VII. Теоретичні осноїн полого розкитку національної економіки

313

що дасть змогу уникнути загрози екологічної катастрофи. Вони підкрес­люють, що функціонування сучасного суспільства повинне відповідати вимогам екологічних законів, що необхідна активізація інвестиційно-ін­новаційної діяльності взагалі і в природоохоронну діяльність зокрема.

У світі відбувається переосмислення ролі людини в природі, першо­джерел існування людства. Все живе обов'язково повинно бути пристосо­ване до умов, у яких воно існує. Спроби змінити природні умови можуть призвести до незворотніх негативних наслідків. Щоб вижити, людство по­винне синхронізувати свою діяльність з природними процесами, які зараз відбуваються, і діяти в допустимих межах. Важливо дотримуватися розум­ної міри в своїх потребах, а не безмежно їх розширювати, екологізувати свою діяльність і існування. При цьому слід поставити три основні цілі:

• переорієнтацію на еколого-економічний світогляд;

• усвідомлення, що життя може існувати лише виключно у формі цілого;

• направлення всієї діяльності людей на економію природних ресурсів.

Реалізація таких цілей може відбуватися в декілька етапів.

Перший етап має вирішити завдання виявлення всієї сукупності за­конів природи. На другому необхідно сформувати цілісне уявлення про життєдіяльність людини. Третій етап пов'язаний з перевіркою відповід­ності конкретних результатів діяльності системі законів природи і сус­пільства та проведенням відповідних коригуючих впливів.

Важливо відзначити, що потреби, які має задовільнити сталий роз­виток, характеризуються різноманітністю і є різними в різних країнах. Спільними для всіх виступають проблеми забезпечення водою та про­дуктами харчування, енергією та основними ресурсами, задоволення по­треб в охороні здоров'я та навколишнього середовища. На 55 сесії ООН в 2000 році було виділено три основних цілі, які мають бути забезпечені в кожній країні:

• подолання бідності;

• подолання страху;

• забезпечення майбутнього.

Це обумовлюється існуючою ситуацією та її тенденціями. Адже по­лярність між бідними та багатими країнами зростає. Так, за показником середнього прибутку між 20 найбагатшими країнами і 20 найбіднішими країнами світу розрив досягає 37 разів, причому це співвідношення зрос­ло удвічі за останні 40 років. В світі ще 1,2 млрд. чол. витрачають на своє прожиття до 1 дол. в день, хоча ця кількість скорочується приблизно на 1 % в рік. Більш ніж 1 млрд. чол. не мають повноцінного доступу до питної води, а 2 млрд. чол. не мають доступу до санітарних послуг. На фоні не­задовільних соціальних умов у бідних країнах виникають громадянські конфлікти. Відбувається погіршення екологічних умов. Четверта части­на придатних для сільського господарства земель постійно деградують.

Кожне десятиліття вирубується 5% тропічних лісів, що погіршує кліма­тичні умови в світі.

Сукупність цих та інших факторів стає загрозою для існування люд­ства. Виникає нагальна потреба у проведенні соціальних, екологічних та економічних перетворень. Тому шлях сталого економічного розвитку стає реальним та перспективним.

Умови досягнення сталого розвитку. ООН виступає основною ру­шійною силою сталого розвитку в світовому масштабі. Величезну про­пагандистську роботу щодо потреби переходу окремих країн до збалан­сованого розвитку, виконання цілей та завдань "Порядок денний на XXI століття" проводять міжнародні організації системи ООН, а Економічна та Соціальна Рада стала керівним органом, яка координує роботу всіх міжнародних організацій з цього питання.

Поступ на шляху сталого розвитку світовими організаціями оціню­ється як такий, що відбувається, однак меншими темпами, ніж очікува­лось. Особливо важким виявилось питання інтеграції економічних, соці­альних та екологічних цілей та долання опору сил, які є визначальними в цих сферах.

Сталий розвиток можливий за умов належного розвитку демократії. Участь громадянського суспільства в забезпеченні сталого розвитку є не­обхідною та очевидною умовою його здійснення. Це стає можливим на певному етапі демократизації суспільних відносин в соціальній, економіч­ній та екологічних сферах. Тільки тоді уряд, бізнес та громадяни стають повноцінними та повноправними учасниками процесу сталого розвитку. За таких умов можливе зближення та узгодження інтересів учасників роз­витку і вироблення єдиної національної політики. Складність полягає в тому, що виникає потреба узгодити інтереси учасників у всіх головних сферах функціонування суспільства. Ініціатива в цьому питанні має вихо­дити з боку уряду, тобто політичної влади, а основна відповідальність за покращення життєвого рівня та навколишнього середовища покладається на бізнес, тобто економічну владу. Такий інтегрований підхід вимагає на­явності політичної волі, рішучості та наполегливості всіх учасників.

