпеченості є одними з най­нижчих у Європі з розрахунку на одного жителя та одиницю площі. Пи­тома забезпеченість населення України річковим стоком з розрахунку на 1 людину становить майже 1 тис. м³/рік. Аналогічні показники для розви­нених країн становлять, відповідно: у Швеції - 2,5 тис. м³ на рік, Англії -5, Франції - 3,5, Німеччині - до 2,5, США - 6,8, Канаді - 219 тис. м³/рік.

Майже 11 км³ води акумулюють 3 тис. озер, у т. ч. 2,5 км³ прісної; 80 водосховищ і 20 тис. ставків мають запас води 24 км³. Найбільші озера й лимани розташовані на Поліссі, в басейні Дунаю, на узбережжях Чор­ного та Азовського морів, у Криму. Штучні водойми створено на Дніпрі, Південному Бузі, Сіверському Донці. Вони займають територію понад 7 тис. км³ (саме таку площу орних земель і сіножатей було вилучено в Україні із сільськогосподарського обороту).

Запаси підземних вод в Україні становлять майже 20 км³ і зосереджені переважно на півночі й заході країни. Глибина їх залягання коливається від 100 м на півночі до 600 м на півдні. Прогнозні ресурси сягають 61690 тис. м³/добу. Забезпеченість прогнозними ресурсами підземних вод по Україні перебуває на рівні 0,3-5,5, а в середньому становить 1,15 м³/добу на 1 людину. Всього розвідано 369 родовищ підземних вод на 999 ділян­ках із затвердженими експлуатаційними запасами 15760,2 тис. м³/добу, або 26% від їх загальної кількості.

Використовуються підземні води для задоволення різноманітних по­треб. У 11 з 27 адміністративних одиниць за їх рахунок забезпечується понад 50% потреб у господарській та питній воді. Водопостачання Льво­ва, Луганська, Тернополя, Хмельницького, Полтави повністю забезпе­чується підземними водами. Для решти обласних центрів цей показник близький до 50 % або перевищує цей показник, а у північних районах багато містечок і селищ забезпечують власні потреби тільки за рахунок підземних вод.

В Україні забір підземних вод становить 10287 тис. м³/добу. У тери­торіальному плані запаси їх збільшуються з півночі на південь, потреби водокористувачів і водозабір - у зворотному напрямку.

II. Характеристика економічного потенціалу національної економіки 87

Серед підземних вод особливо важливу роль відіграють мінеральні, зосереджені в 84 родовищах, з них 35 експлуатуються на повну потуж­ність. У Карпатах, Закарпатській області й на півострові Крим, у Крим­ських горах на глибині понад 500 м є термальні води, що в Україні ще недостатньо вивчені.

Довжина берегової лінії України становить майже 2 тис. км. В сучас­них умовах постає потреба в комплексному використанні природних ба­гатств Чорного й Азовського морів.

Велике значення для перспективного водопостачання міст прибереж­ної частини матимуть у майбутньому субмаринні запаси прісних вод в районі гирл Дніпра та Дністра. У лиманах моря є лікувальні грязі. Спри­ятливі кліматичні умови сприяють розвитку на узбережжі потужного са­наторного комплексу.

Лісові ресурси. Лісові ресурси відіграють важливу роль як у збере­женні навколишнього середовища, так і в господарській діяльності лю­дей. У свій час ліси були єдиним відомим людині видом палива. Зараз основним господарським призначенням лісів є сировинне забезпечення промисловості, де головним продуктом користування є деревина, тобто промислова сировина для деревообробної, целюлозно-паперової, лісохі­мічної промисловості. Помітну частину потенціалу лісових ресурсів ста­новлять недеревні ресурси лісу - технічна сировина, лікарська (для фар­мацевтики), кормова база тваринництва, продукти харчування.

Україна відноситься до країн з порівняно невисокою забезпеченістю лісом. Згідно з даними державного обліку лісів, площа земель лісового фонду становить 10,8 млн. га. Під лісовою рослинністю перебуває 9,4 млн. га.

