VIII. Національна економіка в світовому господарстві 357

Таблиця 8.2.3. Види поширених ВЕЗ і їх особливості

Види ВЕЗ

/

Особливості зон даного виду

о и о,

г

"х л ч

'аз

ґ о

о

X на .§ 'я

І О

Вільні торгові зони (ВТЗ) чи зони вільної торгівлі (ЗВТ) - обмежені ділянки території морського порту чи аеропорту, розташовані в без­посередній близькості від них, виведені за межі національного мит­ного простору. Тут можуть здійснюватися операції по складуванню, збереженню, сортуванню, пакуванню, маркуванню та ін. Передба­чена можливість демонстрації товарів у виставкових центрах з ме­тою подальшого розпродажу (але тільки гуртом). Роздрібна торгівля допускається лише для екіпажів і пасажирів морських і повітряних судів, а в інших випадках забороняється. Ці зони не вимагають знач­них інвестицій і швидко окупають вкладені кошти. До числа найпростіших зон вільної торгівлі можна віднести спеціаль ні магазини «дьюті фрі» у великих міжнародних аеропортах, портах (розглядаються як такі, що знаходяться за межами державних кордо-нів), традиційні вільні гавані (порти) з пільговим торговим режимом

я

X

о

гі

'9

в

5

2

'Й

-а Ч

И

Ці зони, як і ВТЗ (ЗВТ) відносяться до зон першого покоління. Існу­ють з ХУІІ-ХУШ ст. Це обмежена ділянка митної території країни, де встановлюється особливий режим підприємницької діяльності. Відповідно до митних кодексів різних країн, іноземні товари роз­міщуються і використовуються у вільній митній зоні без стягнення митних зборів та податків [6], а національні товари розміщуються і використовуються на умовах, застосовуваних до вивозу відповідно до митного режиму експорту. До числа найпростіших вільних мит-них зон можна віднести бондові склади та вільні митні території.

ю

о

О.

Ш 5

А ^ж 9 °

О ■-

ч в-

І *

о

Ідея безмитного режиму зовнішньоторговельної діяльності, харак­ терного для ВТЗ (ЗВТ), наприкінці 50-х рр. була застосована для заохочення промислового, виробництва в окремих країнах. Експорт­ но-виробничі зони (ЕВЗ) сформувалися внаслідок заохочення екс­ портного виробництва на анклавній території деяких країн. Розвиток ЕВЗ забезпечує зростання обсягу її експорту, підвищення рівня за­ йнятості, проведення промислової модернізації і прискорене освоєн- ня нових технологій як виробництва, так і управління.

Я Щ

аса

З'й

І А

1 З,

£ ч

Широке визнання одержали на початку XXI ст. Техніко-впроваджу-вальні чи науково-технологічні зони мають національні особливості і оригінальні назви - технопарки, технополіси, інноваційні центри і т.д. Створюються навколо певного наукового ядра з особливою інф­раструктурою, що забезпечує процес прискорення впровадження нових технологій в промисловість.

353 Національна економіка

Продовження таблиці 8.2.3.

ш

т

'я з

в» И

аа О ° 5 я ь.

и Я

§ Я X

Технополіс (від грецького ІесЬпе - майстерність, роїіз - місто, по­ширені в Японії) - місто і прилегла до нього територія, де розміще­ні органічно пов'язані підприємства високотехнологічних галузей промисловості, науково-дослідні інститути, вузи, що готують для технополісу наукові та інженерні кадри, житлова забудова із сучас­ною виробничою і соціальною інфраструктурою. Основна мета їх створення - перерозподіл промисловості з центра до периферії; ін­тенсифікація наукових розробок за рахунок активізації діяльності місцевих університетів; переорієнтація промисловості на розвиток наукомістких і енергозберігаючих технологій; прискорення процесу впровадження розробок та ін. Передбачено заходи кредитного і по­даткового стимулювання (наприклад, підприємствам з високою тех­нологічною часткою дозволяється списувати в перший рік функціо­нування 30% вартості устаткування і 15% вартості будинків і споруд; держава бере на себе третину витрат на проведенню досліджень роз-ташованими тут науковими лабораторіями і місцевими фірмами).

.Н я ю о

о я

'Ч 'з

А О

я

я

Створені для розвитку одного виду діяльності - банківська, аграрна в агрополісах, екологічна в екопарках, туристична, ін. Наприклад, зона одного виду діяльності розташована в Ізраїлі біля Тель-Авіва створена для торгівлі алмазами і функціонування алмазної біржі країни. Але найбільш розповсюдженим видом сервісних ВЕЗ є офшорні зони. Офшорні операції за своїм змістом становлять собою фінансовий інструмент, що, не порушуючи чинне законодавство, використову­ ється для планування і мінімізації оподатковування та для захисту комерційної таємниці. Крім усунення подвійного оподаткування для стимулювання міжнародного комерційного обороту використовуєть- ся принцип мінімізації податків на легальній основі.

И « Я

З

я

Зони багатогалузевого призначення або комплексні зони - поєднують характерні риси всіх інших зон (наприклад, зона «Манаус» у Бразилії). Єврорегіони - добровільне об'єднання прикордонних областей різ­ них держав, насамперед у господарській сфері, з метою інтенсифіка­ ції зв'язків один з одним не на міждержавному, а на регіональному рівні. Вищі органи влади кожної країни, які здійснюють свою діяль­ ність у рамках єврорегіону, делегують даній області повноваження, що сприяють інтенсифікації прикордонних зв'язків. Активну участь створенні єврорегіону приймають Польща, Словаччина, Чехія, Угор- щина, а також Україна і Бєларусь.

Кількість різних типів ВЕЗ в економічно розвинутих країнах Заходу вже перевищує 250, приблизно 90 з них знаходяться в Західній Європі. У США загальне число ВЕЗ перевищує 130. Країни Східної Європи по­чали застосовувати ВЕЗ як форму інтеграції до світового господарства