VI. Програмування та прогнозування національної економіки 2 "7 л

Для реалізації стратегічного напрямку розвитку національної еконо­міки слід розробляти та здійснювати комплексні програми, більш дина­мічно розвивати галузі, що визначають науково-технічний прогрес, забез­печують значний економічний ефект і розв'язання соціальних завдань.

^Програма - це інструкція, принцип, орієнтир руху, а не операційна розкладка діяльності економічних агентів.

Економічна програма - це система взаємопов'язаних і узгоджених заходів, план дій, спрямовані на досягнення єдиної мети, розв'язання од­нієї проблеми.

Державні цільові програми є обов'язковими як для звичайних агентів ринку, так і для державних органів управління.

Загалом програми поділяються на:

• національні;

• державні (міждержавні) (розробляються на довгострокову перспекти­ву (10-15 років); середньострокову перспективу від 3 до 5 років; та на наступний рік);

• галузеві (міжгалузеві);

• регіональні (відображають основні показники розвитку економіки ре­гіону, враховують показники роботи підприємств, розташованих на відповідній території незалежно від форм власності);

• цільові комплексні програми;

• надзвичайні (розробляються в критичних ситуаціях - стихійного ли­ха, в умовах кризи, масового безробіття, загрозливої інфляції. Вони, як правило, є короткостроковими, при їх реалізації вагоме місце за­ймають засоби адміністративного регулювання).

За характером дії програми поділяються на:

• спеціальні програми розвитку окремих галузей, секторів або райо­нів (Державна програма розвитку вугільної промисловості України, Програма розвитку транспортного комплексу України, Державна на­ціональна програма "Освіта, Україна XXI ст.);

• програми, що стосуються загальнонаціональних проблем (Державна програма зайнятості населення, Державна програма захисту населення);

• програми діяльності державних економічних органів (Державна прог­рама приватизації, Програма дій Уряду, Державна програма підтрим­ки підприємництва, Державна програма приватизації тощо);

• програми досягнення економічної рівноваги - програми стабілізації (Програма надзвичайних заходів стабілізації економіки України та ви­ходу її з кризового стану);

• фінансові програми (Програма боротьби з інфляцією);

• регіональні програми, що передбачають освоєння нових районів, при­родних багатств, перетворення економіки вже сформованих районів (Програма розвитку Карпатського регіону на 1994-2000 та ін).

272

Національна економіка

За рівнем порушуваних проблем розрізняють такі програми:

• широкомасштабні комплексні програми (Комплексна програма НТП в національній економіці, програма вирішення найважливіших соціаль­них потреб);

• програми соціально-економічного розвитку (житлова програма);

• вузькі науково-технічні програми.

Вивчення конкретних програм свідчить, що є суттєві відмінності у формах виконання їх втілення. Ці відмінності залежать від масштабу і сфери дії програм, ступеня залучення державного і приватного секторів, характеру економічних та адміністративно-правових зв'язків.

Щодо економічних програм України, то їх основними структурни­ми елементами є докорінна перебудова відносин економічної власності, створення стабільних та ефективних стимулів до праці, структурна пере­будова народного господарства, аграрна реформа і створення ефективно­го продовольчого комплексу з метою забезпечення продовольчої безпеки, зовнішньоекономічна діяльність, соціальна політика та ін.

Істотним недоліком практики державного програмування в Україні була надмірна кількість програм за недостатнього їх фінансування.

'Програмування (нім. рго§гаттіегеп - складати програму) - одна з форм регулювання економіки.

і Суть програмування полягає в аналізі стану національної економіки, виявленні проблем, які не можуть вирішити ринкові механізми, розробці та реалізації окремих економічних програм.

Програмування може бути успішним лише за умов дотримання цен­тралізованого підходу до розробки, управління та реалізації масштабних народногосподарських програм.

Головним завданням програмування є підтримка економічної рів­новаги, вплив на якісне перетворення економіки, стимулювання її роз­витку.

Мета державного програмування - досягнення прийнятного для держави варіанта розвитку національної економіки.

Програмування як форма впливу на економіку має деякі особливості порівняно з іншими формами і видами впливу на економіку:

• воно є способом втручання держави в економіку (але втручання дер­жави в економіку не ліквідує стихійності ринкових перетворень, а ли­ше коректує цей процес);

• виступає елементом сучасної ринкової організації економіки (держа­ва орієнтує агентів ринку у поведінці, та забезпечує їхню самостій­ність);

• в основі програмування - структурне динамічне регулювання;

• програмування як форма впливу на економіку є системним і комп­лексним явищем.