- •Передмова
- •1.1. Предмет і задачі курсу
- •1.2. Економічні теорії та базисні інститути національної економіки
- •24 Національна економіка
- •1.3. Основні економічні показники національної економіки
- •1.4. Моделі національних економік
- •1.5. Особливості формування та розвитку національної економіки України
- •2006 2005 2004 Джерела приросту фінансового потенціалу банківської системи України та напрямки його використання, щорічний приріст, млрд. Грн.
- •1. Що вивчає національна економіка:
- •3. Національна економіка як галузь знань зародилась:
- •5. Які з вказаних економічних систем класифікуються з точки зору формаційного підходу:
- •6. За структурно-управлінським аспектом розвитку економіки роз різняють:
- •7. Інфляція-це:
- •8. Індекс технологічного розвитку відображає:
- •10. Перерахуйте основні макроекономічні показники, що відобража ють розвиток національної економіки (не менше 5 показників).
- •2.1. Поняття та склад потенціалу національної економіки
- •II. Характеристика економічного потенціалу національної економіки 73
- •II. Характеристика економічного потенціалу національної економіки 75
- •2.2. Природно-ресурсний потенціал
- •II. Характеристика економічного потенціалу національної економіки 81
- •II. Харвктвристика економічного потенціалу національної економіки 33
- •II. Характеристико економічного потенціалу національної економіки 89
- •2.3. Демографічний та трудовий потенціал
- •II. Характеристика економічного потенціалу національної економіки 91
- •2.4. Науково-технічний потенціал
- •II. Характеристика економічного потенціалу національної економіки 97
- •II. Характеристико економічного потенціалу національної економіки 1 01
- •2.5. Інформаційний потенціал
- •2.6. Виробничий потенціал
- •II. Хароктермстнки економічного потенціолу національної економіки л 07
- •2.7. Зовнішньоекономічний потенціал
- •II. Хорактеристика економічного потенціалу національної економіки 113
- •II. Характеристика економічного потенціалу національної економіки 115
- •II. Характеристика економічного потенціалу національної економіки 117
- •II. Характеристика економічного потенціалу національної економіки 119
- •II. Характеристика економічного потенціалу національної економіки "151
- •II. Характеристико економічного потенціалу національної економіки "1 25
- •2.8. Екологічний потенціал
- •1 28 Національно економіка
- •II. Характеристика економічного потенціалу національної економіки 1 29
- •II. Характеристико економічного потенціалу національної економіки 131
- •6. На які ресурси поділяється природно-ресурсний потенціал країни? Назвіть ще чотири:
- •8. Спроможність галузей господарства країни виробляти товари та послуги для населення та виробництва називають:
- •10. До основних проблем водних ресурсів належать:
- •3.1. Основи формування господарського комплексу
- •III. Господарський комплекс національної економіки і його структура я 39
- •3.2. Промисловий комплекс
- •III. Господарський комплекс національної економіки і його структура 1 43
- •1 44 Національна економіко
- •III. Господарський комплекс національної економіки і його структура "1 45
- •3.3. Агропромисловий комплекс
- •III. Господарський комплекс національної економіки і його аруктура "1 51
- •III. Господарський комплекс національної економіки і ного структура 1 53
- •III. Господарський комплекс національної економіки і його структура 1 55
- •3.4. Будівельний комплекс
- •III. Господарський комплекс національної економіки і його структура "1 57
- •15В Національна економіка
- •III. Господарський комплекс національної економіки і ного аруд
- •3.5. Транспорт і зв'язок
- •III. Господарський комплекс національної економіки 1 його аруктура л 6 1
- •III. Господарський комплекс національної економіки і його структура 1 63
- •III. Господорський комплекс національної економіки і мого структура 1 65
- •Соціальна інфраструктура
- •III. Господарський комплекс національної економіки і його структура 1 6 "7
- •1 63 Національно економіко
- •III. Господарський комплекс національної економіки і його арукіура 1 "71
- •1. Технологічний підхід до виділення міжгалузевих комплексів передбачає:
- •III. Господарський комплекс національно? економіки і його структура 1 73
- •4.1. Економічне зростання як категорія національної економіки
- •IV. Чинники розвитку національної економіки
- •IV. Чинники розвитку національної економіки я 79 Економічне зростання
- •IV. Чинники розвитку національної економіки
- •IV. Чинники розвитку національної економіки _183
- •IV. Чннннкн розвитку національної економіки
- •IV. Чинники розвитку національної економіки 1 89
- •4.2. Типи та способи економічного зростання
- •IV. Чинники розвитку національної економіки 1 9 1