Всі основні рішення уряду, що зачіпають інтереси значної кількості населення, вимагають узгодженості та підзвітності. Досягнення узгодже­ності інтересів потребує переосмислення всіх рішень, явищ та процесів, Що відбуваються у суспільстві.

Концепція сталого розвитку здійснює значний вплив на методологію визначення проблем та їх розвиток, розгляд їх з позиції взаємозв'язку, вза­ємодії та взаємозумовленості окремих складових, які забезпечують еко­номічне зростання, охорону навколишнього середовища та соціальний прогрес. Аналогічний підхід має бути витриманий і до узгодження ло­кальних, регіональних, національних та міжнародних інтересів. Сталий

314 ■ Національна економіко

розвиток як глобальне явище сприяє та обумовлює взаємозалежності сві­тових факторів в усіх функціональних сферах діяльності.

Зростаюча глобалізація, передумови її прояву у вигляді концентрації капіталу, демократизації політичних режимів та політичної влади, лі­бералізації торгівлі, поширення технологічних інновацій, розширення масштабів інформатизації тощо чинять значний вплив на процеси ста­лого розвитку в усіх країнах. Ці явища призводять до підвищення рівнів економічних, соціальних та екологічних стандартів, вироблення єдиних прийнятних критеріїв розвитку в цілому і за окремими сферами.

Для забезпечення сталого розвитку необхідно створити певні умови та зосередитись на певних напрямках діяльності.

Перш за все, необхідне широке залучення у виробництво та побут наукових та технологічних інновацій, оскільки досягнення науково-тех­нічного прогресу є рушійною силою сталого розвитку. Використання сві­тових досягнень та досвіду сприяє стійкому розвитку економіки та зрос­танню дохідності виробництва.

По-друге, важливе значення має збільшення інвестицій в соціальну та екологічну сфери, оскільки це забезпечує підвищення соціального та екологічного потенціалу держави, покращує умови життя населення.

По-третє, об'єктом пильної уваги має стати демографічна ситуація в країні, яка в силу різних причин несе потенційні та реальні загрози ста­лому розвитку через скорочення працездатного населення. Необхідні сер­йозні державні заходи, які б спочатку стабілізували негативні тенденції та забезпечили природний приріст населення. Зростання зайнятості, підви­щення продуктивності праці є важливими факторами сталого розвитку.

Характеристики концепції сталого розвитку. Концепція сталого розвитку передбачає задоволення поточних потреб нинішнього поко­ління без посягань на потреби та можливості майбутніх поколінь. Усві­домлення необхідності змін орієнтирів суспільного розвитку перш за все пов'язувалося з турботою про проблеми наступних поколінь людей.

Концепція сталого розвитку знаходиться в стадії розвитку. На сьогод­ні можна виділити деякі її характеристики:

• потреба рівності та справедливості в забезпеченні прав на розвиток, з одного боку - щодо теперішніх та майбутніх поколінь, а з другого боку - між багатими та бідними вже сьогодні;

• використання перспективного підходу до програм розвитку;

• побудова моделей та програм розвитку на основі системного підходу як до цілого, так і складових частин;

• розуміння значущості, взаємозв'язку та взаємозалежності усіх рівнів сталого розвитку від локального до міжнародного;

• усвідомлення значення свого вкладу у вирішення проблем виживання та в безпеку глобального розвитку.

уіЬ Теоретичні основи сталого розвитку національної економіки 315

Сталий розвиток в сучасних умовах вимагає глобальної солідарності, глобальної інтеграції, синхронізації та координації розвитку національ­них економік та секторів різних країн на локальних та міжнародних рів­нях.

Забезпечення справедливості в розвитку означає наявність можливос­ті в країни враховувати власні політичні, соціальні та культурні цінності та визнавати право інших держав на це ж саме.

Сучасний розвиток характеризується значним динамізмом. В цих умо­вах важливим стає принцип обережності та стриманості, який має вико­ристовуватись тоді, коли з'являється певна загроза людині чи природі в процесі здійснення певних дій щодо реалізації програм розвитку.

Сталий розвиток має характеризуватися певними параметрами стій­кості, які б забезпечували життєдіяльність людей, суспільства, екосистем протягом тривалого часу як єдиної системи, а не тільки окремих її скла­дових. Це потребує введення нових критеріїв споживання ресурсів, що характеризують не валові показники, а питомі - в розрахунку на душу населення.

Сталий розвиток - динамічне поняття, яке характеризує зміни до кра­щого стану як в кількісному, так і в якісному плані. Сталий розвиток до­сягається в процесі еволюції економіки, суспільства та природи. Розви­ток, який наносить шкоду його учасникам або майбутнім поколінням, не можна вважати сталим.