4.1. Економічне зростання як категорія національної економіки

У найзагальнішому вигляді розвиток визначається як необоротна, спрямована, якісна, закономірна зміна об'єктів будь-якої природи. Роз­виток - це рух, який призводить не лише до кількісних змін, а й поро­джує нову якість. Спрямованість розвитку характеризує його векторний характер. Розвиток породжується внутрішніми причинами, які відпові­дають природі об'єкта, а не суто зовнішніми обставинами, хоча й ма­ють значний вплив на нього. Однак, рушійна сила розвитку будь-якого об'єкта лежить всередині нього самого. Причиною розвитку є внутрішні суперечності об'єкта.

За характером та швидкістю змін розрізняють два протилежних різно­види розвитку - еволюція і революція.

Еволюція - вид розвитку з поступовим характером змін.

Революція - стрімкий вид розвитку із раптовим переходом у нову якість. Ці види розвитку відрізняються механізмами дії закону переходу кількісних змін у якісні.

За направленістю виділяють два напрями процесів розвитку - прогре­сивний та регресивний.

Прогрес - це рух об'єкта, що розвивається, уперед, по висхідній тра­єкторії, від нижчого до вищого, від гіршого до кращого, від менш доско­налого до більш досконалого.

Регрес - рух об'єкта назад, по нисхідній траєкторії, від вищого до нижчого, від кращого до гіршого, його деградація.

Динаміка економічних процесів проявляється в різних напрямах ру­ху - розвитку чи занепаду, які, в свою чергу, можуть мати різні форми.

Економічний розвиток - це перехід від одного стану економіки до іншого, який характеризується розширенням виробництва нових товарів

176

Національно економіка

IV. Чинники розвитку національної економіки

177

і послуг з використанням нових технологій. Економічний розвиток є ба-гатофакторним процесом, який відображає зміни в усіх сферах господар­ського життя країни.

Для оцінки цього рівня використовують систему показників, яка вклю­чає:

• валовий внутрішній продукт на душу населення;

• показники ефективності функціонування економіки, що обчислюють­ся на базі ВВП;

• виробництво основних видів продукції на душу населення;

• рівень та якість життя населення.

Інтегральним показником економічного розвитку є індекс людського розвитку. Цей показник розраховується як середньозважена величина від індексів чотирьох показників - очікуваної тривалості життя, рівня гра­мотності дорослого населення, рівня охоплення населення початковою, середньою та вищою освітою, рівня виробництва реального ВВП на ду­шу населення із врахуванням купівельної спроможності.

Співставлення індексу людського розвитку кожної країни із світовими показниками дає можливість визначити її порівняльний індекс та місце. Якщо цей індекс менший за 0,5, то країна має низький рівень людського розвитку; від 0,5 до 0,8 - середній рівень; 0,8 і більше - високий. Украї­на за індексом людського розвитку (менше 0,8) входить до першої сотні країн світу.

Згідно «Звіту ООН про людський розвиток - 2005», Україна переміс­тилася з 70-го в 2004 р. на 78-е місце в 2005 р., посівши місце між Са­удівською Аравією та Перу. У цей же час найкраща за цим показником пострадянська країна - Естонія - посідає 38 місце у світі, Росія - 62, Бі­лорусь - 67. Лідерами рейтингу у 2005 році стали Норвегія, Ісландія, Ав­стралія, Люксембург і Канада.

Однією з форм розвитку є економічне зростання, яке має позитивну динаміку. Воно не тотожне економічному розвитку. Економічне зростан­ня є частковим випадком розвитку, може мати різний кількісний та якіс­ний характер змін. Категорії розвитку та економічного зростання спів­відносяться як загальне і часткове. Поняття розвитку є більш ширшим та змістовнішим, оскільки характеризує здатність підвищувати якість життя за рахунок сукупності факторів, в тому числі і економічного зростання.

Економічне зростання може відбуватися і без економічного розвитку, але економічний розвиток неможливий без економічного зростання.

Проблема економічного зростання є найважливішою проблемою еко­номічної теорії та практики на сучасному етапі.

Категорію економічного зростання досліджували економісти ще в ХУШ-ХГХ ст. (Ж.Б.Сей, І. фон Тюнен та ін.), а в кінці 30-х років XX ст. вивчення цієї проблеми виділилось в окремий напрямок.

Основоположниками теорії зростання вважаються американський економіст Е.Домар і англієць Р.Харрод. Вивчення цього процесу у сучас­ній економічній теорії проходить за трьома основними напрямами.

Перший напрям - це неокласичні теорії зростання, в основі яких ле­жать положення про ринкову саморегуляцію, розроблені А.Маршаллом і Л.Вальрасом. Провідним ідеологом цього напряму сьогодні вважають М.Фрідмена.

Другий напрям - це неокейнсіанські теорії, які поєднують декілька течій (Д.Тобін, О.Сімомура, С.Фудзіно).

Третій напрям спирається на праці К.Маркса, Й.Шумпетера, Дж.Ст. Мілля.

У представників усіх напрямів немає чітких меж між теоріями зрос­тання і теоріями рівноваги циклів і криз, проблемами відтворення, теорії і практики державного регулювання, що відображає зв'язок економічного зростання з багатьма іншими процесами економічного розвитку.

На сьогодні не існує єдиного тлумачення категорії економічного зрос­тання. Суть економічного зростання визначається по-різному. Одні вчені визначають економічне зростання як збільшення загального обсягу вало­вого національного продукту за певний період або як збільшення чистого національного продукту на душу населення. Інші дослідники вважають, що економічне зростання має місце тоді, коли разом із збільшенням насе­лення відбувається аналогічне за темпами зростання національного доходу. Деякі економісти ототожнюють економічне зростання з розвитком еконо­міки взагалі (зростання продуктивних сил, суспільного продукту, добро­буту населення тощо). Однак переважає думка, що економічне зростання - це такий економічний розвиток, коли протягом певного періоду кількісно і якісно зростає суспільне виробництво.

Деякі трактування категорії "економічне зростання" наведено на рис.4.1.1.

Економічне зростання національної економіки - це такий її розвиток, який призводить до збільшення реального національного доходу за певний період. Тому досягнення певного рівня економічного зростання є однією з головних макроекономічних цілей держави.

Ефективність будь-якої системи господарювання можна оцінювати на основі характеристик економічного зростання. Воно проявляється у збільшенні потенційного і реального обсягів продукції, доходу та багат­ства нації. Економічне зростання має певні якісні та кількісні характе­ристики. Його якісний характер відображає реальний приріст сукупнос­ті споживчих вартостей та їх відповідність суспільним потребам. Кіль­кісний характер економічного зростання знаходить свій вираз у рівнях та темпах розвитку національного господарства.

Зміст категорії економічного зростання можна виразити через оцінку змін основних макроекономічних показників.

178

Національна економіка