- •IV. Чинники розвитку національної економіки 1 95
- •4.3. Фактори економічного зростання
- •Інституційні фактори
- •Культурні, релігійні та інші фактори
- •IV. Чинники розіитку національної економіки 1 97
- •IV. Чинники розвитку ноціоиальноїекономіки 1 99
- •IV. Чинники розвитку національної економіки
- •IV. Чинники розвитку національної економіки 203
- •IV. Чинники розінтку національної економіки 205
- •IV. Чинники розвитку національної економіки
- •V. Таорія регулюїання національної економіки
- •5.1. Ринковий механізм регулювання національної економіки
- •V. Теорія регулювання національної економіки 21 1
- •V. ТеорІ» роїулюканш національної економіки
- •216 Національна економіка
- •V. Творі» регул юіонн* національної економіки
- •V. Теорія регулювання національної економіки 221
- •V. Теорія регулювання національної економіки 223
- •5.2. Корпоративне регулювання в господарській системі національної економіки
- •V. Теорія регулювання національної економіки 225
- •226 Національно економіка
- •228 Національна економіка
- •V. Теорія регулювання національної економіки 229
- •2 Зо Національно економіка
- •V. Теорія регулюїинн» національної економіки
- •V. Теорія регулювання національної економіки 235
- •V. Теорія регулювання національної економіки 537
- •V. Теорія регулювання національної економіки
- •5.3. Державне регулювання економіки: бюджетне, податкове, фінансово-кредитне регулювання
- •V. Теорія регулювання національної економіки 243
- •V. Теорія регулюїсння національної економіки 247
- •V. Теорія регулювання національної економіки
- •V. Теорія регулювання національної економіки 251
- •V. Теорія регулювання національної економіки 253
- •V. Теорія регулювання національної економіки 255
- •256 Національна економіка
- •V. Теорія регулювання національної економіки 257
- •5.4. Мале підприємництво та важелі його державного регулювання в Україні
- •V. Теорія регулювання національної економіки 553
- •Переваги та недоліки малого бізнесу
- •4. Перерахуйте основні нецінові фактори впливу на величину попиту.
- •6.1. Суть державного програмування, види програм. Цільові комплексні програми розвитку національної економіки
- •VI. Програмування та прогнозування національної економіки 2 "7 л
- •VI. Програмуиння та прогнозування національної економіки 273
- •VI. Програмування та прогнозування національної економіки 5 "75
- •6.2. Програми економічного й соціального розвитку. Міжнародні програми
- •VI. Програмуіоння та прогнозукаиня національної економіки 277
- •278 Національна економіка
- •VI. Програмуіання та прогнозування національної економіки 279
- •280 Національна економіка
- •VI. Програмування та прогнозування національної економіки 281
- •6.3. Прогноз та прогнозування національної економіки
- •VI. Програмування та прогнозування націонояьноїекономіки 283
- •VI. Програмування та прогнозування національної економіки 285
- •6.4. Принципи та методи прогнозування національної економіки
- •592 Національна економіка
- •VI. Програмуания то прогнозування національної економіки 293
- •Складання проблемної записки для учасників:
- •Систематизація висловлених ідей.
- •VI. Програмування та прогнозування національної економіки 295
- •VI. Програмування та прогнозуюння національної економіки 299
- •1. Державна програма економічного й соціального розвитку може складатися:
- •VI. Програмуіання та прогнозуїанш національної економіки зої
- •Розділ VII. Теоретичні основи сталого розвитку національної економіки
- •7.1. Концепція сталого розвитку
- •VII. Теоретичні основи аолого розвитку національної економіки 305
- •VII. Теоретичні осноїн полого розкитку національної економіки
- •7.2. Принципи, показники та етапи сталого розвитку
- •VII. Теоретичні основи сталого розвитку національної економіки 31 "7
- •VII. Теоретичні основи сталого розвитку національної економіки з л 9
- •320 Національно економіка
- •VII. Теоретичні осиоки даного роакитку національно! економіки 321
- •VII. Теоретичні основи полого розвитку національно?економіки 323
- •7.3. Національні можливості забезпечення сталого розвитку в Україні
- •324 ' Національна економіко
- •VII. Теоретичні оснощ даного розкитку національної економіки 325
- •VII. Теоретичні осноін полого розіитку національної економіки 357
- •VII. Теоретичні оіноїн сталого ролитку національної економіки 331
- •VII. Теоретичні (киоіи даного розкитку національної економіки 333
- •VII. Теоретичні осношн полого розттку національної економіки 335
- •VII. Теоретичні осноии сталого розіитку національної економіки 337
- •VII. ТеоретнчнІ основи сталого розвитку національної економіки 339
- •340 Національна економіка
- •1. Які проблеми суспільства призвели до виникнення ідеї сталого розвитку?