Лісом покрито в середньому 15,6% території, у т. ч. на заході й півночі - 30-40%, у Карпатах - понад 40%, на Поліссі - 25,7%, у Криму - 10%, в степових зонах - 4%. Високопродуктивний деревостан мають 75% лі­сових площ. Загальні запаси деревної маси у лісах України становлять 17736,0 млн. м³. Середній запас деревини на 1 га вкритих лісом земель сягає 185 м³, в т. ч. запас деревини на 1 га стиглих і перестійних дерево-станів - 237 м³, середній приріст на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель-3,8 м³/рік.

Ліси першої групи становлять майже 56% від загальної площі земель лісового фонду, решта - ліси другої групи. Запаси хвойних порід ста­новлять 54% деревини, у т. ч. сосни — 35% (Полісся). Запаси деревини твердолистяних порід - до 40% (дуб - 22%, бук - 13%, граб - 2%). Серед листяних порід переважають береза, осика, вільха, липа, тополя. Неабия­ка роль лісу в заготівлі ягід, грибів, плодів, лікарських трав.

Лісосировинна база України практично виснажена. У структурі дерево-станів молодняки і середньовікові ліси становлять 76,1%, що є наслідком

88

Ноціоноята економіка

надмірних вирубок у минулому і неконтрольованості їх нині. Як результат

- частка пристигаючих цінних дубових, букових і соснових лісів у віковій структурі лісового фонду становить нині 7-8%, а за встановлених лісогос­ подарських норм тільки 20%.

Україна багата на біологічні ресурси, насамперед на цінні види рос­лин, у т. ч. лікарські. За 1075 видами рослин визнано такими, що мають лікувальну дію, з них 73 види - цінні лікарські рослини, 386 видів без­посередньо пов'язані з лісовими фітоценозами, 312 видів - типові пред­ставники безлісих угруповань. Нині українська фармацевтична індустрія використовує всього лише близько 40 видів рослин (до 1991 р. - до 170), що зумовлено не лише складним економічним станом галузі, а й скоро­ченням сировинної бази.

Природно-рекреаційні ресурси. Природно-рекреаційні ресурси ста­новлять собою особливий вид ресурсів, а саме - гармонійне просторо­ве поєднання земельних, водних, кліматичних, культурно-ландшафтних та гідромінеральних ресурсів, яке забезпечує в комплексі відновлення та розвиток життєвих сил людини, витрачених у процесі трудової діяльнос­ті, що слугує для регенерації здоров'я і підтримки працездатності насе­лення, а також для культурно-освітньої діяльності. До рекреаційних ре­сурсів відносять об'єкти і явища природного походження для відпочинку і туризму.

Загальна проща потенційно рекреаційних територій займає 7,2% те­риторії України (близько 4,4 млн. га), в т.ч. природоохоронних земель 2,2%. Майже в усіх областях України серед рекреаційних домінують са­наторно-курортні ресурси. Всесвітньовідомий своїми санаторно-курорт­ними умовами Південь України (Одеська, Херсонська, Миколаївська, До­нецька області і АР Крим). Унікальний за своїми можливостями Півден­ний берег Криму. Крім кліматичних ресурсів район багатий на ресурси грязей для організації лікувальних закладів.

Важливим за рекреаційними ресурсами є район Карпат з його спри­ятливими умовами для організації як літнього, так і зимового відпочин­ку. У Сваляві, Синяві, Усть-Чорній та інших місцевостях є мінеральні води. Особливо багата на них Львівська область* (Трускавець, Моршин, Східниця, Великий Любінь, Немирів). Лікувальні грязі є в с. Чорне Іва­но-Франківської та с. Конопківці Тернопільської областей. На межі Тер­нопільської та Хмельницької областей відкрито потужні запаси міне­ральних вод типу «Нафтуся» (Сатанів, Гусятин). З рекреаційною метою використовуються Шацькі озера (Західне Полісся).

У Хмельницькій, Вінницькій (Хмільник), Київській, Черкаській, Кі­ровоградській областях є запаси радонових, а в Полтавській (Миргород)

- хлоридно-натрієвих вод. Відомий своїми лікувальними можливостями Слов'яногорськ (Донецька область).