III. Господарський комплекс національної економіки і ного структура 1 53

Найбільш питома вага кормових культур у південних і південно-схід­них областях країни, а найменша - у поліських областях та передгір'ях Карпат. Кормовими культурами засіяно понад третину орних земель. З них половину займають однорічні та багаторічні трави, близько 40% -кукурудза на силос і зелений корм, а решту припадає на кормові корене­плоди і кормові баштанні культури.

Тваринництво. В структурі валової продукції сільського господар­ства на тваринництво припадає 55%. Основні його галузі - скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво. До тваринницьких галузей також відносяться рибництво, бджільництво, шовківництво та кліткове звірів­ництво.

Розвиток тваринництва залежить від рослинництва, насамперед від кормовиробництва. Сучасне кормовиробництво складається з вирощу­вання кормових і зернофуражних культур, а також використання відходів і побічної продукції зернових, технічних та інших культур.

Промисловим виробництвом комбінованих кормів зайнята комбікор­мова промисловість.

Відходи підприємств харчової промисловості, громадського харчу­вання та харчові відходи населення використовують як корм для тварин безпосередньо, без додаткової переробки.

Провідне місце у структурі тваринництва належить скотарству. Галузь поширена по всій території України. Розрізняють скотарство молочного, молочно-м'ясного та м'ясного напрямків. М'ясо-молочними вважаються такі господарства, в яких товарна продукція молока становить менш як 50% від усієї реалізації. Коли на м'ясо припадає 75% і більше від вартос­ті продукції скотарства, то господарство належить м'ясному напрямку. Молочне скотарство розвивається переважно навколо великих міст і на Поліссі, де є достатньо соковитих трав. Для районів з потужною кормо­вою базою, де висока частка соковитих трав, властивий молочно-м'ясний напрям. Це характерно для Лісостепу, частково Степу, гірських районів Карпат та Криму. М'ясо-молочна спеціалізація скотарства збереглась у господарствах південно-східних частинах посушливих областей (Мико­лаївської, Херсонської), степового Криму. М'ясний напрям розвивається тільки у спеціалізованих на вирощування молодняка господарствах усіх зон, які виникли при цукрових, крохмале-патокових, спиртових заводах, відходи яких служать висококалорійними кормами.

Потужною галуззю продуктивного тваринництва є свинарство. Воно, як галузь скороспілого тваринництва розвивається^ усіх' регіонах України. У найбільших масштабах воно сконцентровано у великих вузькоспеціалі-зованих господарствах приміських зон більших і найбільших міст.

Вівчарство поширене головним чином у Степу, особливо південному, та в Карпатах. У Степу розвивається вовняне, переважно тонкорунне і

і

154

Національна економіко

напівтонкорунне вівчарство, яке дає якісну вовну. На Поліссі і в Карпатах переважає грубововняне, шубне вівчарство, що дає високоякісні, міцні, теплі овчини, з яких виготовляють кожухи.

Птахівництво розвинуте в усіх областях. Розводять курей, гусей, ка­чок, індиків. Найбільша увага приділяється збільшенню поголів'я курей для одержання м'яса і яєць. Створено великі птахофабрики поблизу ве­ликих міст, промислових і рекреаційних центрів.

Конярство зосереджене переважно в районах Карпат, Закарпаття та на Поділлі і Поліссі. Поголів'я коней в Україні становить не менше, ніж І млн.

Дедалі важливого значення набуває ставкове рибництво. Розводять переважно коропа. Товарне значення має форель, яка водиться у гірських річках.

Бджільництво поширене у всіх зонах, але найкращі умови для його розвитку на Поліссі та в Лісостепу.

Шовківництво добре розвинуте в степових і частково в лісостепових областях.

Розвивається в Україні звірівництво. З хутрових звірів на спеціалізо­ваних фермах і звірогосподарствах розводять сріблясто-чорну лисицю, норку, голубого песця, нутрію.

У лісостепових і поліських областях поширене кролівництво, яке дає вдвічі більше м'яса, ніж вівчарство.

Харчова промисловість є провідною переробною ланкою аграрно-промислового виробництва. Із перероблюваної сільськогосподарської продукції 85% як сировина, поступає на підприємства харчової, а 15% - у галузі легкої промисловості. Розміщення окремих галузей цього ви­робництва має свої особливості залежно від ступеня впливу на них сиро­винного чи споживчого фактору. У відповідності з цим виділяються три групи галузей харчової промисловості:

1. Галузі, які переробляють нетранспортабельну (або мало-транспор­табельну) сировину при високих нормах її витрат і обмежених стро­ках зберігання і виробляють транспортабельну продукцію, здатну до зберігання. Ці галузі орієнтуються на джерела відповідної си­ровини. До складу цієї групи галузей входять цукрова, спиртова, крохмале-патокова, консервна, маслоробна, олійно-жирова промис­ловість.

2. Група галузей та виробництв, що переробляють транспортабельну си­ровину і випускають малотранспортабельну продукцію або продук­цію з обмеженими строками її зберігання. Такі галузі розміщуються в районах споживання готової продукції. Це - хлібопекарська, конди­терська, пивоварна, макаронна, молочна промисловість, виробництво безалкогольних та слабоалкогольних напоїв.