- •VII. Теоретичні осноіи полого розвитку національної економіки 34"1
- •7. Який тип цивілізації найбільше відповідає природі сталого розвитку?
- •VII. Теоретичні основи сталого розвитку національної економіки 34-3
- •Розділ VIII. Національна економіка в світовому господарстві
- •8.1. Світове господарство: структура, тенденції розвитку. Показники відкритості економіки
- •VIII. Національна економіка в світовому господарстві 345
- •VIII. Національна економіка в світовому господарстві 349
- •VIII. Націонояьна економіка і світовому господарстві
- •8.2. Форми і механізми інтеграції національної економіки у світове господарство
- •VIII. Національна економіка і світовому господарств 353
- •VIII. Національна економіка в світовому господарстві 355
- •VIII. Національна економіка в світовому господарстві 357
- •353 Національна економіка
- •VIII. Націонольна економіко всвітовому господарстві 353
- •8.3. Економічна інтеграція України у світове господарство
- •VIII. Національна економіка в світовому господарстві 363
- •VIII. Національна економіка в світовому господарстві 365
- •36В Національна економіка
- •VIII. Національна економіка і сіітоюму господарчії 367
- •4. Виділяють шляхи інтеграції держави до світового господарства:
- •9.1. Сутність економічної безпеки національної економіки
- •IX. Національна економіка і економічна безпека
- •IX. Національна економіка і економічна безпека 383
- •IX. Національна економіка і економічна безпека 387
- •IX. Національна економіка і економічна безпека
- •9.2. Методологічні аспекти визначення рівня економічної безпеки
- •IX. Національна економіка і економічна безпека 391
- •392 Національна економіка
- •IX. Національна економіка і економічна безпеко 393
- •6. Індикатори соціальної безпеки:
- •IX. Національно економіка і економічно безпека 395
- •7. Індикатори демографічної безпеки:
- •8. Індикатори продовольчої безпеки:
- •9. Індикатори виробничої безпеки:
- •IX. Національно економіка і економічна безпеко
- •9.3. Механізм забезпечення економічної безпеки національної економіки
- •IX. Національна економіка і економічна безпека 4-ої
- •IX. Національна економіка і економічна безпека
- •IX. Національна економіки і економічна безпека
- •1. Економічна безпека виступає складовою частиною:
- •IX. Ноціонаяьна економіки і економічна безпека
- •Додатки
- •Фінансової безпеки України
VII. Теоретичні основи аолого розвитку національної економіки 305
Господарська діяльність людини має стати екологічно безпечною. Необхідно відмовитися від енергозатратних способів виробництва, а розвитку всіх галузей надати екологічну спрямованість.
Україна має великі запаси нетрадиційних енергоресурсів. Частка нетрадиційних джерел енергії у загальному енергетичному балансі України може досягти не менше ніж 10%, а в деяких регіонах і більше. Закордонні експерти стверджують, що у загальному енергетичному балансі нетрадиційні екологічно чисті джерела енергії у комплексі можуть скоротити потребу у традиційному енергозабезпеченні на 20-50%.
Велику роль в енергетичній диверсифікації, енергозбереженні, підвищенні продуктивності енергоресурсів і, в кінцевому підсумку, еко-логізації енергетики відіграє ефективний енергетичний менеджмент та його управлінський інструментарій - енергетичний аудит. Головна мета енергетичного аудиту - системне обґрунтування зниження рівня споживання енергії та негативного впливу на навколишнє середовище зі збереженням обсягів виробництва.
Важливими завданнями переходу до сталого розвитку є забезпечення екологічного використання ресурсів та енергії. Це потребує істотного зменшення потреби в енергії за рахунок переведення господарського комплексу на раціональне господарювання; а також збільшення частки видобутку екологічно безпечної енергії з відновлюваних джерел.
