V. Теорія регулювання національної економіки 253

• Між державою та соціально-культурними, екологічними та іншими органами, організаціями і установами - як відносини субсидіювання, дотацій, податкових пільг, інвестування і кредитування останніх, між-бюджетні відносини;

• Між державою і населенням щодо різних загальнодержавних та спе­ціальних виплат, що здійснюються з державного та місцевого бюдже­тів;

• Між бюджетними ланками зведеного бюджету держави;

• Відносини між підприємствами і кредитно-фінансовими установами;

• Між кредитно-фінансовими установами та державою.

Останні дві групи фінансових взаємовідносин тісно пов'язані з роз­витком та рівнем функціонування кредитно-фінансових установ націо­нальної економіки. До таких установ відносять: національний банк дер­жави, його відділення, мережа комерційних банківських установ, інвес­тиційні компанії та фонди, кредитні спілки тощо.

Усі вони під керівництвом єдиного центру в особі Національного банку держави реалізують фінансово-кредитну політику національної економіки. Так, Національний банк регулює емісію паперових грошей, впливає на валютний курс, встановлює позичковий банківський процент, надає кредити та визначає пріоритети у кредитній політиці інших фінан­сово-кредитних установ, випускає цінні папери, впливає на рух грошових потоків і заощаджень. Використання цих інструментів ДРЕ дозволяє дер­жаві протистояти інфляційним процесам, впливати на рівень інвестицій та інвестиційну активність, впливати на рівень виробництва, зайнятості, споживання, здійснювати вплив на курс цінних паперів, забезпечувати стабільність національної грошової одиниці тощо.

Існує кілька напрямків здійснення фінансово-кредитної політики дер­жави:

Кейнсіанський підхід - передбачає зміну кредитно-грошової політи­ки, що розгортається у сукупності заходів зі зміни резервів комерційних банків, процентної ставки та інвестиційної активності - мультиплікатив-на зміна номінального ЧНП (ВНП).

Монетарний підхід - зміна резервів комерційних банків визначає зміни у грошовій пропозиції та структурі сукупного попиту, що веде змі­ни номінального ЧНП (ВНП).

Крім того, сама політика може визначатись як політика дорогих чи дешевих грошей.

Політика дорогих грошей передбачається за умови загострення ін­фляційних процесів у державі: Нацбанк збільшує норми резервів ко­мерційних банків - скорочується пропозиція грошей - зростає процент­на ставка - інвестиційний попит скорочується - зменшуються темпи інфляції.

254

Національно економіко

Політика дешевих грошей застосовується в умовах безробіття і за­гальноекономічного спаду - знижується резервна ставка Нацбанку для ко­мерційних структур - зростає пропозиція грошей - знижується процентна ставка та зростає інвестиційний попит - зростає реальний ВНП (ЧНП).

Світова практика налічує безліч моделей і способів ДРЕ, що має на меті вирівнювання диспропорцій у національній економіці. Проте найбільшої актуальності вони набувають в умовах трансформаційних змін національ­них економічних систем, до яких відноситься і Україна. Серед основних факторів, що визначають провідне місце держави у встановленні еконо­мічних пропорцій на початкових етапах трансформацій, слід назвати:

• недостатню розвиненість механізмів ринкового саморегулювання;

• відсутність ринкової інфраструктури;

• необхідність становлення системи інститутів та інституцій національ­ної економіки;

• необхідність забезпечення національної безпеки держави в умовах кризових перехідних явищ в економіці;

• супроводження трансформацій значними темпами та рівнем інфляції, безробіття, структурним дисбалансом господарського комплексу;

• необхідність вироблення стратегії загальнонаціонального економіч­ного розвитку;

• відсутність механізмів взаємоузгодженого функціонування рівнів на­ціональної економіки;

• нестабільність національної грошової одиниці;

• відсутність мотивації до підприємницької діяльності;

• перехід бізнесу в тінь та розвиток неринкових форм господарювання тощо.

ДРЕ, розробка і впровадження загальної стратегії розвитку національ­ної економіки України пройшли ряд етапів:

1. 1991 - 1994 рр. - становлення національної системи ДРЕ. Цей період характеризувався зародковими процесами формування національ­ного правового поля; нерозвиненістю державного апарату управління; відволіканням державних органів економічного регулювання від вико­нання притаманних власне їм економічних функцій у зв'язку з активними процесами приватизації та корпоратизації, на які було кинуто усі зусил­ля держави; недостатнім рівнем професійного економічного мислення у сфері державного менеджменту; відсутність навичок фахового вико­ристання важелів ДРЕ; відсутністю зворотних зв'язків між структурни­ми елементами системи органів ДРЕ; відсутністю мотивації державних службовців до виконання соціальної ролі у суспільстві за рахунок мо­тивів власного збагачення „у владі" та ін. Так, наприклад, у 1993 році в Україні спостерігались найбільші темпи інфляції у світі у розмірі 10256% (гіперінфляція), реальна заробітна плата зменшилась у 3,28 рази.