IV. Чинники розвитку ноціоиальноїекономіки 1 99

• створення і використання нових видів матеріалів, не існуючих у при­роді, із заздалегідь заданими властивостями;

• відкриття і застосування нових "високих технологій" (хімічних, біоло­гічних, лазерних тощо).

Застосування високих технологій підвищує технічний рівень і якість продукції, економічність виробництва, зменшує витрати праці, матеріалів і засобів виробництва в розрахунку на одиницю продукції. З'являється можливість направити додаткові ресурси для покращення якості життя членів суспільства. Однак, різні країни по різному ви­користовують цей чинник для забезпечення економічного зростання. Справа в тому, що можливості використання новітніх технологій ви­роби ицтва тісно пов'язані з науково-технічною політикою держави, її економічним потенціалом і вимагають відповідного фінансування цієї сфери.

Уже багато років в Україні не виділяється достатньо коштів на розви­ток науки, техніки та технологій, а наявні розробки та новинки не знахо­дять свого використання у господарській сфері.

Науково-технічний прогрес створює можливості для масового онов­лення науково-технічного потенціалу за рахунок нововведень, яке і стає основним чинником економічного зростання на сучасному етапі. Тому розвиток інноваційної сфери економіки є одним з основних завдань, що сприяє розширенню виробництва. Все це потребує проведення відповід­ної державної політики щодо підтримки та регулювання інноваційних процесів, структурних змін, розвитку науково-технічного та інтелекту­ального потенціалу.

Використання досягнень НТП обумовлює направленість впливу струк­турного факторанастворення прогресивної структури виробництва, підви­щення питомої ваги наукомістких галузей. В Україні частка промисловос­ті в загальній структурі інвестицій в основний капітал у 2005 р. становила 37,6 %, із них близько 40 % інвестицій здійснено в видобувну промисло­вість та виробництво і розподілення електроенергії, газу та води, а на новіт­ні галузі не вистачає коштів. У таких інноваційних секторах економіки, як машинобудування, частка виробництва машин та устаткування у 2004 р. складала лише 2,9 % загальних інвестицій в основний капітал в промис­ловості, що є надзвичайно низьким показником.

В умовах великомасштабного виробництва зростає значення такого фактора економічного зростання, як менеджмент. Сучасний менедж­мент підвищує ефективність використання усіх видів ресурсів, організо­вує раціональне сполучення факторів виробництва, забезпечує освоєння нових технологій, вирішує інші важливі функції технічного, економіко-організаційного, соціально-психологічного характеру, які сприяють еко­номічному зростанню.

200

Національна економіка

IV. Чинники розвитку національної економіки

201

Чинники економічного зростання взаємозалежні і часто взаємо­пов'язані. Так, наприклад, неповне залучення трудових ресурсів при­зводить до зменшення обсягів виробництва та нагромадження капіталу, а низькі обсяги інвестицій не сприяють досягненню повної зайнятості населення.

Вищеназвані фактори визначають можливості зростання з боку ви­робництва. Існують такі фактори і зі сторони споживання. Ринковий механізм включає в себе не тільки елементи пропозиції, але й попиту, зв'язок між якими опосередкований ринком. І хоча попит визначається пропозицією, сама динаміка сукупного попиту виступає активним факто­ром економічного зростання. У зв'язку з цим виділяються фактори, що належать до сукупного попиту.

Вплив фактора попиту проявляється в певному рівні сукупних ви­датків споживачів. Попит формується доходами громадян, які викорис­товуються для споживання, державними витратами, а також попитом на капіталовкладення, що направляються на інвестиції.

Запити споживачів є стимулом для розвитку підприємств та повнішо­го використання наявних ресурсів. Незавантаження виробничих потуж­ностей сповільнює економічне зростання, оскільки спостерігається недо-виробництво продукції. Забезпечення повного використання збільшених обсягів усіх ресурсів потребує підвищення загального рівня сукупного попиту та окремих його видів.

Економічне зростання в значній мірі залежить від факторів розпо­ділу, оскільки дії в цій сфері відображають елементи раціоналізму та справедливості відносин у суспільстві та в значній мірі впливають на трудову діяльність його членів. Ці фактори проявляють свій вплив як в сфері постачання, так і в сфері виробництва. В умовах недостатності ресурсів економічна політика має бути націлена на найекономніше їх використання з метою виробництва найважливіших для суспільства то­варів і послуг.

Суспільний процес відтворення, як правило, відбувається на розши­реній основі, коли частина доходів направляється на розширення загаль­ного випуску продукції. Для розширення цих можливостей необхідним стає такий розподіл зростаючих обсягів ресурсів та доходів, який би оптимізував кількість затрачених активів з кількістю корисної для сус­пільства продукції. Така розподільча діяльність стає певним чинником подальшого економічного зростання.

Господарський комплекс України раніше був зорієнтований на важку промисловість, добувні галузі та воєнний комплекс і характеризувався низьким рівнем виробництва продуктів споживання. Структура економі­ки України характеризується високою часткою сировинних галузей про­мисловості та високою матеріаломісткістю промислового виробництва.