Промислово розвинені країни світу після низки енергетичних криз в кінці XX століття почали терміново переводити свої господарські системи на енергозберігаючі технології. Це дало змогу вже за останні 15 років змінити тенденцію у світовому споживанні енергії (перейти від експоненціального споживання до пропорційного). І, як наслідок, щорічний приріст споживання енергії не перевищує 5%.
Проблеми переходу до сталого розвитку потребують докорінної перебудови всієї технології господарювання, широкої екологізації виробництва та запровадження режиму економії усіх видів ресурсів.
На вирішення цієї комплексної проблеми направлені зусилля багатьох вчених та практиків, урядів різних країн світу.
Україна теж стала перед необхідністю переходу до реалізації стратегії сталого розвитку, що визначається цілим рядом обставин.
По-перше, в Україні склалася вкрай нераціональна структура природокористування, яка є наслідком функціонування переважно сировинних галузей промисловості та ресурсоємних технологій. За роки незалежності України частка гірничо-металургійної, паливно-енергетичної, хімічної та нафтохімічної промисловості у структурі промислового виробництва України зросла більш ніж у 3 рази і перевищила в останні роки понад 60%. Частка матеріало- і енергоємних галузей в українському експорті
ЗОб Національна економіка
складає майже 60%, а 40% від усього експорту припадає на продукцію лише однієї галузі - чорної металургії.
По-друге, господарський комплекс України характеризується низькою економічною та екологічною ефективністю. Так, за останнє десятиліття використання енергоресурсів на виробництво одиниці ВВП збільшилось в 1,5 разу. Технологічне відставання у більшості галузей економіки і житлово-комунальній сфері, незадовільна галузева структура національної економіки обумовлюють дуже високу енергоємність ВВП, яка в нашій країні складає 0,89 кг умовного палива на 1 долар США валового внутрішнього продукту, що у 2,6 рази перевищує середній рівень енергоємності ВВП країн світу.
По-третє, переважно сировинний розвиток промисловості, висока ресурсо- та енергоємність економіки України призводить до надмірного забруднення території країни. За останні 20 років величина накопичених відходів на одного мешканця України подвоїлася і в 2003 р. склала понад 500 тонн. Якщо в країнах ЄС на тисячу доларів ВВП нараховується 32 кг відходів, то в Україні - майже в 480 разів більше. Загальна кількість уже накопичених відходів в Україні становить майже 24 млрд. т, для їх зберігання вилучено з господарського обігу майже 3% території країни.
По-четверте, для України властива недосконала модель розвитку сільського господарства, характерними ознаками якої є надмірна освоєність земельних ресурсів (72% замість допустимих 60-65% загальної площі), критична розораність території (що майже не має аналогів у світі - сягає 58% замість допустимих 40%, для порівняння: у Великобританії, Франції, ФРН - 28-32%), недостатня площа лісів (15,7% замість умовно оптимальних 22-25%), висока частка еродованих земель (57,4% площі країни).
По-п 'яте, за ступенем водозабезпечення Україна займає одне з останніх місць серед країн Європи, а за водоємністю ВВП - перевищує середньоєвропейський показник у кілька разів. Понад 3/4 населення України споживають воду з поверхневих джерел водопостачання, які сьогодні мають високий ступінь забрудненості. В Україні на 1 га території припадає 19,6 м3 стічних вод, що в 5 разів більше ніж, наприклад, у Білорусі. Закриття шахт і кар'єрів призводить до небезпечних є. зогенних гідрогеологічних та інженерно-геологічних процесів - підтоплення, зсувів, провалів землі; спостерігається хімічне забруднення ґрунтів, поземних та поверхневих вод. Це створює несприятливі умови для підтримання рівнів екологічної безпеки.
По-шосте, із нарощуванням виробництва збільшуються обсяги викидів шкідливих речовин, рівень яких склав 10 т на 1 км2 території або 85 кг на душу населення, що в декілька разів перевищує рівень цих показників у розвинених країнах. Близько 6,5 млн вантажних і легкових автомобілів викидають в атмосферу до 2 млн тонн шкідливих речовин щорічно.
