VI. Програмування та прогнозування національної економіки 281

6.3. Прогноз та прогнозування національної економіки

Використання прогнозів національної економіки стає дедалі інтен-сивнішим, починаючи з 1960-х рр. У США недержавні організації роз­робляли прогнози, засновані на моделі Уортона, з 1963 р.; у Великій Бри­танії Лондонська школа бізнесу моделює економіку з 1966 р. У наступні роки кількість прогнозів, які базуються на макроекономічних моделях, значно зросла. Уже в 1988 р. у Великій Британії нараховувалося понад 100 установ, які займалися макроекономічними прогнозами. Значна кількість детальних описів багатьох прогнозів не публікується з причин комерційної таємниці.

Прогнози національної економіки потрібні уряду, суб'єктам про­мислової та фінансової діяльності. Наприклад, річний бюджет потребує оцінки майбутніх доходів (включаючи прибутковий податок, податок на додану вартість, податок з обороту, акцизний збір та ін.) і майбутніх ви­трат (включаючи допомогу по безробіттю, державні пенсії, які підляга­ють індексуванню, витрати центральних і місцевих органів влади та ін.). Очевидно, що для планування бюджету серед інших даних необхідно мати оцінки майбутніх обсягів національного доходу, рівня безробіття, відсоткової ставки та цін. Також важливі дані про імпорт і експорт, що безпосередньо впливають на національний дохід і разом з грошовою та фінансовою політикою визначають рівень курсу національної валюти.

Для цілей планування розвитку національної економіки використову­ється система прогнозів, зокрема демографічних, соціальних, економіч­них, прогнозів науково-технічного прогресу, природних ресурсів та ін.

В усіх економічних системах прогноз є необхідною складовою части­ною процесу планування та розробки економічної політики. Він дає змогу окреслити контури й намітити результати економічного розвитку в плано­вому періоді на основі аналізу вихідних умов і очікуваних тенденцій гос­подарського розвитку, а також намірів уряду в галузі економічної політики й зовнішньоекономічної діяльності. Більшість наукових методів плануван­ня, які застосовуються в індикативних планах країн ринкової економіки, пов'язані з розробкою прогнозів. Прогнози, з одного боку, є обгрунтуван­ням соціально-економічних рішень, а з іншого - допоміжним засобом ви­значення планових показників у процесі розробки проектів планів. Ви­рішення фундаментальних проблем національної економіки, які стоять перед Україною, неможливе без науково обгрунтованих прогнозів.

Необхідність прогнозування викликана тим, що майбутнє невизначе-не й ефект багатьох рішень, які приймаються зараз у національній еко­номіці, протягом певного часу не відчувається. Тому точне передбачення майбутнього підвищує ефективність процесу прийняття рішень.

282

Націонольна економіка

Прогнози національної економіки можуть розроблятися державними та недержавними організаціями; у процесі прогнозування для перевірки реалістичності припущень чи здійснюваності попередньо оголошених цілей можуть проводитися відповідні консультації з організаціями та під­приємствами.

Прогнози економічних явищ і процесів розробляють у вигляді якіс­них характеристик розвитку (загальної характеристики тенденцій і очі­куваного характеру змін, а в найпростішому випадку - твердження про можливість або неможливість настання яких-небудь подій) і кількісних оцінок прогнозованих показників, а також їх величин. Правильність ви­хідних теоретичних передумов і методологічних основ прогнозу вирі­шальним чином впливає на його результати та можливість його практич­ного використання.

Прогноз (грец. рго§позІ5 - передбачення) - науково обґрунтоване су­дження, що дає випереджаючу інформацію про розвиток об'єкта у май­бутньому. •

Прогноз не слід ототожнювати з гіпотезою, прогноз порівняно з гіпо­тезою є більш визначеним, оскільки ґрунтується не лише на якісних, а й на кількісних параметрах, а, отже, дає змогу характеризувати майбутній стан об'єкта також кількісно. Прогноз відрізняється від гіпотези меншим ступенем невизначеності та більшою достовірністю. Водночас прогноз, як і гіпотеза, є ймовірним. ■ Процес формування прогнозу охоплює наступні етапи:

• формування інформаційної бази прогнозу;

• аналіз об'єкта прогнозу;

• аналіз зовнішнього середовища і його впливу на об'єкт прогнозу­вання;

• визначення прогнозної траєкторії об'єкта;

• прийняття рішень на підставі прогнозної інформації;

• оцінка якості прогнозу.

* Існує наступна класифікація прогнозів (див. рис. 6.3.1.):

1. За ступенем контролю:

• контрольовані (наприклад, прогноз інвестицій у національну економі­ку є контрольований з боку держави в особі Міністерства економіки);

• неконтрольований (наприклад, прогноз загального обсягу угод на фондовій біржі, у цьому випадку прогнозована величина є лише пе­редбаченням, а прогнозована зміна не підлягає безпосередньому конт­ролю).

2. За масштабом:

• мікропрогноз (окремого підприємства);

• галузевий;

• макропрогноз (національної економіки);