V. Теорія регулювання національної економіки 221

• Вільна (досконала) конкуренція - це така форма організації ринко­вих відносин, за якої на ньому діє велика кількість продавців та покупців, що знаходяться у рівних стартових умовах. Відповідно, входи і виходи з ринку певного блага є вільними для будь-якого суб'єкта господарювання. Основою вільної конкуренції є дрібна приватна власність на засоби ви­робництва, що не дозволяє концентрувати значну ринкову та економічну владу в руках одного чи кількох суб'єктів господарювання. Вони з об'єк­тивною необхідністю підкоряються єдиним „ринковим правилам гри".

• Монопольна конкуренція - це вид недосконалої конкуренції, форма організації ринкових відносин, за якої на ринку може існувати значна кіль­кість покупців і навіть продавців. За таких умов купівля-продаж здійсню­ється не за однією ціною, а за певним діапазоном цін. При цьому підпри-ємець-монополіст має можливості впливати на рівень цін на ринку даного товару, обмежувати число бажаючих увійти на нього методами цінової та нецінової конкурентної боротьби, тобто представники даного ринку вже не знаходяться в рівних умовах. Серед числа дрібних та середніх приват­них власників у силу різних причин економічного та соціального характе­ру (насамперед, через прагнення збільшувати ринкову та економічну вла­ду окремими виробниками та через об'єктивну необхідність віднайдення оптимальних пропорцій між виробництвом та ускладненням структури потреб і їх збільшенням їх носіїв) з'являються групи великих власників, які об'єднують засоби виробництва і власні ресурси для реагування на вка­зані проблеми. Вони поляризують дію ринкового механізму: частина еко­номічної і ринкової влади так само є розпорошеною серед числа дрібних та середніх власників, а частина - зосереджується у руках крупних суб'єктів господарювання (корпоративна, колективна та державна власність).

4. За рівнем дотримання правил конкурентної боротьби:

• Добросовісна конкуренція, коли суб'єкти ринкових відносин до­тримуються правових і певних етичних норм у своїй діяльності.

• Недобросовісна - коли застосовують шпигунство, переманювання покупців, неправдиву рекламу тощо, тобто такі методи конкурентної бо­ротьби, що дозволяють обходити загальноприйняті і встановлені „прави­ла гри".

За допомогою вказаних інструментів ринковий механізм виконує ряд важливих функцій, що не притаманні окремим суб'єктам економіки:

• Інтеграційну - забезпечує взаємозв'язок між усіма економічними суб'єктами національної економіки. Ринок поєднує виробників і спожи­вачів, що спілкуються мовою цін і вирішують основні питання економіч­ного розвитку національної економіки.

• Інформаційну - полягає у поширенні знань, відомостей, що необ­хідні для постійного відтворення суспільного виробництва національної економіки (насамперед, через ціновий інструмент).

222

Національна економіка

• Регулюючу - випливає зі взаємодії всіх інструментів ринкового ме­ханізму. При їх раціональній та оптимальній взаємодії формуються най­більш вигідні для національної економіки пропорції у розподілі еконо­мічних ресурсів і благ.

• Розвитку - ринковий механізм діє як об'єктивна, незалежна від во­лі і свідомості людей сила, він саморозвивається в ході еволюції товар­ного господарства і, відповідно, впливає на його структуру, стратегію і способи її реалізації у подальшому розвитку національних економік.

• Стимулюючу - на основі ринкового механізму розробляються і ви­користовуються найбільш передові у техніко-технологічному значенні способи виробництва, зменшуються виробничі витрати, відбувається по­шук і впровадження альтернативних економічних ресурсів, формується система високотехнологічної та високоякісної продукції. Також за допо­могою цієї функції ринковий механізм забезпечує зведення індивідуаль­них цілей товаровиробників до суспільно значимих, тобто таких, вирі­шення яких визначає подальший розвиток національної економіки.

Таким чином можна зробити висновок про те, що ринкові відносини довели свою ефективність протягом усього історичного розвитку товар­ного господарства. Й досі вони не мають реальної альтернати завдяки об'єктивній та закономірній дії інструментів ринку. Проте ринок довів і свою обмеженість у вирішенні цілого спектру важливих для суспільства проблем.

Недоліки механізму ринкового саморегулювання:

• ринок повільно реагує на потребу в докорінній структурній перебудові економіки, яка вимагає великих витрат і не дає швидких результатів;

• ринок не завжди підтримує саме існування некомерційних галузей людської діяльності (загальна освіта, фундаментальна наука тощо);

• ринок досить часто призводить до нерівномірного розподілу доходів та жорсткої стратифікації суспільства;

• ринок не може попередити кризові явища та монопольні тенденції в економіці та швидко реагувати на їх зміни;

• циклічні коливання за умов дії лише ринкового механізму носять дов­готривалий характер і економіка важко піддається вирівнюванню.

Ці проблеми закладені в самій природі ринкового механізму, що діє в умовах відособлених між собою товаровиробників і споживачів. їх плани досить часто не співпадають зі стратегією загальнонаціонального соціаль­но-економічного розвитку. Ось чому на певному етапі розвитку суспіль­ства його суб'єкти перейшли до утворення таких регуляторів економіки, які б могли не лише адаптуватись до дії об'єктивних ринкових законів, а частково згладжувати їх недоліки. До таких регуляторів у сучасних еконо­мічних системах слід віднести державу та корпоративну форму організа­ції економічних відносин.