VII. Теоретичні основи полого розвитку національної економіки 307
В Україні частка викидів тільки стаціонарними джерелами галузі енергетики у загальному забрудненні атмосферного повітря досягає 36%. Викиди діоксиду сірки становлять 74%, оксидів азоту - 58%. Енергетичні підприємства забруднюють водні об'єкти і основними споживачами паливних ресурсів, яких в Україні постійно не вистачає, що створює загрозу для її економічної незалежності і національної безпеки.
По-сьоме, несприятливе природне середовище негативно впливає на здоров'я людей і ситуація погіршується. Так, чисельність населення України безупинно зменшується, за останні 10 років вона скоротилась на 4,1 млн осіб.
По-восьме, характерним для України є висока частка бідного населення - близько 27%. Зубожіння населення негативно впливає на демографічні процеси, а низький платоспроможний попит гальмує розвиток внутрішнього ринку та економіки в цілому. Набув масового характеру міграційний відплив економічно активного населення за межі країни. За рівнем грошових витрат розрив між 10% найбільш і найменш забезпечених громадян складає 10 разів, що свідчить про значне розшарування населення.
По-дев'яте, перехід України до сталого розвитку є важливою умовою європейської та світової інтеграції України, оскільки більшість країн світу уже прийняли цю концепцію до виконання.
Тому, в умовах масштабних суспільно-політичних змін, які відбуваються в Україні, прийняття концепції сталого розвитку може стати необхідною і адекватною відповіддю на виклики часу.
Концепція сталого розвитку базується на правах людини та народів щодо отримання рівності на розвиток. Ця ідея була підтримана Генеральною Асамблеєю ООН в 1979 році. Пізніше всі учасники ООН зобов'язувалися створювати разом та індивідуально необхідні умови для реалізації права на розвиток. Право на розвиток є результатом забезпечення всіх прав людини.
Важливо підкреслити, що на даному етапі поняття розвитку уже не зводиться тільки до економічного трактування. Це поняття набирає все більшого соціального змісту. Саме такий висновок можна зробити із документів ООН, які присвячені проблематиці забезпечення розвитку у світі.
Формування поняття сталого розвитку пов'язувалося з регулюванням (за англомовним оригіналом терміна - "підтримування") еколого-еконо-мічних умов, параметрів розвитку, обмеження тиску на природне довкілля з метою збереження природи для наступних поколінь.
Сьогодні існує досить багато тлумачень цього терміна, але немає загальновизнаного. Деякі із відомих визначень взагалі розмиті та обмежені. Так, Комітет сприяння розвитку Організації економічного співробітництва та розвитку вважає, що сталий розвиток - це стратегічний процес
308
Національно економіко
аналізу, дискусій, збільшення можливостей, планування та акцій сталого розвитку. Спільним і важливим є те, що сталий розвиток має відбуватися в межах екологічних границь, ємкості природного середовища, що він не може вносити необоротних змін у природу і не створює загроз для тривалого існування людини та інших біологічних видів.
Такий розвиток можна назвати збалансованим, регульованим, оптимальним, безперервним, стійким, гармонійним, підтримуваним, приро-довідповідним, екологобезпечним тощо.
Зміст поняття сталого розвитку проявляється на перетині різних площин життя суспільства - економічної, соціальної, екологічної, політичної, державно-правової, класової, національно-етнічної, релігійної, со-ціокультурної, морально-етичної, світоглядної, інформаційної, соціально-психологічної, медико-генетичної, науково-технічної, технологічної тощо, які для деякого спрощення можна звести до трьох - економічної, соціальної, екологічної.
їх системна цілісність, єдиний органічний сплав і характеризує категорію сталого розвитку.
Сталий розвиток - це модель бажаного розвитку суспільства, що базується на оптимізації всіх видів діяльності людства та умов природного середовища.
Об'єктом сталого розвитку є система "людина-суспільство-природа", яка є складною, інтегрованою з якісно різних компонентів. Ця система поєднує в собі два якісно різних, відмінних один від одного види буття - природне та соціальне буття. Цій системі властива внутрішня суперечливість, яка полягає в тому, що соціальне буття, з одного боку, відбувається в природному середовищі і є його частиною, з іншого ж боку - вони якісно різні. Людина виділяється розумом, бажаннями, почуттями, волею, світоглядом, моральними якостями, цілеспрямованою діяльністю, і на основі цих ознак будує суспільство. Природа формується за природними законами, є нейтральною до свідомої доцільності, зазнаючи впливів зі сторони людини та суспільства. В зв'язку з цим визначальним стає питання відповідності способу життя людини та сформованого нею суспільства власній сутності, як біологічної істоти, а також природним умовам взагалі.