Так, у 2004 р. частка матеріальних витрат складала понад 68 % загальних витрат, а в обробній промисловості -79,0 %.

Актуальною є проблема переорієнтації економіки на більш збалансо­ване виробництво засобів виробництва та предметів споживання. Про­ведення структурних перетворень в економіці набуває важливого зна­чення для економічного поступу України. А структурна перебудова ви­ступає одним з головних факторів зростання економіки нашої країни.

Значною мірою забезпечення економічного зростання залежить від правильного визначення пріоритетів у державі взагалі і, зокрема, в час­тині проведення бюджетної політики при направленні коштів бюдже­ту в окремі галузі та сфери. Визначальним тут є фінансова підтримка новітніх галузей економіки, науково-дослідних і дослідно-конструк­торських робіт за фундаментальними напрямками розвитку науки та технології.

Деякі фактори мають значний вплив на розвиток виробництва, але важко піддаються кількісній оцінці, зокрема, кліматичні умови, соціаль­на, культурна, політична атмосфера, релігійні відносини та національні традиції, соціально-психологічний клімат тощо. Ці фактори відносять­ся до нематеріальних і мають якісний характер. Вони здійснюють зо­внішній вплив на суб'єкти господарської діяльності. Ці нематеріальні фактори можна представити такими групами: інституційні, політичні, соціальні, культурні та релігійні.

Інституційний чинник впливу на економічне зростання є чи не найвагомішим. Як правило, від діючого порядку в країні, чинного за­конодавства, прийнятих процедур створення чи припинення діяльності підприємств, інших правил ведення бізнесу залежить і формується від­повідна підприємницька атмосфера, дружнє, байдуже чи агресивне зо­внішнє середовище. Державні важелі впливу, як то податкова, кредитна, бюджетна, валютна та інші складові економічної політики, або стимулю­ють та сприяють економічному зростанню, або навпаки - створюють пе­решкоди та стримують його. Особливо негативний вплив для розвитку економіки мають такі явища, як корупція, хабарництво і здирництво, які погіршують умови для підприємницької та інвестиційної діяльності. Низька правова культура, неповага до закону чи пряме невиконання за­конодавчих положень щодо регулювання економічних відносин свідчать про недостатній розвиток громадянського суспільства, що не сприяє йо­го економічному розвитку.

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин велика роль такого явища як підприємництво. Дія цього фактора безпосередньо залежить від створення в країні умов для розвитку середнього та малого бізнесу, формування в суспільстві середнього класу, виховання в індивідів під­приємницького духу, збільшення кількості власників.

202

Національна економіка

Економічне зростання залежить від політичного режиму держави. Іс­торія свідчить, що демократичні країни, які забезпечують гарантії прав власності, мають більш впорядковані та цивілізовані принципи, відноси­ни, процедури діяльності суб'єктів господарювання, що стимулює при­скорення розвитку їх економіки. І, навпаки, у країнах з недемократични­ми, неправовими режимами панує невпевненість та невизначеність від­носин в економічній, правовій, соціальній та інших сферах, що гальмує їх розвиток.

Значний вплив на економічне зростання має соціальна, культурна і політична атмосфера, що склалася в країні. У країнах з високим рівнем розвитку культури, віковими традиціями, національною згуртованістю населення, панує позитивна атмосфера для діяльності бізнесу. Існує усві­домлення громадської думки про роль та значення економічного зрос­тання, яке розглядається як бажана соціальна мета. Всі види діяльності, які сприяють матеріальному успіху, належать до престижних. Достатні матеріальні та моральні стимули, визнання в суспільстві, повага оточу­ючих створює атмосферу задоволення та гордості за виконувану роботу у членів суспільства. Праця стає для особи благом, а не покаранням чи "виправними роботами" за проступки. Виникає важливий чинник еконо­мічного зростання у вигляді позитивного та добросовісного ставлення до праці, що підвищує її продуктивність.

Вагомим чинником, який може впливати на виробництво та еконо­мічне зростання, є пануючі релігійні звичаї і обряди, які можуть суттєво обмежувати тривалість робочого дня або робочого року. При цьому на здійснення різних релігійних церемоній можуть направлятися значні ре­сурси.

Можна виділити фактори, які не залежать від національної політики, такі як існуючий міжнародний поділ праці, розвиток транснаціональних компаній, глобалізація тощо. За умови відкритості економік ці трансна­ціональні компанії сприяють переливанню капіталів і впровадженню но­вих технологій в менш розвинутих країнах, прогресу в організації праці та в управлінні.

Досить суттєвими можуть бути такі чинники економічного зростання як політика відкритості економіки, макроекономічна стабільність, забез­печення використання нових технологій.

Разом з тим, існує цілий ряд факторів, які протидіють процесу еконо­мічного зростання. До них можна віднести:

• низький рівень доходів населення, що обмежує його попит;

• низька норма нагромадження підприємств, що знижує їх інвестиційні можливості;

• нестабільна соціально-політична атмосфера у країні;

• вичерпування природних ресурсів;