Незважаючи на відсутність єдиного загальноприйнятого визначення поняття "сталий розвиток", існує розуміння того, що сталий розвиток має три виміри - економічне зростання, соціальний прогрес та охорону навколишнього середовища.
Економічний вимір сталого розвитку передбачає, по-перше, зростання благополуччя членів суспільства, по-друге, ліквідацію бідності шляхом ефективного використання ресурсів, по-третє, збалансоване зростання країн з різними рівнями розвитку. Причому наголос робиться
VII. Теоретичні о<ноки аалого розвитку національної економіки 309
на другій частині завдання, чим підкреслюються гуманність цілей розвитку. Економічна складова характеризує економічні відносини, їх ефективність та рівень.
Соціальний вимір передбачає забезпечення в кожній країні людських прав та свобод, плюралізму, демократії, побудови громадянського суспільства, створення можливостей та доступу до основних освітніх, медичних, культурних послуг тощо. Соціальна складова характеризує соціальні відносини членів суспільства, держави та громадянина, можливості та рівень розвитку особистості.
Екологічний вимір передбачає захист навколишнього природного середовища, екосистеми, збереження флори та фауни, раціональне використання всіх мінеральних, біологічних, екологічних та інших видів ресурсів. Екологічна складова характеризує взаємовідносини людини та природи, систем господарювання та екобіологічних систем, їх відповідність один одному, перспективність та гармонійність подальшого розвитку.
Концепція сталого розвитку характеризується комплексністю та інтегрованістю основних елементів - економіки, суспільства і природи. Головною умовою такого підходу є визнання поваги до людської особи та забезпечення прав та свобод людини. А соціальний прогрес та розвиток мають бути націлені на підвищення стандартів життя всіх членів суспільства.
Комплексність, яка характеризує сутнісне розуміння поняття сталого розвитку, відображається і в проведенні демократизації суспільних інститутів, розвитку громадянського суспільства, проведенні інвестиційних перетворень, інформатизації всіх сфер розвитку і т. д.
Однак, три головних компоненти сталого розвитку визначають та окреслюють основні сфери, співіснування та розвиток яких необхідні для підвищення якості життя людини та прогресу суспільства.
Сталий розвиток вимагає раціонального використання ресурсів розвитку людства як основного засобу розвитку. Відповідно до цього нового підходу виробництво має виходити з необхідності забезпечення ресурсозбереження як основи життєдіяльності людини.
Особлива увага приділяється природним ресурсам, а серед них невідновлюваним, до яких належать усі корисні копалини - нафта, природний газ, вугілля, руди металів тощо та ресурсам з обмеженою віднов-люваністю, яка відбувається протягом тривалого часу - родючість грунтів, вирощування лісів.
В останні роки відбулося значне скорочення запасів основних ресурсів. На кожного мешканця індустріально розвинутих країн із надр Землі щорічно видобувається близько ЗО т корисних копалин; лише 1-1,5% маси цієї сировини набирає форму споживаних продуктів, а 98,5% становлять відходи виробництва, більшість яких є шкідливими. Нарощування виробництва такими ж темпами, як до початку 90-х років XX ст.,
зю
Ноціоиольно економіка
призведе до того, що заліза людству вистачить на 250 років, олова на 35, цинку на 30, міді на 29 років, і до 2500 р. воно використає запаси всіх металів, які є на планеті.
Сама людина є основним ресурсом суспільного розвитку, здатним приводити в дію всі інші види ресурсів. Це означає, зокрема, що цілі та завдання не вдасться реалізувати, якщо не буде приділятися належна увага людському капіталу з притаманними йому духовними ресурсами.
Всі інші чинники можуть бути саме ресурсами суспільного розвитку лише постільки, оскільки є людина з прагненням кращого майбутнього.
Серед усіх видів ресурсів слід виділити інформацію як особливий вид соціального ресурсу. Інформація - складний сплав матеріальних та ідеальних, об'єктивних та суб'єктивних чинників, запаси якого на відміну від усіх інших ресурсів збільшуються. Інформація є необмеженим чинником, єдиним ресурсом, ефективність використання якого теж зростає. Вона збагачує людину та її життя, впливає на сталість розвитку.
Підвищення сталості розвитку суспільства шляхом мінімізації негативних моментів - одна з важливих сторін соціальної відповідальності перед сучасністю та майбуттям.
Сталий розвиток - це розвиток, що задовольняє потреби нинішнього покоління і не шкодить можливостям майбутніх поколінь задовольнити їхні потреби за рахунок забезпечення взаємодії економічної, соціальної та екологічної сфер.
Явище сталого розвитку включає в себе дві взаємопов'язані сторони - потреби та обмеження, що виникають під впливом соціально-економічних факторів на екологічну здатність задовольняти потреби сьогодні та в майбутньому. При цьому надається перевага задоволенню потреб най-бідніших людей. Сталий розвиток направлений на вдосконалення та гармонізацію суспільних відносин.
В 60-70-х роках минулого століття проблеми розвитку розглядалися під кутом зору усунення суперечностей між природою та економічним зростанням. В теперішній час використовується новий підхід до розуміння сталого розвитку. Він передбачає використання такої еколого-еко-номічної моделі розвитку, яка змогла б забезпечити потреби бідних та зменшити техногенне навантаження на природне середовище.
Сутність сталого розвитку полягає в гармонізації та досягненні балансу інтересів теперішніх і майбутніх поколінь в економічній, екологічній та соціальних сферах.
Нова парадигма сталого розвитку економіки. Основною рушійною силою розвитку суспільства в умовах ринкової економіки вважаються конкурентні механізми, які підсилюють сильного виробника, а діяльність неефективного - припиняється. В основі таких поглядів лежать положення соціального дарвінізму.
УМ. Теоретичні основи сталого розвитку національної економіки 31 1
Дії конкурентних сил не мають обмежень і можуть набувати крайніх форм - витіснення з ринку, недопущення на ринок, штучні та замовні банкрутства та інші способи усунення конкурента. Це звужує конкурентне середовище, призводить до його зникнення, встановлення монополізму і може негативно позначатися на економічному розвитку.
Тому сучасні теорії розвитку систем пов'язують прогрес з відкриттям та освоєнням нових ресурсів. А стійкий розвиток може забезпечуватися кооперацією та взаємодією господарських одиниць. Центральним є положення, що прогрес суспільства можливий через сталий розвиток, коли стійкість економічної системи по відношенню до зовнішнього середовища зростає. При цьому система має внутрішню рівновагу, внутрішні проц ~ч становлення та розпаду зрівноважені, а на зовнішні впливи вона реаг> с компенсаційними впливами. Прогресивний розвиток відбувається за рахунок відкриття та залучення нових ресурсів елітою суспільства з наступним освоєнням цього ресурсу всіма членами суспільства. Така діяльність спрямована на уникнення соціальних конфліктів та катастроф.
Сталий розвиток вимагає досягнення стійкості всіх систем суспільства і на всіх їх рівнях.
Глобальна система "людина-природа-суспільство" буде зберігати стійкість, коли буде забезпечено прогресивний розвиток соціуму та рівновагу біосфери.
Сталий розвиток суспільства можливий при внутрішній рівновазі суспільних складових та прогресивному поступі передових сфер та елементів, призначення яких- забезпечувати науково-технічний прогрес. Це передбачає поступовий розвиток матеріального і людського фактора, нарощування економічного потенціалу та його об'єктних та суб'єктних складових, без порушень загальної рівноваги розвитку.
Практично це означає, що повинна дотримуватись збалансованість доходів та витрат населення, підприємств, територій, галузей, держави. Збалансованими мають бути попит та пропозиція матеріальних та нематеріальних благ, а також цілі та завдання, засоби та способи їх розв'язання на всіх рівнях управління, всіх складових та учасників розвитку суспільства.
Таке світоглядне сприйняття проблеми сталого розвитку всіма членами суспільства, суб'єктами господарювання та соціально-економічних відносин, державними інституціями є важливою передумовою її вирішення.
Останні 10 років проблема вивчення, попередження і відвернення природних і техногенних катастроф, забезпечення існування людської цивілізації у майбутньому, аналізу наслідків техногенної діяльності, причинам деградації і умовам виживання є предметом досліджень багатьох вчених - екологів, біологів, географів, медиків, економістів. Вони звертають увагу на цілісність розвитку природних і суспільних процесів, на необхідність встановлення гармонійних відносин людства з природою,
312
Національна економіка